ІА “ФАКТ” вже писало про те, як Росія веде невидиму війну на морському дні: використовуючи підводні дрони, псевдонаукові судна й суперяхти олігархів для шпигунства за британськими ядерними субмаринами та стратегічними інтернет-кабелями. Судна на кшталт російського “Янтаря”, оснащені глибоководними апаратами, здатні не лише спостерігати, а й фізично виводити з ладу підводну інфраструктуру. Це не просто розвідка — це стратегічне зондування, гібридна війна, що вимагає негайної відповіді від Заходу.
Поки євроатлантичне співтовариство будує плани та аналізує загрози, в океанських глибинах вже діють ядерна торпеда “Посейдон”, субмарина для підводних диверсій “Лошарік” та розкішні яхти як платформи для дронів. Усе, що плаває під російським прапором, — частина імперської агресії РФ. Якщо демократичний світ не прокинеться, наступна фаза війни почнеться в тиші океанських глибин — із катастрофічними наслідками для цифрової цивілізації.
Під водою — не просто кабелі, а нервова система цивілізації
Усі ці “наукові” місії, яхти з глибоководними апаратами та безіменні дрони, що з’являються біля узбережжя Британії, мають спільну рису: вони не шукають корисні копалини. Вони шукають точки вразливості, де проходить кабель, де розміщена база, де патрулює атомна субмарина з ядерним зарядом на борту. І ці координати потрібні не просто для статистики, а для шантажу, саботажу, паралічу.
Відомо, що понад 95% глобального інтернету проходить не через супутники, а саме через кабелі, прокладені на дні морів. Росія не лише картографує ці лінії, вона фіксує вузли, місця розгалуження, технічні стики. Саме ці точки найвразливіші до порушення, підключення чи руйнування.
Як повідомив The Telegraph, британська розвідка впевнена: одна з головних цілей — виявити маршрут підводних човнів класу Vanguard, що несуть ядерні ракети Trident II D5. Якщо знати, де човен, його можна відстежити, і у разі конфлікту першим атакувати.
Після підриву “Nord Stream” стало очевидно, що трубопровід — не стільки економічний, скільки воєнно-політичний трек. І російські апарати здатні за кілька годин пройти трасу морського трубопроводу, зібрати точні дані про його стан, захист, системи контролю і відправити сигнал: ми знаємо, що у вас під водою.
Російські підводні шпигуни збирають геопросторові координати й тривимірні моделі кабельних мереж, акустичні сигнатури субмарин: випромінення, рух, теплові сліди, активність сенсорів підводної інфраструктури. Це дозволяє розробляти сценарії підриву або перерізання зв’язку у точках найбільшого ефекту, зокрема, між США та Британією.
Кожен атомний човен має свій “підпис”. Якщо Росія запише сигнатуру Vanguard, вона зможе відстежити будь-який патруль у реальному часі. Це знімає ефект стримування ядерною тріадою, бо субмарина більше не “невидима”. Це дозволяє моделювати, як поводиться система у звичайному режимі і як вона може реагувати на втручання.
Якщо ситуація не зміниться, на нас чекає кілька сценаріїв. По-перше, у разі війни можливий масштабний саботаж підводної інфраструктури. У перші години конфлікту Росія може паралізувати комунікації між Північною Америкою і Європою без жодного запуску ракети. Один підводний вибух — і біржі мовчать, армії не мають координат, громадяни в паніці.
По-друге, може відбутися розширення тактики на Арктику, Середземне море та Тихий океан. Після тестів у водах Шотландії, Росія може перекинути ці ж платформи до Японського моря, де США та Японія активно розвивають підводні інфраструктури.
По-третє, зібрані дані можуть бути використані для залякування, шантажу або вимагання: “Ми знаємо, де ваші кабелі. Ми знаємо, де ваш човен. Не провокуйте”.
Коли Росія запускає підводного дрона біля берегів Британії — це не пошук даних, а сигнал про те, що вона вже у вас під ногами. Вона вже знає, де ваш нерв і може в будь-яку мить натиснути.
Щоб розв’язати апокаліптичний сценарій, достатньо однієї глибоководної атаки. Доказом чого є симульований ще у 2020 році сценарій у доповіді RAND Corporation.
І якби хтось подумав, що йдеться про майбутнє, варто мати на увазі: за останні 15 місяців було пошкоджено не менше 11 підводних кабелів у Балтиці. Частина з них у зонах, де працювали російські судна. Випадковість? Технічна помилка? Можливо. Але, як казав Вінстон Черчилль, “у політиці немає випадковостей. Якщо щось відбулося — значить, так було задумано”.
Що Захід має зробити сьогодні, аби не прокинутися в тиші без інтернету, зв’язку і командування
Підводна війна — це не майбутнє, а теперішнє. І саме тому Захід має діяти не завтра, не після доповіді комісії, а негайно. Бо якщо Кремль знає, де наші кабелі — ми повинні знати, як їх захищати. Якщо Москва використовує “наукові судна” і суперяхти як шпигунські платформи, ми повинні мати закон і силу, які не дозволять їм діяти безкарно.
Поки Росія запускає безпілотні апарати з яхт і “Янтаря”, США й Британія лише тестують перші моделі. Це неприйнятно. Втім, США вже замовили від компанії Boeing серію автономних безпілотників Orca XLUUV (Extra Large Unmanned Undersea Vehicle), що мають діяти на великих глибинах без людського втручання.
Водночас варто не зволікати з масовим розгортанням Orca та британських проєктів Manta у стратегічних зонах — Північному та Ірландському морях, а також в Атлантиці. Треба організувати спільне підводне патрулювання з Францією та Норвегією. Інтегрувати дрони у структуру командування НАТО як окремий бойовий компонент.
Сьогодні суперяхта російського олігарха може швартуватися біля стратегічної бази НАТО — і на борту запускати апарат, що стежитиме за субмариною Vanguard. І міжнародне право не може цьому завадити. Щоб взяти ситуацію під контроль, треба оновити Женевську конвенцію щодо використання цивільних суден у військових цілях. Якщо яхта чи наукове судно має технічне обладнання подвійного призначення, це повинно автоматично піддавати їх моніторингу як об’єкти ризику.
Також варто ввести в законодавство НАТО норму: будь-яке виявлення підводного апарату без декларованої мети у критичних зонах — акт агресії. Нарешті, слід запровадити санкційний механізм проти судновласників, які “допомагали РФ у зборі інформації”, навіть без прямого доказу диверсії.
У НАТО є флот та стратегія. Але немає усвідомлення, що підводна інфраструктура — такий самий фронт, як Балтія чи Чорне море. Так, у 2023-у НАТО створила центр моніторингу підводної інфраструктури в Бельгії. Але нагально треба оголосити Північну Атлантику зоною щоденного підводного контролю, з ротаційним чергуванням країн-членів. А також створити командування “NATO Undersea Response Force” — з флотом апаратів, екіпажами, швидкою реакцією.
США створили протиракетний щит Aegis. Тепер потрібен щит на дні океану — сенсорна система глибоководного спостереження, яка фіксує рух, вібрації, звук, зміну температури.
Вже існують прототипи: DARPA і NOAA у США працюють над Deep Sea Sensing Grids. У 2022 році почато тестування системи PALS — Passive Acoustic Listening System.
Втім дослідницькі системи потребують нагального перетворення на бойові: через підключення до військових супутників і центрів НАТО та масового встановлення датчиків поблизу баз, кабелів, зон патрулювання Vanguard, Triomphant, Ohio.
…А якщо завтра — тиша? Без інтернету, без зв’язку, без координат для армій і команд для штабів. Якщо раптом замовчать біржі, сервери, зникне сигнал супутника — не тому, що почалася війна, а тому, що її перший удар уже було завдано з глибини? Це не фантастика, не майбутнє — це сценарій, до якого Росія готується просто зараз. І якщо Захід не усвідомить, що дно океану — такий самий фронт, як Балтія чи Донбас, то наступна війна почнеться не з вибуху ракети, а з темряви й тиші під водою.
Тетяна Вікторова
