55 учасників платіжного ринку:  як банки, маркетплейси та логістичні групи ділять грошову інфраструктуру в Україні

Безготівкова оплата стала інфраструктурою, через яку проходить основна частина повсякденних рішень – від покупки товару до оформлення кредиту. Компанія, що контролює момент платежу, отримує доступ до клієнта, його фінансової поведінки та всього маршруту від вибору товару до доставки й наступної покупки.

Аналітики центру досліджень і розробок YouControl вивчили 55 учасників Реєстру платіжної інфраструктури України, їхніх власників і фінансові результати. За звичною оплатою карткою відкривається система з державних і міжнародних платіжних мереж, банків, великих торговельних та логістичних груп і технологічних компаній, назв яких користувач зазвичай не бачить.

Масштаб уже робить цю тему важливою для всієї економіки. За даними Нацбанку, торік українські банки та фінансові установи провели 9,51 млрд карткових операцій на 7,16 трлн грн. Частка безготівкових операцій сягнула 95,5% за кількістю. За таких обсягів від роботи платіжної інфраструктури залежать продажі, рух грошей між компаніями та доступ мільйонів людей до повсякденних послуг.

Платіж, якого ми не бачимо

Формула “55 учасників платіжного ринку” створює оманливо просту картину. До вибірки YouControl потрапили державні та міжнародні платіжні системи, банківські й небанківські сервіси переказів і 32 технологічні оператори. Поруч опинилися Система електронних платежів Нацбанку, карткова система “ПРОСТІР”, Visa, Mastercard, NovaPay, PrivatMoney та маловідомі компанії, що забезпечують окремі операційні функції. Число 55 описує поточний стан реєстру й об’єднує учасників із дуже різними ролями.

Банк відкриває рахунок і працює з клієнтом. Платіжна система встановлює правила руху операції. Технологічний оператор передає та обробляє інформацію. Така компанія може забезпечувати мільярди платежів, хоча її назва відсутня на картці й екрані термінала.

Коли покупець прикладає картку до термінала, запит через банк продавця і платіжну систему надходить до банку, що випустив картку. Той перевіряє залишок, кредитний ліміт і можливі ознаки шахрайства, після чого схвалює або відхиляє операцію. Пізніше банки завершують взаємні розрахунки, а продавець отримує кошти за вирахуванням комісій. Покупець бачить лише початок і кінець цього маршруту. Процесинговий центр, платіжний шлюз, система протидії шахрайству та банк продавця залишаються за межами екрана.

Саме на цьому невидимому рівні ринок виявляється дуже концентрованим. За звітом Нацбанку про оверсайт платіжної інфраструктури, торік “Ейсі Дісі Процессінг”, Український процесінговий центр і ТАС Лінк разом обробили майже 86% операцій зареєстрованих технологічних операторів і близько 82% їх загальної суми. На першу компанію припало 41,56% кількості операцій, на другу – 32,23%, на третю – 12,03%.

Реєстр містить десятки операторів, проте основний платіжний потік проходить через 3 центри. Нацбанк визнав їх важливими об’єктами платіжної інфраструктури й установив підвищені вимоги до безперервності роботи, управління ризиками та резервування.

Для України це має окрему вагу, оскільки енергетичні й телекомунікаційні мережі залишаються цілями російських атак. Збій великого процесингового центру здатен зачепити оплату пального, ліків і продуктів, роботу банкоматів та доступ клієнтів до банківських сервісів. У таких умовах платіжний оператор стає частиною критичної інфраструктури в буквальному сенсі.

Держава тримає розрахунок, глобальні мережі – картку

Контроль над українським платежем розподілений між кількома центрами. Держава тримає основу гривневих розрахунків. Міжнародні корпорації визначають правила більшості карткових операцій. Банки контролюють рахунки й доступ до коштів. Технологічні компанії обробляють транзакції. Великі торговельні та логістичні групи дедалі частіше керують застосунком, у якому людина платить, оформлює розстрочку або замовляє доставку.

Державне ядро становить Система електронних платежів Нацбанку. Минулоріч через неї пройшло 273,6 трлн грн. Вона забезпечує понад 99% міжбанківських платежів у гривні. Саме тут відбувається основний рух коштів між банками, бізнесом, державою та іншими учасниками економіки.

Нацбанк також управляє національною картковою системою “ПРОСТІР”, до якої наразі підключено 47 банків. Державні банки контролюють кілька власних систем переказу коштів. Таким чином держава поєднує ролі регулятора, оператора головної міжбанківської системи, власника національної карткової мережі та акціонера великих банків.

Щоденний картковий рівень майже повністю залежить від Visa і Mastercard. Минулоріч разом 2 міжнародні мережі забезпечили понад 99,9% операцій за кількістю і близько 99,7% за сумою. Visa трохи переважала за числом платежів, за їхньою вартістю частки компаній були майже рівними. American Express і UnionPay також зареєстровані в Україні, але їхня присутність залишається мінімальною. 

Вітчизняні банки випускають картки, обслуговують рахунки та встановлюють тарифи для клієнтів. Visa і Mastercard задають технічні стандарти, правила взаємодії між банком покупця та банком продавця, вимоги до сертифікації й частину комісійної моделі. Їхня роль виходить далеко за межі логотипа на картці.

Власні платежі великих груп

Ще один центр впливу формується всередині українських корпоративних груп. Платіжний сервіс дозволяє великому бізнесу поєднати оплату з торгівлею, доставкою, кредитуванням і програмами лояльності.

Група NOVA об’єднує “Нову пошту”, платіжну систему NovaPay і технологічну компанію “НоваПей Солюшнс”. До групи Rozetka належить УАПРОМ. Група ТАС контролює кілька банків і процесинговий центр ТАС Лінк. Перший український міжнародний банк групи СКМ управляє системою PayHub. Загалом YouControl виявив корпоративні зв’язки у 17 із 32 досліджених технологічних операторів.

Належність до групи ще не показує реальної ролі компанії. Один оператор може працювати переважно на бізнес власника. Інший продає послуги зовнішнім клієнтам і поступово стає інфраструктурою для значної частини ринку.

Це добре видно на прикладі Українського процесінгового центру. Компанія входить до австрійської групи Raiffeisen Bank International, проте обслуговує широкий перелік українських і міжнародних банків. За даними самого оператора, у минулому  році він працював із 23 банками та забезпечував обслуговування 13,5 млн карток. Отже, технологічна компанія однієї банківської групи може одночасно бути критично важливим постачальником для сторонніх установ.

Схожа взаємозалежність існує в моделі monobank. Банківську ліцензію, рахунки та регуляторний контур забезпечує Універсал Банк групи ТАС. Продукт і клієнтський застосунок розвиває окрема технологічна команда. Така модель дозволяє запускати фінансові продукти без створення нового банку з нуля, водночас власник ліцензії та власник цифрової платформи стають залежними один від одного.

Карта власників тому показує лише частину реального розподілу сил. Значення має й те, кого обслуговує оператор, скільки банків від нього залежать, кому належать програмне забезпечення та клієнтський інтерфейс і чи здатен замовник перейти до іншого постачальника без тривалого й дорогого перенесення систем.

Саме ці залежності визначають ринкову владу. Компанія може не зберігати гроші клієнта й залишатися невідомою широкій аудиторії, але її збій здатен одночасно зупинити платежі кількох банків. 

Маркетплейс може не мати банківської ліцензії, проте контролювати момент покупки, спосіб оплати та подальшу комунікацію з клієнтом. Банк може володіти рахунком і водночас залежати від стороннього процесингу та чужого застосунку.

…Наступного разу ми розглянемо, хто насправді володіє платіжними даними – банк, процесинговий оператор, маркетплейс чи екосистема, що поєднує оплату з доставкою, пошуком, рекламою та кредитуванням. Саме ці дані дозволяють бачити вже не окрему покупку, а поведінку людини: що вона шукає, скільки витрачає, де замовляє, чи повертає товари й наскільки справно погашає борги.

Ця інформація допомагає боротися із шахрайством і точніше оцінювати позичальників, водночас дає платформам владу визначати кредитний ліміт, персональну пропозицію, рекламу й навіть ціну. Питання майбутнього полягає вже не лише в тому, хто проводить платіж. Важливіше, хто збирає його цифровий слід і що з ним робить.

Тетяна Вікторова