Судова система є динамічним організмом, який постійно розвивається та адаптується до нових реалій. Однак, іноді зміни відбуваються несподівано, коли суди тлумачать і застосовують чинне законодавство таким чином, що суттєво впливає на права та обов’язки громадян. Особливо гостро це питання стосується сімейного права, де кожне рішення суду може кардинально змінити життя людей. Одним з таких питань, яке викликає чимало дискусій, є стягнення аліментів. Рішення судів в цій сфері свідчать про те, що навіть такі, здавалося б, стабільні правовідносини можуть зазнавати суттєвих трансформацій. Схожі ситуації можуть виникати і в інших сферах права.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» розповіли про випадки з судової практики, де суди при прийнятті рішень несподівано по-своєму тлумачили законодавство.
Дійсно, іноді загальновідомі та сталі речі перестають бути такими всього за результатами одного рішення суду. Класичним прикладом такого несподіваного повороту є рішення Верховного Суду України щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Так, декілька років тому Верховним судом було ухвалене рішення, відповідно до якого у разі дорожньо-транспортної пригоди потерпілий має право на вибір звернутися або безпосередньо до винуватця ДТП, або до його страхової компанії для відшкодування заподіяної шкоди, навіть як що винуватець має поліс автоцивілки. Питання – навіщо тоді мати поліс автоцивілки, якщо все одно стягувати кошти будуть з тебе? Воно було досить риторичним близько двох років, але потім Верховний суд схаменувся та виправив свою ж практику. Слід зазначити, що весь цей період сам закон, що регулює дані правовідносини не змінювався жодним чином.
Наступна творчість Верховного суду України зачепила відносини, пов’язані зі сплатою аліментів на дітей. Річ у тому, що Кодекс про шлюб та сім’ю, який діяв в Україні до 2004 року містив наступну норму: «Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину – чверті, на двох дітей – третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, – не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.
Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів може бути зменшено судом, якщо у того з батьків, який зобов’язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти, а також у випадках, коли той з батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи, або коли діти працюють і мають достатній
заробіток, або з інших поважних причин».
Новий Сімейний кодекс України (СК України), який прийшов на його зміну в 2004 році зазначив:
«1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
- Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
- Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину».
Тобто, фактично судова практика йшла тим шляхом, що за позовною заявою про стягнення аліментів доля визначалася однаково – на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому СК України містить чітку норму – стаття 182 відповідно до якої при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.»
Як це зазвичай працювало на практиці? Після розірвання шлюбу на дитину присуджувались аліменти у розмірі ¼ частини від заробітку батька. В наступному шлюбі у батька народжувалась інша дитина та батько йшов до суду с позовом про зменшення розміру аліментів на першу дитину, мотивуючи це тим, що або за домовленістю, або за раніше отриманим рішенням суду на другу дитину він вже сплачує аліменти в розмірі 1/6 частини (за законом же на двох дітей начеб то 1/3 частина заробітку, тобто по 1/6 на кожну дитину).
Але Касаційний Цивільний суд в складі Верховного суду України постановою від 16 вересня 2024 року по справі №591/6388/22 зазначив, що народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Саме на цю позицію тепер будуть орієнтуватися суди, коли стане питання, а скільки ж аліментів стягувати з чоловіка при наявності декількох неповнолітніх дітей.
Зазначимо, що умови цієї справи дуже класичні та не віщували чогось непередбачуваного. У грудні 2022 року громадянин звернувся з позовом до колишньої дружини про зменшення розміру аліментів. Позов був мотивований тим, що судовим рішенням з цього громадянина на користь колишньої дружини стягуються аліменти на їх спільну неповнолітню дитину у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 березня 2018 року.
Позивач зазначив, що відбулися зміни його сімейного та майнового стану, у зв`язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі та сплати аліментів на цю, другу, дитину у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач вважав, що діти народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. При цьому на час звернення до суду позивач не мав у власності рухомого та нерухомого майна.
Позивач просив: зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь колишньої дружини на першу неповнолітню дитину, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника податків. Суд першої інстанції у задоволенні повних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції також відмовив у вимогах чоловіка, судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, крім зміни сімейного стану що полягає у народженні дитини в іншому шлюбі, обставин погіршення майнового стану після ухвалення рішення та видачі судового наказу про стягнення аліментів на спільну дитину сторін.
Натомість, чоловік офіційно працевлаштований, отримує дохід, який, з моменту постановлення наказу про стягнення аліментів, покращився. Визначений судом розмір аліментів на першу дитину відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Не погодившись з зазначеними рішеннями, чоловік звернувся до Верховного суду України та зазначив, що висновки судів про те, що майновий стан позивача значно покращився порівняно з тим, що був у нього станом на день призначення аліментів на першу дитину, вважає помилковими, оскільки, як на момент звернення до суду, так і на сьогоднішній день, позивач не має у власності транспортних засобів та іншої нерухомості. Проте у нього виникли зміни в сімейному стані у зв`язку з народженням ще однієї дитини та сплати аліментів на неї.
Зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, про що вказав Верховний Суд у справі № 303/369/20; суди не врахували, що визначення аліментів на другу дитину у розмірі 1/6 частин від доходу позивача, стягнення аліментів на першу дитину у розмірі 1/4 частини, не свідчить про рівність утримання дітей.
Позиція Верховного Суду була наступною:
- позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього сина від першого шлюбу, або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину;
- народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів;
- з огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану.
Таким чином, зараз у разі народження від різних жінок дітей, вони мають право вимагати від чоловіка аліменти в розмірі по ¼ частині від заробітку на одну дитину, або по 1/3 частині на двох дітей.
Але у зв’язку з цим є цікавий момент для чоловіків, які мають понад двох дітей. За законом «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Отже, цілком логічно виникає питання про стягнення аліментів на трьох дітей по ¼ частині від заробітку на кожного. А якщо дітей більше трьох? З цієї точки зору чоловіки, які вже мають дітей від попередніх шлюбів стають не зовсім привабливими нареченими.
Взагалі, раніше для зменшення аліментів на попередніх дітей адвокати активно користувалися нормою про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Рішення суду про стягнення аліментів отримували не тільки на другу чи тертю дитину, але як що це було можливо то й на когось із батьків чи на обох батьків. Остання практика Верховного суду фактично скасовує цей п. 3 ст. 182 СК України згідно з яким при визначенні розміру аліментів суд враховує:наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та каже, що народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, хоча норма закону залишається не змінною та чинною.
Чи потрібно все ж таки чоловікові подавати до суду позовну заяву про зменшення аліментів у разі народження іншої дитини? Ми вважаємо, що спробувати варто, адже іноді здається б схожі справи мають по суті значні нюанси, що вплине на остаточне рішення по справі. Плюс іноді відповідачка може не з’являтися до суду або несподівано погодитися з позовною заявою. Але слід зазначити, що безумовно від даної несподіваної судової практики у виграші найменше за все захищені особи, а саме діти.
