У кар’єрі на півдні Англії вчені виявили одну з найдовших серій слідів динозаврів, що проливає нове світло на життя цих гігантів 166 мільйонів років тому. Відкриття зробили у кар’єрі Dewars Farm в Оксфордширі під час масштабних розкопок, які проводили команди з Музею природної історії Оксфордського університету (OUMNH) та Бірмінгемського університету, повідомляє Arkeonews.
На цій ділянці, що є частиною так званої британської “динозаврової магістралі”, дослідники виявили сотні відбитків, серед яких — 220-метрова доріжка, найдовший безперервний слід динозавра в Європі. Ймовірно, їх залишив цетіозавр, рослиноїдний завропод завдовжки до 18 метрів. Тут також знайшли сліди мегалозавра, першого динозавра, офіційно описаного у 1824 році, що дало рідкісну можливість зазирнути в динаміку відносин хижак-жертва того часу.
Доктор Дункан Мердок, геолог з OUMNH, назвав це місце “захопливою миттєвою зйомкою життя в юрському періоді”, підкресливши, що збереження слідів настільки детальне, що видно, як ґрунт деформувався під лапами динозаврів.
Розкопки розпочалися після того, як працівник кар’єру звернув увагу на незвичні горбки в глині. У проєкті взяли участь понад 100 науковців, студентів і волонтерів, які зафіксували понад 200 відбитків та перевели їх у цифровий формат, створивши точні 3D-моделі.
Аналізуючи сліди, дослідники змогли відтворити рухи динозаврів. Професор Пітер Фалкінгем з Ліверпульського університету імені Джона Мура створив 3D-анімацію ходи цетіозавра, зафіксувавши навіть такі дрібні особливості, як перенесення ваги чи зупинка посеред кроку. Один унікальний слід вказує на те, що тварина спиралася лише на одну ногу, що дає виняткове уявлення про поведінку істот тієї епохи.
Сліди мегалозавра на тій самій території свідчать, що дев’ятиметровий хижак міг ділити простір із гігантським цетіозавром. Деякі відбитки навіть перетинаються, викликаючи запитання про можливу взаємодію між травоїдними та хижими видами. Професор Кірсті Едгар з Бірмінгемського університету зауважила, що ці знахідки розкривають інформацію про пересування динозаврів, їхню взаємодію та тропічні екосистеми, у яких вони мешкали.
Для документування було зроблено понад 20 000 фото за допомогою дронів, що дозволило створити постійний цифровий архів місця для науки та освіти.
Професор Річард Батлер, палеобіолог з Бірмінгемського університету, наголосив:
“Ми можемо дізнатися набагато більше з цього місця, яке є важливою частиною нашого національного спадку Землі”.
Попри складні умови — екстремальну погоду та щільні осади — сліди збереглися під шарами вапняку протягом мільйонів років і були виявлені лише завдяки роботам у кар’єрі. Ці унікальні відбитки не тільки відображають рух і поведінку давніх гігантів, а й демонструють зусилля сучасної науки у вивченні історії планети.
“Це місце є не тільки науковим скарбом — воно розповідає історію відкриття, командної роботи та нашого незмінного захоплення гігантами, які колись ходили по нашій землі”, — підсумував професор Батлер.
