23 січня 2026 року в Абу-Дабі (ОАЕ) розпочався перший трилатеральний формат переговорів між Україною, Росією та Сполученими Штатами, спрямований на пошук механізмів припинення війни в Україні. До столу переговорів сідають представники усіх трьох сторін: українську делегацію представляють секретар Ради національної безпеки і оборони Рустем Умєров, керівник Офісу президента Кирило Буданов та начальник Генштабу ЗСУ Андрій Гнатов; американську — спецпосланець президента Стів Віткофф, зять Дональда Трампа Джаред Кушнер і міністр армії Ден Дрісколл. Російська сторона підтвердила участь, наголосивши, що без вирішення територіального питання Донбасу жодне довгострокове врегулювання неможливе.
Президент України Володимир Зеленський назвав питання Донбасу ключовим і підкреслив, що його обговорюватимуть у форматі, “як три сторони це бачать”. На переговорах він координуватиме дії з очільником української переговорної групи Рустемом Умєровим. Контекст цих зустрічей доповнює нещодавній виступ Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, де президент рішуче закликав Європу до активнішої участі у безпекових гарантіях та критикував пасивність західних партнерів. Саме цей виступ, хоч і підкреслює українські очікування, викликав певне обурення в Європі, де деякі політики вважають його надто різким і незаслужено критичним, адже континент постійно надає Україні значну допомогу.
Соціологічні опитування свідчать, що більшість українців (63 %) готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, і лише чверть сподіваються на швидке завершення конфлікту, що підкреслює серйозність суспільних очікувань від цих переговорів (КМІС, листопад-грудень 2025 р.).
Позиції сторін
Росія
Москва підтвердила участь у переговорах, проте відразу окреслила чіткі межі своєї готовності до компромісу. Кремль наголосив, що без попереднього вирішення територіального питання Донбасу будь-які домовленості про довгострокове врегулювання конфлікту не мають сенсу.
Джерело, близьке до Кремля, повідомило Reuters, що Москва трактує так звану “формулу Анкориджа”, нібито узгоджену між Трампом і Путіним на саміті минулого серпня, як спосіб закріпити контроль Росії над усім Донбасом та заморозити поточні лінії фронту в інших районах сходу й півдня України. Вимога президента Володимира Путіна, щоб Україна віддала близько 20 % Донецької області (приблизно 5000 км²), які перебувають під контролем Києва, стала головною перешкодою для проривної угоди. Про це також пише Reuters.
Помічник президента Юрій Ушаков заявив, що саме цей момент буде ключовим для оцінки подальших кроків, що створює очевидний тиск на українську сторону і підкреслює стратегічну позицію Росії як сторони, що диктує порядок денний.
Україна
Українська делегація зберігає чітку позицію: територіальна цілісність держави є непорушною, і ніякі компроміси щодо Донбасу не обговорюються. Володимир Зеленський підкреслив, що питання Донбасу буде обговорюватися лише в форматі тристороннього бачення, і українська сторона прагне забезпечити гарантії безпеки після потенційного перемир’я, а також економічну підтримку для відновлення країни. У команді Києва ключову роль відіграє секретар РНБО Рустем Умєров, який координуватиме сигнали та кроки української сторони на всіх етапах переговорів
Сполучені Штати
Американська сторона виступає нейтральним посередником, спрямовуючи переговори на досягнення практичного результату: гарантій безпеки для України та стримування Росії від нових наступальних дій. США не ставлять під сумнів територіальну цілісність України, проте прагнуть створити умови, за яких перемир’я може бути ефективним та стійким. До американської делегації увійшли спецпосланець президента Стів Віткофф, зять Дональда Трампа Джаред Кушнер та міністр армії Ден Дрісколл, що підкреслює важливість і високий рівень залучення Вашингтона до процесу.
Реакції преси
Європейські та міжнародні ЗМІ вже висвітлюють переговори в Абу-Дабі як важливий крок у дипломатичному процесі, але водночас із певним скепсисом щодо їхньої ефективності. The Guardian та Reuters зазначають, що це перший трилатеральний раунд із початку повномасштабної війни, а ключовим “каменем спотикання” залишається Донбас.
У Європі звернули увагу на нещодавню критику Зеленського щодо пасивності континенту у Давосі. Президент України підкреслив, що “Європа повинна знати, як захистити себе”, і зазначив, що за рік ситуація практично не змінилася. Аналітики підкреслюють необхідність більш рішучої європейської дипломатії та активної ролі континенту у мирному процесі.
Скептично оцінюють перспективи переговорів і через обмежену присутність ЄС та НАТО: аналітики вказують, що без участі Європи переговори можуть залишитися неповними і не відобразити весь спектр міжнародних гарантій безпеки (Axios).
Водночас деякі коментатори відзначають, що сам факт згоди Росії на трилатеральні переговори може сигналізувати про можливість поступового просування дипломатичного процесу, навіть якщо конкретних рішень поки немає.
У цьому контексті увагу привертає і зустріч Зеленського з Дональдом Трампом на полях Всесвітнього економічного форуму. Незважаючи на обмежену та неоднорідну підтримку США з боку Трампа, Зеленський акцентував на ролі Європи, звинувативши лідерів континенту у самовдоволенні та бездіяльності. Трамп, повертаючись до Вашингтона, заявив, що зустріч пройшла добре, а Зеленський повідомив його про бажання укласти угоду щодо припинення війни.
За словами Трампа, сторони готові йти на поступки, проте “ключовим питанням залишаються кордони”, і камені спотикання в переговорах залишаються незмінними вже шість-сім місяців. Він також відзначив важкі умови, у яких живе українське населення: холодна зима без опалення та постійні російські удари, підкреслюючи стійкість людей, які зуміли пережити ці випробування.
Німецькі ЗМІ передають міжнародні оцінки, що тристоронні переговори — важлива, але надзвичайно складна дипломатична ініціатива, де без вирішення територіального питання Донбасу та участі Європи суттєвих результатів не очікують.
Французькі видання підкреслюють, що хоча переговори мають важливе значення як символ дипломатичного руху, без перспективного вирішення критичних питань (зокрема території Донбасу) прогрес малоймовірний — що перегукується з оцінками німецьких медіа. Також французькі коментатори в інших матеріалах зазначали, що існує напруга між європейським баченням підходу до мирного процесу та американською медіацією, і що рішення, які просувають США, інколи викликають побоювання у Парижі та Берліні щодо довгострокових наслідків для безпеки Європи.
Донбас, гарантії і великі ставки: що вирішує Абу‑Дабі
Переговори в Абу‑Дабі відображають сучасну динаміку міжнародної політики у контексті війни в Україні. Росія продовжує наполягати на територіальних поступках, зокрема на контролі над Донбасом, що, за заявами представників Кремля, є ключовою умовою будь‑якої угоди (Пєсков, SkyNews).
Україна, у свою чергу, відстоює територіальну цілісність і прагне отримати чіткі гарантії безпеки від Заходу, водночас вказуючи на можливість співпраці у форматі трьох сторін (Стів Віткофф, Corriere della Sera). Зокрема, у Давосі обговорювалися потенційні пакети підтримки обсягом до $800 млрд, які включають фінансову допомогу, інвестиції та відновлення після війни, але конкретні механізми залишаються невизначеними, а гарантії безпеки — нечіткими.
США виступають посередником, фокусуючи увагу на практичному стримуванні Росії і формуванні безпекових гарантій для України, одночасно підтримуючи дипломатичний діалог у форматі тристоронніх зустрічей.
Європейська преса розглядає ці переговори як дзеркало для Європи, нагадуючи про необхідність активної участі континенту у мирному процесі та посиленні власної дипломатичної ролі.
Таким чином, Абу‑Дабі стає першою важливою тестовою точкою дипломатичного процесу, де вирішуватиметься, чи здатен трилатеральний формат принести реальний прогрес у припиненні війни та створити передумови для майбутніх домовленостей.
Людський вимір очікувань від перемовин
За цифрами і дипломатичними формулами стоїть життя мільйонів українців. Зима 2025–2026 року виявилася особливо важкою: через постійні російські обстріли частина міст і сіл залишилася без опалення та електропостачання. Навіть Дональд Трамп зазначив, що українці демонструють «дивовижну стійкість», виживаючи в умовах, які могли б зламати будь-яку країну.
Цей контекст робить переговори в Абу‑Дабі не просто політичною чи геостратегічною подією, а справжнім випробуванням для безпеки і майбутнього людей на Донбасі та сході України. Кожна строчка домовленостей, кожне слово про гарантії безпеки та фінансову підтримку мають безпосередній вплив на можливість відновлення нормального життя для мільйонів цивільних.
Соціологічні опитування КМІС показують, що більшість українців нібито готові “терпіти війну стільки, скільки буде потрібно” — 63 % опитаних вважають, що перемога чи стабілізація стануть можливими лише через час, тоді як лише чверть сподіваються на швидке завершення конфлікту. Водночас варто пам’ятати, що соціологія ніколи не дає абсолютно точних даних і завжди відображає лише певний момент та настрої респондентів. Однак, ці цифри підкреслюють не лише політичну складність переговорів, але й тиск на владу країни, яка змушена балансувати між дипломатичними компромісами та реальними потребами населення.
У цьому світлі Абу‑Дабі стає не просто дипломатичним майданчиком, а місцем, де вирішується доля мільйонів людей, для яких слова про “гарантії безпеки” та “фінансову допомогу” — це не абстрактні терміни, а шанс на виживання і відновлення життя після війни.
Варто окремо зазначити, що “формула Анкориджа”, яку багато згадують в контексті переговорів, стосується виключно Донбасу та ліній фронту на сході й півдні України. Жодних офіційних джерел чи домовленостей, які передбачали б передачу Запорізької чи Херсонської областей, не існує. Будь-які твердження про “здачу півдня” є спекуляціями або маніпуляціями і не відображають реального змісту формули. Фокус переговорів у Абу‑Дабі — саме Донбас як ключовий камінь спотикання, тоді як інші регіони залишаються під контролем України і не обговорюються в цьому форматі.
