8 липня відзначаються Всесвітній день викриття та Всесвітній день боротьби з харчовою алергією. Також у цей день в різні століття відбувалися події, які вплинули на розвиток цивілізацій, держав, релігій, географії та політичних систем — від стародавніх поселень до сучасних трагедій.
Всесвітній день викриття
Це неформальна міжнародна ініціатива, яка закликає уряди офіційно визнати факт наявності позаземної присутності та впливу позаземного інтелекту на людство. Подію щороку відзначають 8 липня, і вона є частиною ширшого руху за прозорість та так зване «розкриття», що базується на переконанні, ніби уряди вже мають достовірну інформацію про НЛО та інопланетян, але приховують її від громадськості.
Засновником ініціативи є активіст Стівен Бассетт, директор Paradigm Research Group (PRG), єдиного у США зареєстрованого лобіста, який відкрито просуває ідею урядового розкриття позаземного феномену. Бассетт вважає, що приховування інформації триває щонайменше з 1947 року (з Розвелльського інциденту), і що суспільство має право знати правду про контакти з іншими цивілізаціями.
Активісти World Disclosure Day наголошують: мова не про сенсації чи фантастику, а глибоку трансформацію суспільної свідомості. На їхню думку, підтвердження позаземної присутності змінить уявлення про науку, релігію, політику та людську природу. Саме тому вони вимагають від урядів публічного зізнання, а від суспільства — готовності сприйняти ці зміни як нову епоху розвитку.
Значення цієї дати посилюється також тим, що частина розвідданих щодо НЛО вже почала з’являтись у відкритому доступі. Зокрема, у США Конгрес провів низку слухань, а Міністерство оборони створило спеціальну структуру для аналізу UAP. Попри це, жодного офіційного визнання позаземного походження цих об’єктів не було зроблено.
Цікаві факти
Ідея Всесвітнього дня викриття обрана в дату, коли у 1947 році газета Roswell Daily Record вперше повідомила про падіння «літаючої тарілки» поблизу Розвелла, Нью-Мексико. Це стало стартом найвідомішої в історії конспірологічної версії про інопланетян.
Хоч ініціатива і не має підтримки урядів чи ООН, вона офіційно зареєстрована в інтернеті: сайт WorldDisclosureDay.org закликає всіх охочих підписати символічну петицію про підтримку «розкриття».
Стівен Бассетт наполягає, що перша країна, яка офіційно визнає позаземну присутність, отримає стратегічну перевагу у світовій політиці й моральне лідерство в новій фазі історії.
У 2013 році Бассетт провів у Вашингтоні «Citizen Hearing on Disclosure» — 5-денне слухання, на якому колишні чиновники, військові та пілоти давали свідчення про спостереження НЛО перед групою колишніх конгресменів, стилізованою під офіційний урядовий захід.
У 2021 році в США з’явилася нова форма звітності для пілотів і військових щодо UAP, яка спростила фіксацію незрозумілих об’єктів у повітрі — раніше таких повідомлень уникали через страх бути осміяними.
Всесвітній день боротьби з харчовою алергією
Цей день покликаний привернути увагу до проблеми, що охоплює всі вікові групи і продовжує набирати масштабів у світі. Йдеться про реакцію організму на популярні продукти, а також серйозну медичну, соціальну й економічну проблему, яка може мати летальні наслідки.
Харчова алергія — це імунна реакція організму на певні білки у продуктах, які зазвичай є безпечними для більшості людей. У дітей найчастіше трапляються алергії на молоко, яйця, арахіс, у дорослих — на горіхи, морепродукти, деякі фрукти. Для частини людей контакт навіть з мікроскопічною кількістю алергену може спричинити анафілактичний шок — стан, що потребує негайної медичної допомоги.
Медики наголошують, що випадки алергій, зокрема тяжких, зростають з року в рік. Особливо вразливі — діти до 5 років, підлітки, люди з супутніми захворюваннями, а також ті, хто не має доступу до якісної діагностики. Часто алергія маскується під інші стани — розлади травлення, шкірні висипи, хронічну втому — і лишається недіагностованою роками.
Ще одна важлива складова — доступ до адреналінового автоін’єктора (епіпена), який може врятувати життя в разі важкої реакції. У багатьох країнах його вартість або відсутність компенсації з боку держави створює додаткову загрозу для хворих. Саме тому в рамках цього дня також піднімають питання доступності ліків, підтримки сімей і впровадження стандартів у дитячих садках, школах, закладах харчування.
Цікаві факти
У 1999 році в Канаді зафіксовано перший задокументований випадок смерті від поцілунку: дівчина з важкою алергією на арахіс померла після поцілунку хлопця, який незадовго до цього їв арахісове печиво.
Дослідження показали, що раннє введення потенційних алергенів у прикорм (наприклад, арахісу у вигляді пасти до року) знижує ризик розвитку алергії — це змінило міжнародні підходи до педіатричної практики.
У деяких країнах існує вимога, щоб усі стюарди на борту літаків були навчені надавати допомогу у разі анафілаксії, а на борту були епіпени — після серії інцидентів у повітрі, де пасажири не мали доступу до необхідної допомоги.
У США та Великій Британії є спеціальні школи, які повністю виключають алергени з меню і створюють «зони без арахісу» для дітей з тяжкими формами алергії, зокрема на арахіс — один із найбільш небезпечних алергенів.
Харчову алергію не слід плутати з непереносимістю (наприклад, лактозною): алергія залучає імунну систему й може призвести до смерті, тоді як непереносимість викликає лише розлади травлення.
Одне з найбільш інтригуючих відкриттів — те, що наявність домашніх тварин у ранньому дитинстві може знижувати ризик розвитку алергій, включаючи харчові: контакт із мікробіомом тварин тренує імунну систему дитини.
В Японії існує поняття «шкільної їжі як терапії» — програма індивідуального підбору шкільного меню для дітей з алергією, з детальним відслідковуванням складу та регулярними консультаціями з дієтологами.
Історичні події в цей день
52 до н. е. — Цього дня вважається умовною датою заснування Парижа. Тоді на острові Сіте існувало галльське поселення Лютеція, яке згодом римляни перебудували в місто, що перетвориться на столицю Франції й стане одним із культурних центрів світу.
632 — У Медині помер пророк Мухаммед — засновник ісламу, якого мусульмани визнають останнім пророком. Його смерть стала поворотною точкою для мусульманської умми, відкривши епоху халіфатів і політичного суперництва за лідерство в ісламському світі.
1497 — З португальського Лісабона вирушила морська експедиція під керівництвом Васко да Гами з метою знайти шлях до Індії навколо Африки. Цей похід поклав початок прямим морським контактам Європи з Азією й започаткував період європейської експансії в Індійському океані.
1573 — У Франції підписано Булонський едикт, що завершив четверту релігійну війну між католиками та гугенотами. Документ передбачав певні поступки протестантам, зокрема можливість обмеженого сповідування віри, і став кроком до подальших релігійних реформ.
1654 — До Нового Амстердама, сучасного Нью-Йорка, прибув Яків Барсімсон — перший єврей, який оселився на території Північної Америки. Це стало початком формування єврейської громади в майбутніх США, яка згодом стала однією з найбільших у світі.
1796 — У США видано перший паспорт громадянина, який підписав держсекретар Тімоті Пікерінг. Цей документ відкрив етап формалізації американського громадянства та ідентичності в умовах молодої незалежної держави.
1920 — Британська колонія Східна Африка отримала нову офіційну назву — Кенія. Це стало символом імперської адміністративної реорганізації, яка визначила подальшу долю регіону аж до здобуття незалежності в середині XX століття.
1962 — В Індії поблизу міста Джуннар зазнав катастрофи пасажирський літак Douglas DC-8. Загинуло 94 людини. Ця трагедія увійшла в історію як одна з найсерйозніших авіаційних катастроф у країні на той момент.
1980 — У місті Алма-Ата (сучасний Алмати, Казахстан) розбився літак Ту-154, загинуло 166 осіб. Це наймасштабніша авіакатастрофа в історії Казахстану, яка викликала шок у всьому Радянському Союзі.
1994 — У Північній Кореї помер Кім Ір Сен, засновник держави й багаторічний лідер. Після його смерті було скасовано пост президента, а його син Кім Чен Ір очолив країну в новому статусі, що лише посилило культ династичної влади.
2022 — У Японії під час передвиборчого виступу вбитий колишній прем’єр-міністр Сіндзо Абе. Його вбивство стало безпрецедентним актом політичного насильства в сучасній Японії та справило глибоке враження як усередині країни, так і за її межами.
День народження «батька швидкої медичної допомоги»
8 липня 1766 року в маленькому французькому селі Бодеан, у заможній родині, народився Домінік Жан Ларрей — майбутній військовий хірург, барон Імперії та реформатор, якого історія назве «батьком швидкої медичної допомоги». Все починалося доволі буденно: юнак сумлінно навчався хірургії, так само сумлінно лікував людей. Однак саме особиста драма стала точкою повороту, що визначила його долю і змінила військову медицину назавжди.
Його юнацьке кохання — донька місцевого багатія — не мала шансів на взаємність. Батько дівчини вважав Ларрея «жебраком» і висунув принизливу умову: майбутній наречений повинен мати не менше 100 тисяч франків на рахунку — сума, що сьогодні дорівнює понад мільйону доларів. Замість авантюри чи афери, Домінік вирішує стати героєм. Він вирушає на війну як помічник полкового хірурга — сподіваючись, що слава й служіння врятують його серце й змінять становище.
Під час першого ж бою він кинувся на передову й під щільним обстрілом виніс із поля бою 40 поранених солдатів. Багатьом надав допомогу просто на місці — перев’язував, іноді навіть оперував. У той час військові статути суворо забороняли надавати медичну допомогу до завершення бою. Ларрей порушив ці правила, бо розумів: для пораненого кожна хвилина вирішальна. І мав рацію — з 40 поранених вижили 36. Це був небачений до того рекорд у польовій хірургії, але за порушення дисципліни його посадили на гауптвахту.
Саме тоді він усвідомив: шанс на життя — це не просто перев’язка, а оперативна евакуація з поля бою. Натхненний швидкістю маневрів кінної артилерії, Ларрей запропонував революційну ідею: замість гармат поставити на лафети спеціальні носилки. Так народилася конструкція першої «летючої амбулансії» — бойової карети швидкої допомоги, здатної швидко евакуювати поранених до імпровізованого хірургічного пункту.
Цей експеримент швидко довів свою ефективність і став частиною системи всієї французької армії. Генерал Бонапарт вважав цю розробку власною перевагою — адже вперше в історії поранені масово поверталися до строю. Бійці, які вижили й пройшли бойове хрещення, ставали досвідченішими, витривалішими, впевненішими — і в такий спосіб підвищували якість війська.
Домінік Ларрей став не просто відомим, а легендарним хірургом. Його поважали навіть у лавах ворога: Ларрей допомагав не тільки французьким солдатам, а й пораненим противника. Про це знали командири армій інших країн і нерідко давали накази не стріляти в бік «летючих амбулансів». Герцог Веллінгтон одного разу віддав прямий наказ: «Нехай Спаситель виконує свою справу».
На його рахунку 25 військових кампаній і 60 битв у ролі головного військового хірурга Франції. За свої заслуги він отримав титул барона, але багатства не здобув. Проте його колишній майбутній тесть змінив думку, дізнавшись про близьке знайомство Ларрея з Наполеоном, і погодився на шлюб з донькою.
Символічно, що заповітні 100 тисяч франків він отримав тільки перед смертю — за заповітом самого Наполеона з острова Святої Єлени, в якому імператор написав: «Залишаю сто тисяч франків Ларрею — найчеснішій людині з усіх, кого я знав».
Помер Домінік Жан Ларрей 25 липня 1842 року в Ліоні, у віці 76 років. Похований на кладовищі Пер-Лашез у Парижі, а з 1992 року його прах спочиває в Домі Інвалідів поруч із іншими героями Франції. На надгробку викарбувано слова Наполеона: «Ларрею — найчеснішій людині з усіх, кого я знав».
До речі, перша відома система екстреної медичної евакуації виникла ще в VI столітті у Візантії. Її описав імператор Маврикій у трактаті «Мистецтво війни». За ним кожен загін піхоти супроводжували вершники, які трималися позаду. Поранений мав дістатися до них самостійно або за допомогою товаришів, після чого його пересаджували на коня і доправляли до польового медичного намету. За кожне врятоване життя вершник отримував золоту монету. Ця система вперше поєднувала ключові елементи того, що ми нині називаємо «швидкою допомогою»: терміновість, спеціальний транспорт, безпосереднє направлення до медиків.
Закон про примусовий військовий призов у США
7 липня 1863 року північноамериканці прокинулися під звуки барабанів, але не святкових, а військових. У самому розпалі Громадянської війни в США вперше в історії країни набрав чинності закон про примусовий військовий призов. Спочатку уряд Півночі сподівався виключно на добровольців, однак дефіцит солдат змусив владу вдатися до непопулярного рішення — загальної мобілізації.
Закон визначав, що всі чоловіки віком від 20 до 45 років зобов’язані йти на фронт і захищати Союз. Але була одна важлива деталь — класова. Людина, яка не хотіла служити, могла просто заплатити 300 доларів або найняти когось замість себе. За сучасним курсом це приблизно 10–12 тисяч доларів — у ті часи така сума дозволяла придбати невеликий будинок або дуже вгодовану свиню. Так народилася формула: «Це не моя війна — це мої гроші».
У підсумку сталося передбачуване: багаті відкупалися, а бідних відправляли в окопи. Результатом стали масові заворушення — найбільші антипризовні бунти в американській історії. Люди виходили на вулиці з гаслами: «Це не призов — це розпродаж!».
Журналісти того часу глузували:
«Сполучені Штати стали першою країною, де оголошення війни автоматично перетворюється на платну підписку. Без реклами, але з пуш-сповіщеннями від артилерії. Коли в армії з’являється прайс-лист — суспільство, скоріше за все, отримає бонусом повстання, погроми і цілу пачку дуже незручних запитань».
