Доводиться з жалем констатувати, що залежність світу від викопного палива породжує конфлікти, енергетичну нестабільність, екологічні негаразди та кліматичні зміни. Щоб допомогти зупинити російську агресію в Україні, Центр досліджень енергетики та чистого повітря CREA аналізує експорт викопного палива з Росії та пропонує світовій спільноті економічні та фінансові заходи задля протидії енергозалежності від країни-агресора.
Чехія витрачає мільярди на російську нафту, залишаючи Україну на другому плані
Так, нещодавно аналітики Центру оприлюднили звіт, який унаочнює, що з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чехія витратила понад 7 мільярдів євро на російську нафту і газ. Це в п’ять разів більше, ніж 1,29 мільярда євро, які вона надала на допомогу Україні.
Ця ситуація стала можливою завдяки винятку, наданому Євросоюзом, що дозволив Чехії продовжувати імпортувати російську нафту попри санкції. Це не може не викликати занепокоєння, оскільки залежність Чехії від російської нафти зросла до 60% у 2023 році. Зокрема, Orlen Unipetrol, єдиний нафтопереробник у Чехії, імпортував найбільше російської сирої нафти наприкінці 2022 року. Компанія закуповувала російські енергоносії в середньому на 21% дешевше, ніж альтернативну нафту з Азербайджану. Така стратегія дозволила компанії отримати додатковий прибуток у розмірі близько 1,2 мільярда євро. Варто зазначити, що попри те, що вони імпортували нафту зі значною знижкою, споживачі не відчули суттєвого зниження цін на бензин, які знизилися лише на 4%.
У минулому році доходи від експорту викопного палива складали третину (97 мільярдів євро) федерального бюджету Росії. Трубопровідні потоки нафти до Угорщини, Словаччини та Чехії є важливою складовою цього доходу. Ця трійця отримала виняток від заборони ЄС на імпорт російської нафти, щоб дати їм більше часу для зменшення залежності від російських вуглеводнів. Однак, динаміка закупівлі російської нафти майже не змінилися. За перше півріччя цього року трубопровідний експорт нафти склав 2,5 мільярда євро, тобто п’яту частину від загальних доходів від російського експорту.
Чехія, серед інших, перебуває перед викликом забезпечення своєї енергетичної безпеки, що призводить до закупівлі викопного палива у Росії. Забезпечуючи постачання енергії для внутрішніх потреб, Прага вимушено фінансово підтримує російський режим. З іншого боку, Чехія активно підтримує Україну, надаючи значну фінансову та військову допомогу, тобто балансує між власними енергетичними потребами та міжнародними зобов’язаннями. Уряд Чехії зіткнувся з великими викликами щодо зменшення залежності від російської енергії.
У 2022 році російська нафта становила 56% від загального імпорту нафти в країну. У 2023-у ситуація лише погіршилася. Чехія знову повернулася до довоєнного рівня залежності. У першому кварталі 2024 року показник знизився до 49%, але все ще залишився високим.
Це свідчить про те, що уряд Чехії не зробив достатньо для поступового припинення імпорту російської енергії. Це може бути пов’язано з різними факторами – економічними зобов’язаннями, обмеженнями у пошуку альтернативних джерел енергії або політичними та дипломатичними умовами.
У першому півріччі 2024 року Чехія імпортувала 1,2 млн тонн російської трубопровідної нафти, що вартує 542 млн євро. Це близько до середнього показника імпорту до вторгнення Росії в Україну, який становив 574 млн євро у першому півріччі 2021 року.
Середньомісячний імпорт російської сирої нафти зменшився на 46% порівняно з тим же періодом минулого року. Однак це зниження не було результатом зусиль Чехії зменшити залежність від російської нафти. Натомість, це було зумовлено двома непоясненими перебоями в постачанні нафти по нафтопроводу “Дружба” у другому кварталі.
Навіть після щомісячних скорочень, імпорт російської сирої нафти приніс Кремлю податкові надходження в розмірі 300 млн євро у першій половині 2024 року. Це демонструє, що Чехія змогла підтримувати нормальне постачання нафти споживачам навіть при зменшенні обсягів імпорту. Збої в імпорті сирої нафти також показали, що нафтопереробні заводи країн можуть отримати широкі альтернативи без стрибка внутрішніх цін на нафту.
Після значного припинення імпорту російського газу наприкінці 2022 та 2023 років Чехія витратила 440 мільйонів євро на збільшення імпорту в першому півріччі 2024, незважаючи на достатню кількість альтернативних неросійських варіантів постачання з Норвегії і світовий ринок синтезованого природного газу.
Експерти впевнені, що Чехія може повністю замінити постачання російської нафти шляхом збільшення імпорту нафтопродуктів з Німеччини (який може забезпечити третину внутрішнього споживання), повністю використовуючи трубопроводи, що транспортують неросійську сиру нафту. Використання величезних запасів сирої нафти в країні складе близько половини загального річного імпорту.
У разі оптимального використання свого розподілу Transalpine (TAL), Чехія могла б отримати додатковий 1 млн тонн неросійської нафти та зменшити свою залежність від поставок з Росії на 20% у минулому році.
Рекомендації Центру досліджень енергетики та чистого повітря
Залежність Чехії від Росії повинна бути зменшена, щоб припинити фінансування війни Путіна. Євросоюз повинен усунути всі лазівки в санкціях на постачання російських вуглеводнів і завершити стратегічне відокремлення від викопного палива країни-агресора. Серед іншого, варто скасувати винятки для Угорщини та Словаччини і закрити лазівки, які дозволяють третім країнам продавати російську нафту назад до ЄС. Єврозона має забезпечити, щоб азербайджансько-російська угода про обмін газом не дозволяла Росії продовжувати постачання через Україну до Європи.
Чеський уряд має припинити імпорт російської сирої нафти до кінця поточного року, та цілком відмовитися від неї з 1 січня 2025 року. Це крайній термін для контрактних зобов’язань і застосування положень про форс-мажорні обставини.
Чехія може зменшити свою залежність від російської нафти, збільшуючи імпорт через трубопроводи IKL і TAL. які використовуються для транспортування вуглеводнів та інших хімічних речовин. Максимальне використання наявної потужності дозволить додатково імпортувати 1 млн тонн неросійської нафти, зменшуючи залежність на 20% від рівня 2023 року. Варто домовитися про тимчасове збільшення виділеної потужності на трубопроводі TAL, який також обслуговує Німеччину та Австрію, для доступу до альтернативного постачання нафти.
Крім того, для покриття короткострокового дефіциту чеський уряд може використовувати державні стратегічні запаси нафти, які становлять 3,6 млн тонн. Це допоможе забезпечити безперебійне постачання нафти до завершення робіт з розширення трубопроводу TAL.
Звичайно, в звіті Центру фігурують рекомендації чеському уряду прискорити зелений перехід. Чехія планує відмовитися від вугілля до 2033 року, тому важливо уникнути залежності від викопного газу. Це гарна можливість для Чехії інвестувати у відновлювану енергетику, насамперед, сонячну та вітроенергетику. Інвестиції в сонячну та вітрову енергетику зменшать ризики, пов’язані із залежністю від викопного палива, і підтримають перехід до стійкої енергетичної системи. Пріоритет чистішим джерелам енергії допоможе зменшити вуглецевий слід, підвищити енергетичну безпеку та досягти цілей стійкості.
Тетяна Морараш
