З приходом нового уряду в Берліні відносини Німеччини з Угорщиною загострилися. На перший план виходить не економіка, а питання безпеки Європи та єдності у підтримці України. Політика Орбана, який роками блокував рішення ЄС і шукав союзників серед європейських праворадикалів, створила напруження, яке важко ігнорувати. Тепер постає питання: чи зможе Європейський Союз обмежити вплив Угорщини, чи конфлікт набуде ширшого масштабу?
Нова політична реальність у Берліні
Зміна влади в Німеччині після дострокових виборів ознаменувала й зміну пріоритетів у зовнішній політиці. Велика коаліція ХДС/ХСС та СДПН на чолі з Фрідріхом Мерцем (ХДС) чітко заявила: підтримка України та єдність ЄС у протистоянні російській агресії безальтернативні.
Саме в цьому контексті Угорщина перетворилася на головного опонента. Орбан, який роками гальмував санкційні пакети та блокував рішення щодо України, тепер ризикує стати об’єктом безпрецедентного тиску з боку Берліна.
Новий міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль ще до вступу на посаду наголосив: “Німеччина готова до співпраці, але очікує від Будапешта конкретних кроків“. Фактично це був сигнал: економічні компроміси залишаються у минулому.
Орбан і “червоні лінії”
Виступаючи проти спільної лінії ЄС щодо війни в Україні, Орбан намагався шукати союзників серед праворадикальних сил у самій Німеччині. Публічна підтримка “Альтернативи для Німеччини” (AfD) стала викликом для християнських демократів, які сприйняли це як пряму зраду з боку колишнього партнера по Європейській народній партії.
Водночас угорський уряд, стикаючись із дедалі гіршою економічною ситуацією, зробив антиукраїнську риторику центральною темою внутрішньої політики. Урядова кампанія побудована на залякуванні: війна, нібито, загрожує угорцям більше, ніж сама політика Будапешта.
Але за цією риторикою криється стратегічна ставка – Орбан продає право вето найдорожчому покупцеві, нині це Кремль. Як зазначають експерти, його тактика – грати роль “зручного поганого хлопця” для решти Європи.
Німецький сигнал: від дипломатії до тиску
За кулісами дипломатичних самітів відбулися й прямі попередження. Під час зустрічі у Тирані 16 травня Мерц і Орбан обмінялися жорсткими позиціями щодо України. А вже в липні до Будапешта приїхав держсекретар МЗС Німеччини Геза Андреас фон Гайр, який доніс до угорських урядовців: без зміни політики щодо України покращення відносин із Берліном не буде.
Хоча угорська сторона публічно применшувала значення цих зустрічей, факт залишився очевидним – німці більше не приховують наміру змусити Угорщину змінити курс.
ЄС: замороження фондів та обмеження прав голосу
Якщо раніше Німеччина була стримуючим фактором у європейських дискусіях про санкції проти Угорщини (з огляду на масштабні інвестиції автопрому), то тепер ситуація змінилася.
У Брюсселі дедалі гучніше говорять про два сценарії:
Повне замороження європейських фондів для Угорщини. Йдеться про €43 млрд із семирічного бюджету та фондів відновлення. Частина коштів уже заблокована через проблеми з верховенством права, але восени може бути заморожено все – включно з аграрними субсидіями. Для угорської економіки це було б катастрофою.
Продовження процедури за статтею 7 Договору про ЄС. Теоретично вона може позбавити країну права голосу. Раніше це блокувала Польща, але нинішній уряд у Варшаві вже не налаштований захищати Орбана. Перешкодою залишаються Румунія, Болгарія чи Словаччина, які побоюються прецеденту.
Експерти вказують: можливим компромісом стане обмеження голосування Угорщини лише в питаннях безпеки та України. Це дозволило б зберегти єдність Союзу, не руйнуючи формальну систему одностайності.
“Мова грошей” як останній аргумент
Європейські дипломати визнають: єдиний інструмент, на який реагує Орбан, – фінансовий. Згадаймо грудень 2023-го, коли на саміті з розширення ЄС він погодився не блокувати українське питання лише після розморожування €10 млрд.
Цього разу ставки значно вищі. Замороження всіх фондів – удар по агросектору, муніципалітетах і соціальних програмах. Це може похитнути навіть авторитарну стабільність Фідес.
Європейська дилема
Ситуація з Угорщиною оголює глибинну проблему ЄС – систему одностайного голосування. Маленька держава з населенням, меншим за Лондон, може блокувати стратегічні рішення для континенту.
У дискусіях на політичних форумах і в експертному середовищі дедалі активніше звучать пропозиції перейти до модифікованої кваліфікованої більшості. Інакше Союз ризикує залишитися паралізованим перед лицем війни та зовнішніх загроз.
Орбан як дзеркало Європи
Угорщина – це не лише “угорська проблема”. Це лакмусовий папірець для всієї Європи: чи здатний Союз обмежити деструктивну поведінку держави-члена, яка фактично грає на руку Москві?
Якщо відповідь буде негативною, це поставить під питання ефективність ЄС як геополітичного актора. Якщо ж Берлін і Брюссель зможуть знайти спосіб обмежити вето Орбана й водночас зберегти єдність, це стане кроком до більш дієздатного Європейського Союзу.
Угорське суспільство: між втомою і байдужістю
Попри різку риторику влади, суспільні настрої в Угорщині не виглядають однозначно проросійськими. Соціологічні опитування показують глибоку апатію та недовіру до політики загалом.
У публічних дискусіях та коментарях у медіа дедалі частіше простежується мотив втоми: “нам краще залишатися осторонь”, “це не наша війна”. Угорці, які роками жили в умовах державної пропаганди, вірять, що збереження нейтралітету дозволить уникнути потрясінь.
При цьому антиукраїнська риторика уряду часто повторюється у приватних розмовах, особливо серед старших поколінь та мешканців провінції. Пропаганда працює через просту формулу: війна = небезпека для угорців.
Водночас серед молодшого покоління та міського середнього класу, навпаки, зростає роздратування політикою Орбана. Вони розуміють, що блокування європейських рішень може призвести до втрати фондів, що безпосередньо вдарить по місцевих громадах та економіці. У соціальних мережах нерідко з’являються коментарі на кшталт: «через політику уряду ми ризикуємо втратити майбутнє в Європі».
Таким чином, угорське суспільство розділене: одні підтримують урядову лінію з огляду на страх перед війною та під впливом пропаганди, інші бачать у діях Орбана шлях до міжнародної ізоляції. Проте об’єднує їх одне – глибокий скепсис щодо того, чи здатна країна впливати на “велику політику”.
Берлін проти Будапешта: що пише преса
У німецькому та європейському інформаційному просторі дедалі частіше лунає думка, що Угорщина Віктора Орбана перетворилася з “незручного партнера” на фактор безпекової загрози для ЄС. Daily News Hungary зазначає, що в Берліні вже відкрито говорять про можливість замороження 43 мільярдів євро європейських фондів і навіть про позбавлення Угорщини права голосу в європейських інституціях. Така перспектива виглядає радше як крайній сценарій, проте сама поява подібної риторики свідчить про різке зниження рівня довіри до Будапешта.
Нова німецька коаліція ХДС/ХСС і СДПН формує ще більш жорстку рамку. Як повідомляє Politico, уряд у Берліні прагне ініціювати механізми, які дозволили б призупиняти права голосу держав, що відверто ігнорують принципи верховенства права. У коаліційній угоді йдеться й про необхідність ширше застосовувати правило кваліфікованої більшості в Раді ЄС у питаннях зовнішньої політики та безпеки. Це означає, що сама архітектура ухвалення рішень у ЄС може змінитися – з єдиною метою нейтралізувати угорські блокування.
Втім, дискусії точаться не лише навколо політичних процедур, а й довкола практичної підтримки України. Bloomberg пише, що у Берліні та Парижі з обережністю сприйняли пропозицію дозволити країнам допомагати Києву через систему добровільних внесків, оминаючи Європейський фонд миру. На думку критиків, такий підхід загрожує девальвацією цього фонду як ключового інструменту європейської зовнішньої політики. Проблема очевидна: Угорщина систематично гальмує рішення про фінансування України, але й надмірна “гнучкість” може підірвати єдність ЄС.
Водночас сам Орбан намагається грати у фінансову гру. Financial Times повідомляє, що його уряд відновлює доступ до заморожених коштів через технічні зміни у бюджетних планах. Уже розблоковано 157 мільйонів євро, а ще понад 600 мільйонів перебувають на стадії погодження. Така тактика викликає занепокоєння в Німеччини, Франції та Нідерландів, адже демонструє прагнення Будапешта обійти жорсткі умови Брюсселя.
У підсумку складається картина зростаючої напруги: Берлін посилює тиск і намагається перекроїти правила гри, Будапешт відповідає маневрами у сфері фінансів, а європейські інституції змушені балансувати між принциповістю та страхом за єдність.
…Сьогодні конфлікт між Німеччиною та Угорщиною виходить далеко за межі двосторонніх відносин. Це випробування для всього ЄС: чи зможе він бути союзом, що здатен приймати рішення у кризовій ситуації, чи залишиться заручником внутрішніх “троянських коней”.
Для Угорщини наслідки можуть бути драматичними – від економічної руїни до фактичної ізоляції всередині ЄС. Але й для самої Європи це момент істини: війна в Україні вимагає рішучості, а не нескінченних компромісів.
