5 серпня відзначають Міжнародний день світлофора та Всесвітній день устриць.
В Канаді святкують День їжі, в Хорватії – День перемоги та подяки вітчизні, в Італії – День клоуна, США – День нижньої білизни, в Латвії – День залізничника, в Самоа – День праці, в Буркіна-Фасо – День незалежності.
Міжнародний день світлофора
Це свято присвячене одному з найважливіших винаходів для безпеки дорожнього руху. Світлофор — невід’ємна частина сучасного міста, який забезпечує порядок і безпеку на дорогах.
Перший світлофор з’явився в Лондоні ще в 1868 році біля будівлі парламенту. Його створив британський інженер Джон Пік Найт, який також був спеціалістом з залізничних сигналів. Цей перший світлофор був механічним і мав дві сигнальні лампи — червону і зелену, які перемикали вручну.
На жаль, цей пристрій працював лише кілька тижнів, оскільки стався вибух газової лампи, що призвело до травмування поліцейського, який керував світлофором. Цей інцидент на деякий час зупинив розвиток світлофорів.
Сучасний електричний світлофор з’явився у 1914 році в Клівленді, штат Огайо, США. Він мав лише два кольори — червоний і зелений, а також звуковий сигнал для попередження водіїв про зміну світла. Перший триколірний світлофор, який використовується й сьогодні, було встановлено в Детройті у 1920 році. Його розробив поліцейський Вільям Поттс.
Цікаві факти про світлофори
Вперше світлофор, який працює на сонячних батареях, було встановлено у 1998 році в Гаутенгу, Південна Африка. Це рішення дозволило забезпечити роботу світлофорів навіть в умовах перебоїв з електропостачанням.
У місті Канберра, Австралія, встановлено спеціальні світлофори для кенгуру. Вони допомагають тваринам безпечно перетинати дороги в національних парках і природних заповідниках.
В багатьох містах світу пішохідні світлофори мають унікальні фігурки. Наприклад, у Німеччині в східній частині Берліна використовуються світлофори з фігурками “Ампельман”, які стали символом міста.
В Амстердамі, Нідерланди, існують світлофори для човнів, які допомагають регулювати рух на каналах міста.
Найстаріший діючий світлофор знаходиться в місті Ашві, Англія. Він був встановлений у 1927 році і досі використовується для регулювання руху.
У деяких містах світу, наприклад, в Японії, світлофори для пішоходів грають мелодії, щоб допомогти сліпим людям орієнтуватися при переході дороги.
Всесвітній день устриць
Щороку 5 серпня гурмани та любителі морепродуктів святкують Всесвітній день устриць. Це свято присвячене одній з найдавніших та найпопулярніших морських делікатесів, які шанували ще в античні часи. Устриці славляться своїм вишуканим смаком та численними корисними властивостями.
Устриці були популярними ще в Стародавній Греції та Римі. Відомо, що римляни спеціально розводили устриць у штучних водоймах і навіть експортували їх з Британії до Риму. Устричні раковини часто знаходять під час археологічних розкопок давніх поселень, що свідчить про їхнє широке вживання.
У середні віки устриці стали доступними для широких верств населення в Європі, і лише згодом вони знову перетворилися на делікатес, який асоціювався з розкішшю та багатством.
Цікаві факти про устриці
Устриці є надзвичайно ефективними природними фільтрами. Вони здатні очищати воду, фільтруючи до 190 літрів води на добу. Це робить їх важливими для екосистеми морських водойм.
Існує понад 200 видів устриць, і кожен з них має свій унікальний смак, залежно від місця вирощування та умов проживання. Найпопулярнішими видами є устриці Белон, Фін де Клер, Касабланка, Кумамото та Олімпія.
Хоча всі устриці здатні утворювати перлини, найчастіше це роблять спеціальні види, звані перловими устрицями. Перлини утворюються, коли чужорідний матеріал, наприклад, піщинка, потрапляє всередину раковини і покривається шарами перламутру.
Устриці багаті на вітаміни та мінерали, зокрема на цинк, який важливий для імунної системи. Вони також містять велику кількість білків та омега-3 жирних кислот, що корисні для серцево-судинної системи.
Устриці часто згадуються в літературі та мистецтві. Наприклад, Льюїс Керролл у своїй знаменитій книзі “Аліса в Країні Див” написав вірш “Морж і Тесляр”, де устриці є головними героями.
Історичні події в цей день
1420 – Чеські таборити оприлюднили “12 празьких статей”, у яких закликали до усунення розкоші, боротьби з моральним злом та відмови від іконопоклонництва.
1583 – Англійський дослідник Гемфрі Гілберт проголосив Ньюфаундленд володінням Англії.
1772 – Відбувся перший поділ Речі Посполитої, що призвів до значного скорочення її території.
1789 – У Франції офіційно ліквідовано кріпацтво, що стало важливим етапом в історії прав людини.
1858 – Відкрито перший трансатлантичний телеграфний кабель, що з’єднав Європу і Америку. Королева Вікторія обмінялася привітаннями з президентом США Джеймсом Б’юкененом.
1884 – У Нью-Йорку закладено перший камінь у фундамент Статуї Свободи, яка стала символом свободи та демократії.
1886 – У США вийшов перший випуск українськомовної газети “Америка”.
1914 – У Клівленді, США, встановили перші електричні світлофори, що сприяли поліпшенню дорожньої безпеки.
1924 – У Туреччині офіційно заборонено багатоженство, що стало значною реформою в країні.
1963 – Велика Британія, СРСР і США підписали договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою.
1965 – Почалася війна між Індією та Пакистаном, що призвело до численних жертв і дестабілізації в регіоні.
1967 – Вийшов дебютний альбом гурту “Pink Floyd”, що започаткував їхню музичну кар’єру.
Лінгвістичне розмежування в Бельгії
5 серпня 1980 року, відповідно до Конституції, населення Бельгії було офіційно розділено на три лінгвістичні спільноти: франкомовну, фламандську та німецькомовну. Кожне з цих співтовариств отримало свій офіційний статус та мовні права.
Французька мова стала офіційною у Валлонії, де проживає 3,29 мільйона людей, що становить 32,2% населення країни. Нідерландська мова отримала статус офіційної у Фландрії, де мешкає 5,86 мільйона людей, що складає 58% населення. Німецька мова була визнана офіційною в регіоні на сході Валлонії, де проживає 67 тисяч осіб.
Після здобуття незалежності Бельгія спочатку була державою, де єдиною офіційною мовою була французька. Проте, після Першої світової війни, в країні розпочався рух за використання рідних мов у офіційних ситуаціях, що зрештою призвело до ухвалення законів, які регулюють використання мов під час офіційних заходів.
Вважається, що бельгійське законодавство про мови розроблено на дуже високому рівні. Хоча в Конституції Бельгії не визначено юридичний статус мов, у статті 189 зазначено, що текст Конституції складений нідерландською, французькою та німецькою мовами. Цікаво, що порядок перелічення мов залежить від офіційної мови Конституції: у франкомовному тексті першим згадується французька, у нідерландському — нідерландська, а в німецькому — відповідно німецька мова.
У кожному регіоні Бельгії встановлено свою офіційну мову. Водночас жорсткі мовні закони не торкаються сфери неофіційного міжособистісного спілкування, де діє конституційне право свободи вибору мови.
ЮНЕСКО активно виступає за збереження мовного розмаїття та багатомовності, що підкреслює важливість підтримки та розвитку різних мов у світі.
Таємнича смерть Мерілін Монро
5 серпня 1962 року світ був приголомшений новиною про смерть Мерілін Монро, однієї з найвідоміших актрис Голлівуду. Справжнє ім’я актриси було Норма Джин Мортенсон, проте вона стала відомою під ім’ям Мерілін Монро. Її загадкова смерть досі залишається предметом численних спекуляцій і теорій змови.
Мерілін Монро була знайдена мертвою у своїй спальні в Лос-Анджелесі. Офіційна причина смерті була визначена як передозування барбітуратами, і випадок був класифікований як ймовірне самогубство. Однак, через ряд дивних обставин і суперечливих деталей, ця версія не задовольняє багатьох.
Версії та теорії змови
- Випадкове передозування. Це найпоширеніша офіційна версія, яка вказує на те, що Монро випадково прийняла занадто велику дозу снодійного. Вона мала історію проблем зі сном і залежності від медикаментів.
- Самогубство. Деякі вважають, що Монро свідомо прийняла смертельну дозу ліків через особисті проблеми та депресію. Відомо, що актриса переживала важкий період у житті, включаючи проблеми з кар’єрою та особистими відносинами.
- Умисне вбивство. Є версія, що Мерілін Монро була вбита мафією через її зв’язки з впливовими особами, включаючи братів Кеннеді. Вважається, що вона могла знати занадто багато про політичні інтриги і бути небажаним свідком.
- Політичний мотив. Ще одна теорія стверджує, що Монро була вбита на замовлення братів Кеннеді, з якими у неї були романи. Ця версія ґрунтується на численних домислах про її можливе знання важливої політичної інформації.
Незважаючи на трагічну смерть, Мерілін Монро залишила величезний вплив на кіноіндустрію та культуру. Вона стала символом жіночої краси, сексуальності та таланту. Її фільми, такі як “Джентльмени віддають перевагу блондинкам” та “У джазі тільки дівчата”, досі вважаються класикою.
Мерілін Монро запам’яталася не лише своїми ролями, але й яскравими висловлюваннями, які відображають її світогляд і ставлення до життя:
- “Краще бути одній, ніж нещасною з кимось”.
- “Хороший поцілунок вартий ще одного”.
- “Не хвилюватися, а хвилювати”.
- “З чоловіком повинно бути добре, погано жити я і сама зможу”.
- “Не в грошах щастя, а в покупках”.
- “Голлівуд – це місце, де тобі можуть запропонувати 1000 доларів за поцілунок і лише 50 центів за твою душу”.
- “Посміхайтеся, тому що життя — прекрасна річ і є багато причин для усмішок”.
- “Або найкраще, або нічого”.
Неймовірні досягнення Гаррі Гудіні
5 серпня 1926 року Ерік Вайс, відомий усьому світу під сценічним ім’ям Гаррі Гудіні, вразив публіку, коли провів цілу годину в закритій труні під водою, залишившись неушкодженим. Цей трюк став черговим доказом його неймовірних здібностей і майстерності.
Гаррі Гудіні був відомий своїми захоплюючими і небезпечними виступами, які кидали виклик законам фізики та логіки. Він міг за лічені секунди відкрити найскладніші сейфи, звільнитися з гамівної сорочки, вийти з тюремних камер і навіть вибратися з глибокої могили. Один із найзнаменитіших його трюків полягав у проходженні крізь цегляну стіну на очах численних глядачів. В іншому випадку він зміг звільнитися з мішка, який висів на великій висоті, прив’язаного до елемента хмарочоса. Його також поміщали в паровий котел і кидали в річку в кайданах, але навіть звідти Гудіні вмів вибратися.
Завдяки своїм видатним здібностям, ім’я Гудіні стало синонімом уміння виплутуватися з найскладніших ситуацій. У США навіть з’явився новий глагол “гудинайз”, що означає “вміти вибратися з важкого становища”.
Незважаючи на свої неймовірні трюки та досягнення, смерть фокусника була досить трагічною і безглуздою. Одного разу він уклав парі зі студентом-боксером, стверджуючи, що зможе витримати кілька ударів по торсу. Однак удари спричинили розрив апендикса, що призвело до його смерті.
Гаррі Гудіні був похований у тій самій труні, яка використовувалася для фокуса від 5 серпня, що символічно завершило його життя, сповнене небезпек і загадок.
Впровадження слова “Алло” для телефонного привітання
5 серпня 1877 року винахідник Томас Алва Едісон написав листа президенту телеграфної компанії в Пітсбурзі, в якому наполягав, що найкращим привітанням по телефону є слово “Хелло”. З часом це слово трансформувалося у звичне нам “алло”. Проте винахідник телефону Александр Белл пропонував інше привітання — слово “ahoy”, яке використовувалося для привітання кораблів. Цікаво, що “алло” також уживається на кораблях. За словами Даля, цей термін вигукують через рупор на інший корабель, щоб розпочати розмову.
Слово “алло” закріпилося як стандартне телефонне привітання в більшості країн. Проте є винятки. Наприклад, у деяких країнах Середньої Азії та Близького Сходу (Таджикистан, Узбекистан, Іран, Афганістан) при підйомі трубки кажуть “лаббай”, що означає “слухаю вас, що бажаєте?”. У Мексиці при відповіді на дзвінок говорять “bueno”, що в перекладі з іспанської означає “добре”. Імовірно, це пов’язано з тим, що раніше в Мексиці телефонний зв’язок був досить ненадійним, і таким чином підтверджували, що співрозмовника добре чути.
В інших країнах використовують такі привітання:
- Іспанія: “dígame” — “говоріть”.
- Японія: “moshi-moshi” — “слухаю”.
- Італія: “pronto” — “готовий”.
- Греція: “parakalo” — “будь ласка”.
- Ізраїль: “shalom” — “мир”.
- Чорногорія та Сербія: “molim” — “прошу” або “будь ласка”.
- Індія: “Ram Ram” — ім’я напівбога, яке, як вірять, захищає від усього поганого.
Таким чином, слово “алло” стало універсальним телефонним привітанням, хоча кожна культура має свої унікальні варіанти привітань.
Ілля Рєпін
5 серпня 1844 року в місті Чугуїв Харківської губернії народився Ілля Юхимович Рєпін. Він з’явився на світ у родині військового поселенця. Рєпін часто згадував про своє походження, зазначаючи, що хоч його іноді називали козаком, він насправді народився у зневаженій верстві військових поселенців. Він згадував розповіді своєї бабусі про часи, коли чугуївські козаки виступали в похід проти французів аж до Парижа.
У віці 28 років Рєпін приголомшив публіку своєю картиною “Бурлаки на Волзі”. У Чугуєві бурлаками називали бездомних холостяків, і саме це надихнуло художника на створення цього твору. У 35 років він написав знамениту картину “Запорожці”, а у 40 — “Івана Грозного, що вбиває свого сина”. У 58 років Рєпін створив грандіозне полотно “Урочисте засідання Державної ради”, а в 80 — портрет Івана Павлова.
Рєпіна часто називають містичним художником. Він малював лівою рукою, оскільки права перестала діяти після написання картини про Івана Грозного. Легенди стверджують, що це було через те, що він зобразив неіснуючу історичну подію, за що його було проклято. З цією картиною пов’язано багато легенд, одна з яких говорить, що Георгій Хруслов, охоронець Третьяковської галереї, покінчив з собою через пошкодження картини ножем, завдане старообрядцем Абрамом Балашовим.
Відомо, що багато натурників Рєпіна помирали після завершення роботи над їхніми портретами. Серед них були такі видатні особистості, як Мусоргський, Писемський, Пирогов і актор Мерсі д’Аржанто. Федір Тютчев помер одразу після того, як Рєпін почав писати його портрет. Навіть здорові чоловіки, які позували для картини “Бурлаки на Волзі”, згодом помирали.
Чиновники, зображені на картині “Урочисте засідання Державної ради”, загинули під час революції 1905 року. Після того, як Рєпін написав портрет прем’єр-міністра Столипіна, його було вбито в Києві.
Революцію 1917 року художник не прийняв. Він жив у своїй садибі на фінській території і відмовився повертатися до СРСР, незважаючи на спроби влади заманити його назад, обіцяючи звання народного художника, солідну пенсію та інші пільги. Рєпін не міг прийняти руйнування церков і більшовицький терор.
Щодо крилатого вислову “Картина Рєпіна “Приплили”, то такої картини у Рєпіна не існує. Вислів з’явився після того, як на виставці у 1930 році випадково повісили полотно Льва Соловйова під назвою “Монахи” або “Не туди заїхали”, на якому були зображені жінки, що купаються в річці, та приголомшені монахи в човні.
