“5% від ВВП на оборону для членів НАТО. Це тролінг від Трампа чи об’єктивна необхідність?”: відповідь експерта

У сучасному світі, який стрімко змінюється через глобальні конфлікти, міжнародна допомога залишається ключовим елементом у збереженні безпеки й стабільності. Для України, яка майже три роки веде боротьбу за свою незалежність і територіальну цілісність, підтримка партнерів є критично важливою. Водночас допомога Україні висвітлює глибші проблеми підготовки цивілізованого світу до нових викликів. Пропозиція Дональда Трампа про збільшення оборонних витрат країн НАТО до 5% ВВП спровокувала широке обговорення, адже вона відкриває питання готовності демократичних держав адаптуватися до нової реальності.

Кандидат економічних наук, директор АФ “Позитив” Микола Гаврись висловив своє бачення щодо ініціативи обраного президента США Дональда Трампа, який запропонував збільшити витрати країн НАТО на оборону до 5% від їхнього ВВП. Ця пропозиція викликала значний резонанс, адже вона перевищує чинний норматив у 2% ВВП, і навіть обговорюваний рівень у 3%, який багато хто вважає складним для виконання. Гаврись пояснює, чому ця ініціатива виглядає радикальною, але має раціональне підґрунтя.

Що таке 5% ВВП на оборону

“П’ять відсотків від ВВП на оборону для європейських країн — членів НАТО. Що це — тролінг від Дональда Трампа чи об’єктивна необхідність? Обраний президент США вимагає від європейських союзників по Альянсу збільшити оборонні витрати вже не до 2%, що є чинним нормативом для цих держав, і навіть не до 3%, розмови про що дедалі частіше велися останнім часом, а до 5% від ВВП.

Від нефахівців часто можна почути думку, що це не така вже й велика проблема. Ну, було 2%, а насправді для багатьох європейських країн і суттєво менше, тепер стане 5% — not a big deal. Однак у сучасній об’єктивній реальності багатьох європейських членів НАТО, максимально мирних, демілітаризованих і соціально-орієнтованих держав, це є величезною, практично невирішуваною у найближче десятиліття проблемою, якщо, звісно, у них не почнеться війна. Тоді гроші знайдуться на все, але може бути вже занадто пізно.

Ще раз окремо зазначимо, що йдеться про відсотки від валового внутрішнього продукту (ВВП), тобто від вартості всієї кінцевої продукції, товарів, робіт і послуг, не призначених для подальшої переробки та перепродажу, вироблених резидентами певної країни протягом року. Це не відсотки державного бюджету — різниця величезна”, – наголошує Микола Гаврись.

Експерт наголошує, що витрати на оборону обчислюються у відсотках від валового внутрішнього продукту (ВВП) — загальної вартості всіх кінцевих товарів і послуг, створених у країні за рік. Це суттєво відрізняється від частки витрат у державному бюджеті. Він наводить приклад: у 2021 році номінальний ВВП України становив близько 5,5 трлн грн, а доходи бюджету — лише 1,3 трлн грн, що становило 24% ВВП. У 2023 році, через повномасштабну війну, ці показники суттєво змінилися: доходи бюджету досягли 41% ВВП, а витрати на оборону перевищили 30% ВВП.

Гаврись зауважує, що такі екстремальні показники характерні лише для країн, які перебувають у стані війни. Для мирних європейських країн, таких як Німеччина чи Італія, досягнення витрат на оборону в 5% ВВП виглядає практично неможливим без серйозного перерозподілу ресурсів.

Чому це складно для країн НАТО

Експерт наголошує, що Німеччина є одним із ключових прикладів. У 2023 році вона витратила на оборону лише 1,64% ВВП, що дорівнює 73,17 млрд доларів. Навіть у 2024 році, коли ці витрати зросли до 2,14%, країна зіткнулася з великими труднощами. Щоб досягти 5% ВВП, Німеччина мала б витратити додатково понад 130 млрд доларів, що перевищує весь номінальний ВВП України за 2024 рік. Це вимагало б або різкого підвищення податків, або значного скорочення соціальних витрат, що є політично складним рішенням.

Подібні виклики стоять і перед США. Незважаючи на те, що оборонний бюджет США є найбільшим у світі, у 2024 році ці витрати становили лише 3,36% ВВП, або 967,7 млрд доларів. Для досягнення 5% Штати мали б знайти додатково 470–600 млрд доларів, що також є складним завданням навіть для найбільшої економіки світу.

Як виглядає ситуація в Україні та РФ

За словами експерта, витрати України на оборону з державного бюджету у 2024 році становили щонайменше 21% ВВП. Якщо врахувати іноземну військову допомогу у вигляді зброї, боєприпасів, амуніції, розвідданих, витрати на навчання українських військових, а також донати від українців та міжнародних добродійників, реальна цифра перевищує 30–32% ВВП. За різними оцінками, загальні витрати України на оборону у 2024 році сягнули 64,8 млрд доларів. На 2025 рік бюджетом передбачено безпрецедентні витрати на оборону та безпеку — 26,3% ВВП, що дорівнює 2,23 трлн грн. Половина цієї суми буде витрачена на оплату праці військових, що може підвищити реальну частку оборонних витрат.

“Росіян витратами на “оборону” у 5% від ВВП сьогодні також не здивуєш. Хоча вони й досі намагаються мавпувати американців, називати розв’язану РФ війну “спеціальною військовою операцією”, таким собі втихомиренням непокірних бунтарів з периферії, щоб принизити українців, витрати на їхнє міністерство нападу та інші організації й установи, прямо чи опосередковано пов’язані з бойовими діями та внутрішньою безпекою, свідчать зовсім про інше”, – вважає Гаврись.

Він зазначає, що Росія витрачає на оборону значно більше, ніж багато країн НАТО. У 2024 році ці витрати склали 5,4–6,4% ВВП. У 2025 році навіть формально ці витрати можуть перевалити за 7% від ВВП. Це навіть більше, ніж показники Радянського Союзу наприкінці холодної війни. Адже, наприклад, 1989 року його оборонний бюджет становив 77,3 млрд руб. із 494,8 млрд руб. загального бюджету і 1606 млрд руб. номінального ВВП. Отже, частка військових витрат у валовому внутрішньому продукті дорівнювала 4,8%. При цьому Гаврись вважає, що для сучасних цивілізованих країн, які не перебувають у стані війни, витрати у 5% ВВП на оборону у ХХІ столітті можуть видаватися відвертою дикістю.

Чи є країни, здатні виконати вимогу Трампа

На думку експерта, серед європейських країн НАТО найкращі шанси досягти 5% ВВП на оборону мають Польща, Литва, Латвія та Естонія. Ці країни серйозно сприймають загрозу з боку Росії і вже демонструють високий рівень оборонних витрат. Польща, наприклад, витрачає понад 4% ВВП і планує продовжувати збільшувати ці витрати. Водночас країни, які не мають спільних кордонів із Росією, такі як Італія, Іспанія чи Португалія, менш зацікавлені у значному збільшенні оборонних витрат.

Микола Гаврись вважає, що ініціатива Трампа виглядає радше як політичний сигнал, ніж реальна вимога. Вона підкреслює необхідність для демократичного світу адаптуватися до нових викликів безпеки. Експерт наголошує, що війна в Україні стала уроком для всього світу: безпека коштує дорого, але її ігнорування обходиться ще дорожче. Водночас реалізація цієї пропозиції потребуватиме не лише фінансових ресурсів, але й політичної волі.

Пропозиція про 5% ВВП на оборону має раціональне підґрунтя, але її реалізація залежатиме від того, наскільки швидко країни НАТО зрозуміють необхідність адаптації до нової реальності. Україна вже показала, що виживання вимагає значних жертв, і тепер демократичний світ має зробити вибір, чи готовий він до таких змін.