Атомна енергетика: розв’язання проблеми глобального потепління чи чергова катастрофа для людства
Росіяни невпинно чинять терор, руйнуючи цивільну та критичну інфраструктуру. Армія РФ майже кожного дня завдає ударів по енергомережі України. Зокрема, проводить ядерний шантаж на ЗАЕС, перетворивши її на військовий об’єкт. До того ж, атомні електростанції виробляють більше ніж 50% енергетики в Україні.
Наразі реактори найбільшої в Україні та Європі Запорізької АЕС перебувають у “холодному” режимі і не працюють на користь країни. Проте, атомна енергетика має свої перспективи. Бо більше, вона включена до Плану відновлення України і має стати важливим чинником у забезпеченні енергетичної безпеки та незалежності в майбутньому.
Частина країн Європейського союзу дотримується думки, що атомна енергія є одним із найбільших у світі джерел чистої енергії, тобто такої, яка виробляється без або з мінімальним викидом шкідливих, парникових газів.
На думку віцепрезидента Energy Club Максима Немчинова, яку він озвучив в ефірі телемарафону, Україні слід займатись розвитком та розбудовою атомної енергетики:
“Не розвивати атомну енергетику в Україні, маючи фахівців, маючи технології, не всі, але певні, маючи можливість це робити, – це насправді неправильно. Тому нам треба це розвивати і треба йти цим шляхом однозначно, “.
З приводу можливостей, ризиків, загроз і перспектив атомної енергетики ми поспілкувалися з фахівцем з енергетичної політики Артемом Колесником.
Є переваги, але є і ризики
“Одним з основних аргументів на користь атомної енергетики є відсутність викидів вуглекислого газу під час виробництва електроенергії. Дійсно, атомні електростанції не виробляють CO2,” — вважає фахівець. Атомна енергетика дійсно зменшує залежність від викопного палива, такого як вугілля та природний газ.
“Атомна енергетика створює нову залежність — від урану та складної інфраструктури для безпечного поводження з радіоактивними відходами,” — підкреслює Артем Колесник.
Така залежність є не менш проблематичною, враховуючи всі ризики та виклики, пов’язані з управлінням радіоактивними матеріалами.
Більше того, попри перевагу у великій потужності станцій, все ж таки викиди виявляються значними.
“Однією з найбільших проблем атомної енергетики є довгострокове зберігання радіоактивних відходів. Ці відходи залишаються небезпечними для живих організмів протягом тисяч років, — каже Артем Колесник. — Сучасні технології зберігання ще не здатні гарантувати абсолютну безпеку на такий тривалий термін, що створює серйозні ризики для майбутніх поколінь”.
Місця зберігання відходів потребують постійного моніторингу та обслуговування, що накладає величезні фінансові зобов’язання на суспільство. Будівництво, експлуатація та закриття атомних електростанцій вимагають значних фінансових ресурсів та часу. Це займає від 10 до 15 років, а іноді й більше.
“У контексті боротьби зі змінами клімату ми не можемо дозволити собі чекати так довго. Нам потрібні швидкі та ефективні рішення, які можуть бути впроваджені в найближчі роки, а не десятиліття, — додає Артем Колесник. — Альтернативні джерела енергії можуть бути введені в експлуатацію набагато швидше і дешевше, забезпечуючи значне зниження викидів CO2 в короткостроковій перспективі”.
Також не варто забувати про трагедії, що стались, а саме Чорнобильська катастрофа 1986 року та аварія на Фукусімській АЕС у 2011 році. Як відзначає експерт, то навіть при високому рівні безпеки, який забезпечують сучасні технології, ризик аварій завжди залишається.
Наслідки таких аварій катастрофічні: забруднення великих територій, масові евакуації, довгостроковий вплив на здоров’я людей та значні економічні збитки.
“У випадку атаки на АЕС наслідки можуть бути катастрофічними, як для місцевого населення, так і для всього регіону. Тому атомна енергетика потребує надзвичайно високого рівня захисту та безпеки, що ускладнює її використання,” — підкреслює фахівець.
Перспективи атомної енергетики
Україна разом із США, Японією та Республікою Корея також планують створення малих модульних реакторів, так званих міні АЕС.
Малі модульні реактори — це нова технологія, яка ще не використовується в розвинених країнах. Існує кілька маловідомих проєктів у Росії та Китаї, але вони навряд чи набудуть широкого застосування у світі.
Такі модульні реактори мають чимало переваг. По-перше, це мала потужність, що не потребує великої площі для розміщення. По-друге, у них не така складна технологія для будівництва. Вони мають підвищену безпеку шляхом пасивних систем охолодження і здатні швидко реагувати на зміну навантаження.
Проте, ці переваги мають і свої зворотні сторони. Артем Колесник відзначає:
“ММРи все ще виробляють радіоактивні відходи, які залишаються небезпечними протягом тисяч років. Проблема зберігання цих відходів не вирішується технологією ММРів, і вона залишається такою ж актуальною, як і для великих реакторів”.
Також попри менші початкові витрати на будівництво, загальна вартість електроенергії, виробленої Малими модульними реакторами, може бути вищою через менші масштаби виробництва і необхідність будівництва багатьох модулів для досягнення потрібного обсягу енергії.
А ризики, пов’язані з можливими аваріями та витоками радіації, залишаються. Навіть з підвищеною безпекою ММРів, людський фактор і технічні несправності можуть призвести до катастрофічних наслідків.
Проте всупереч ризикам, для швидшої модернізації та децентралізації енергосистеми Україні важливо зробити перехід до використання відновлювальних джерел енергії як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.
Валерія Шаляхіна
