Чому українські біженці вирішують залишитися за кордоном: Тимофій Брік про умови повернення в Україну

Питання повернення українських біженців до України залишається одним з найважливіших та найбільш обговорюваних в умовах триваючої війни. Мільйони українців, які вимушено виїхали за кордон у пошуках безпеки, постали перед складним вибором: повертатися додому або продовжувати життя в іншій країні, очікуючи на стабілізацію ситуації в Україні. Багато хто готовий повернутися до своїх домівок, але для цього мають бути створені певні умови, серед яких ключовими є безпека, економічні перспективи та доступ до нормальних умов життя.

Відсутність гарантій безпеки, нестабільність на ринку праці, соціальна та економічна невизначеність — усі ці фактори впливають на рішення українських біженців про можливе повернення. Більшість з них зважає не лише на власні бажання, але й на потреби родини, зокрема, на майбутнє своїх дітей. У той час як деякі європейські країни починають скорочувати соціальну допомогу для біженців, питання повернення до України стає дедалі актуальнішим. Однак для того, щоб це рішення було обґрунтованим, необхідно забезпечити базові умови, які дозволять українцям відчути стабільність і впевненість у майбутньому.

Важливе питання повернення українських біженців в Україну залежить від декількох ключових факторів, основними з яких є безпека, стабільні перспективи для нормального життя, а також можливості працевлаштування. Соціолог та ректор університету “Київська школа економіки” Тимофій Брік висловив думку, що саме ці фактори мають визначальний вплив на рішення українців щодо повернення.

Основні фактори, що впливають на повернення

Згідно з думкою експерта, найважливішою умовою для того, щоб біженці знову почали повертатися до України, є безпека. Поки в Україні тривають бойові дії, багато людей не готові ризикувати безпекою себе та своїх близьких, особливо дітей. Ті, хто планує своє повернення, в першу чергу, сподіваються на стабільність та захист від нових загроз, адже від цього залежить якість та стабільність їхнього майбутнього.

Другим ключовим фактором є перспективи для нормального життя, включаючи можливість знайти роботу та реалізувати свої професійні амбіції. Багато біженців під час перебування за кордоном уже адаптувалися до нових умов, здобули досвід і звикли до стандартів життя, які дають їм стабільні доходи та перспективи. Для багатьох українців важливо, щоб повернення додому не призвело до втрати цих досягнень і щоб вони мали можливість застосовувати набуті навички на ринку праці України.

“Ми знаємо з досліджень, що українці, були б готові повертатися. На початку вторгнення про це казали 70-80%. Потім таких було 50-60%, зараз — це 30-40%. Але люди все одно артикулюють, що могли б повернутися.

На це впливає декілька факторів — безпека, можливість знайти роботу, а також відчуття національної ідентичності, яке підсилює перші два. Якщо цього немає, це може відштовхнути від повернення. Але також є речі, які відштовхують українців і від, наприклад, Польщі, або Німеччини — багато з них з вищою світою, високим соціальним статусом, які звикли працювати, може, в міжнародних корпораціях чи на керівних посадах, відчувають себе ніяково в країнах, якщо не можуть там реалізувати себе.

Також люди часто дбають не тільки про себе, а й про сім’ю. Діти, літні батьки. Хочеться їм дати гарну медицину, гарний дитячий садок чи школу. Коли вони будуть упевнені: діти вже вчаться в університеті, можливо, захочуть повернутися. Або, наприклад, скажуть: “О, відчуваю себе безпечно на заході України, там є Український католицький університет, він непоганий, мої діти можуть там вчитись, тому я повернусь”, – зазначає експерт.

Він також висловив свою думку щодо відносин між державою і українцями:

“Є два моменти. Перший: ми сфокусувалися на державі, говоримо тільки про неї. Але також є бізнес, який проактивно включається в історію підтримки чи відбудови України. У нас є величезні компанії, як “Нова пошта”, наприклад, у якої воює велика кількість співробітників. Вони відповідають за сімʼї військових, за вимушених переселенців. Є бізнеси, які заради розвитку, готові відкривати робочі місця, інвестувати в перенавчання.

Якщо ж говорити про державу, було б гарно, якби вона виступала арбітром. Бо пільги все одно будуть. Я розумію, буде ризик незадоволення і поляризації, але все одно окремі групи населення будуть стимулюватись. Питання буде до комунікації — як пояснювати, чому комусь є пільги, комусь немає, або комусь більше, комусь менше”.

Національна ідентичність також відіграє важливу роль у рішенні про повернення, проте її значення залежить від конкретної ситуації кожної сім’ї. Тимофій Брік зауважує, що багато біженців, розглядаючи можливість повернення, зважають не лише на свої особисті бажання, а й на інтереси близьких, зокрема дітей. Батьки зазвичай прагнуть забезпечити своїм дітям безпечне та стабільне майбутнє. Якщо умови в Україні будуть надалі нестабільними, біженці віддадуть перевагу залишенню за кордоном, де діти матимуть доступ до якісної освіти та безпечного середовища.

Чи вплине зниження рівня гостинності в країнах прийому на рішення про повернення

Експерт також розглядає питання гостинності в країнах, які прийняли українських біженців. Хоча деякі країни поступово знижують рівень допомоги та соціальних виплат для біженців, Брік вважає, що це не є вирішальним фактором для повернення. Якщо людина відчуває зниження підтримки в одній країні, вона може спробувати переїхати до іншої, яка забезпечить кращі умови, ніж ризикувати поверненням до нестабільної України. Наприклад, якщо в Німеччині скорочується допомога, українські біженці можуть розглянути можливість переїзду до Канади, Італії або США.

“Президент очікує, що українці будуть активніше повертатися, коли в країн, які їх прийняли, знизиться здатність їх підтримувати.

Якщо в людини зникає економічний стимул, їй треба щось робити. Але не факт, що вона повернеться саме в Україну. Ця людина може подумати: не вийшло в Німеччині, спробую Італію, Канаду, США. Ті, хто захочуть повертатися в Україну, зроблять це, якщо в них буде відчуття безпеки та можливість отримати роботу.

Зрозуміло, уряд не може відповідати за Путіна і росіян. Відчуття небезпеки залишиться надовго. Але уряд може пропонувати пільги, підтримувати освітні програми. Припустимо, якщо на заході Україні ми зможемо зробити якісні дитячі садочки, школи, університети, запустити програми з підтримкою житла, частина українців відчує, що в них є причина повертатися”, – наголосив Брік.

Таким чином, за словами соціолога, ті, хто вирішить повернутися в Україну, зроблять це тільки тоді, коли в Україні будуть створені необхідні умови — стабільність, безпека та можливості для професійної реалізації.

Перспективи інтеграції українських біженців у країнах Європи

Українські біженці, перебуваючи в країнах Європи, стикаються з різними викликами, що стосуються довготривалої інтеграції. У деяких країнах, як-от у Франції, для отримання громадянства українцям потрібно здати свої документи на тривалий термін, що обмежує можливість тимчасового повернення в Україну. Також серед українців у Польщі поширена думка, що місцеві жителі розглядають їх як тимчасових гостей і з певною підозрою ставляться до бажання залишитися та інтегруватися.

Це питання має значення для формування рішень про повернення. Якщо біженці стикаються з перешкодами для інтеграції, їм буде складніше прийняти рішення залишитися в цій країні, проте багато з них все ж можуть обрати іншу країну для подальшого життя, а не повертатися в Україну.

Отже, за думкою Тимофія Брика, питання повернення українських біженців залежить від багатьох факторів, і головними з них є безпека, економічні можливості та стабільність умов життя в Україні. Якщо Україна зможе забезпечити ці фактори, відсоток тих, хто повернеться, зросте. Однак, якщо ці умови не будуть забезпечені, багато біженців залишаться за кордоном, можливо, в іншій країні, яка надасть їм більше перспектив.