Попри війну та хронічний дефіцит бюджету, держава знаходить внутрішні ресурси для наповнення скарбниці – і робить це через електронні торги арештованим і конфіскованим майном. На своєрідний “державний маркетплейс”, де поруч із Ferrari чи нафтопродуктами можна придбати “Жигулі” за дві тисячі гривень чи навіть квартиру, перетворилася онлайн-система СЕТАМ.
Для українців ця тема важлива не лише через елемент азарту та шанс купити дешевше, а й тому, що кожна така угода означає мільйони для бюджету, прозорість замість кулуарних схем і реальний приклад того, як за умов війни можна водночас боротися з корупцією та підтримувати економіку.
Від “Жигулів” до мільйонних партій нафти: як СЕТАМ став універсальним маркетплейсом для всіх
СЕТАМ уже давно перестав бути простою “розпродажою боржників”. Класика жанру лишається: квартири, будинки, автомобілі, трактори й навіть дріб’язкові речі на кшталт старих “Жигулів” за дві тисячі гривень, які система виставляє після рішень судів. Але структура продажів суттєво змінилася. Якщо колись домінувало майно, відібране у боржників, то тепер дедалі більше активів виставляють самі банки та компанії. Це добровільні лоти: для бізнесу простіше позбутися “мертвого вантажу” через відкритий аукціон, ніж тримати активи на балансі.
За перше півріччя цього року СЕТАМ реалізував активів на понад 1,15 мільярда гривень: 726 мільйонів припало на арештоване майно, а 425 мільйонів – на добровільні продажі. Фактично добровільні лоти вже майже наздогнали примусові, і це разюче відрізняє нинішній СЕТАМ від довоєнного.
Війна теж змінила картину. Кількість арештів зросла через кредитні проблеми та банкрутства, але водночас держава активніше конфіскує майно підсанкційних осіб, пов’язаних із Росією. Частину конфіскату передають Збройним силам або державним структурам, іншу ж виставляють на продаж. Цьогоріч, приміром, СЕТАМ передав військовим 16 транспортних засобів, що не продалися з молотка. На майданчику поруч із типовими квартирами боржників тепер можна побачити й резонансні лоти: від партій нафтопродуктів на десятки мільйонів до елітних авто, конфіскованих у підсанкційних бізнесменів.
Яскраві кейси підтверджують різноплановість. У минулому році у Львові продали будівлю-пам’ятку архітектури на площі Міцкевича за 420 мільйонів гривень – найдорожчий лот останніх років. У Києві будинок на вулиці Саксаганського пішов за 136 мільйонів, комплекс у Пролісках – за 108 мільйонів. Рекорд у 2021-му встановила будівля готелю при Військовому Микільському соборі в Києві, що знайшла покупця за 307 мільйонів гривень.
У першому півріччі лідером стала партія нафти для НПЗ, оцінена у 63 мільйони. Конкуренція на торгах принесла продавцям понад 97 мільйонів гривень понад стартову вартість – доказ того, що відкрита модель здатна суттєво збільшувати кінцеву ціну.
Наразі цей тренд підсилився. На торги виставили 4032 тонни сирої нафти зі стартовою ціною майже 91 мільйон гривень. У Козині, під Києвом, з’явилися земельні ділянки площею понад 7 гектарів, також зі стартом у понад 91 мільйон. У Харкові продавали нежитлове приміщення з котельнею площею 3,4 тисячі квадратів за понад 51 мільйон. У тому ж Козині виставили житловий будинок із чотирма ділянками за майже 50 мільйонів. А у Львові на аукціоні з’явився холодильник-розподілювач за 25,6 мільйона. Тепер такі лоти перестають бути винятком, а стали звичною картиною.
Але не лише масштабні кейси формують обличчя СЕТАМ. Важливим є й портрет покупців. Умовно їх можна поділити на три групи. Перша – прості люди, які шукають вигідну угоду. Яскравий приклад – історія Тетяни Сафонової із сюжету ТСН: вона купила трикімнатну квартиру на Оболоні приблизно втричі дешевше за ринкову вартість. Це справжня “мегазнахідка”, яка дозволила заощадити сотні тисяч гривень. Інший, майже анекдотичний випадок – продаж “гілки дерева” за 1550 гривень. Стартовий лот – звичайна гілка – викликав ажіотаж і змагання, а фінальна ціна стала мемом. Такі історії доводять, що участь може взяти будь-хто, і навіть дріб’язковий об’єкт здатен стати ареною для справжньої торгівлі.
Друга група – приватні підприємці та бізнес середнього рівня. Вони йдуть у гру, коли йдеться про офіси, нежитлову нерухомість чи автомобілі. Їхня активність менш помітна для ЗМІ, але саме вони регулярно перемагають у торгах за серйозні комерційні об’єкти.
Третя група – великі гравці: корпорації та банківські структури. Саме вони забирають найбільш вартісні лоти: права вимоги за кредитами, великі пакети нафтопродуктів чи цілі технічні партії. Коли на кону сотні мільйонів гривень, конкуренція йде між цими структурами.
Статистика лише підтверджує масштаб. У першому півріччі цього року через OpenMarket відбулося 2770 аукціонів, більшість із яких були конкурентними, що дало додатково 97 мільйонів гривень понад стартові ціни. Торік продали 750 лотів нерухомості на 1,9 мільярда гривень, понад 1200 автівок на 289 мільйонів і навіть електроніку на 2,3 мільйона. Це доводить, що СЕТАМ охоплює всі сегменти: від простих покупців “Жигулів” до корпорацій, які змагаються за партії нафти.
Зрештою, СЕТАМ відкриває рівні можливості: можна купити і “свій Жигуль”, і квартиру за третину вартості, і промисловий склад чи земельну ділянку. Але ризики теж нікуди не зникають: від юридичних тонкощів до складнощів з оформленням. Юристи радять завжди перевіряти стан прав на майно й у разі потреби звертатися до фахівців. У цьому і полягає двоїстість платформи: з одного боку, вона створює ринок із рівним доступом для всіх, з іншого – вимагає обережності й знань, щоб перетворити “мертві активи” насправді вигідні угоди.
Прозорий маркетплейс замість кулуарних аукціонів: як працює участь у торгах на СЕТАМ
Участь у торгах через СЕТАМ насправді більше схожа на купівлю в інтернет-магазині, ніж на класичні “судові аукціони” з фільмів. Будь-який повнолітній громадянин чи компанія можуть зареєструватися на сайті OpenMarket, створивши особистий кабінет. Немає потреби мати статус юрособи чи спеціальні дозволи – потрібен лише ідентифікаційний код (для фізосіб) і доступ до онлайн-банкінгу.
Щоб взяти участь у торгах, сплачується гарантійний внесок – зазвичай це 5–10% від стартової ціни лота. Наприклад, якщо продається автомобіль із початковою вартістю 100 тис. грн, учасник мусить внести 5–10 тис. грн. Ці кошти блокуються на рахунку системи, але якщо людина не виграла торги, внесок повертають. Це правило відсіює випадкових учасників і “пусті ставки”.
Сам аукціон триває онлайн і відбувається за принципом “англійських торгів”: ставка зростає, а переможцем стає той, хто дав найбільшу ціну на момент завершення. Усі ставки відображаються у відкритому доступі, тож будь-хто може спостерігати за ходом торгів у режимі реального часу. Саме ця прозорість і робить СЕТАМ конкурентним із класичними “живими” аукціонами.
Щодо бар’єрів для пересічних громадян, то їх мінімум. Система працює цілком онлайн: від перегляду оголошень і реєстрації до підписання договорів і розрахунків. Єдине, що може бути проблемою для когось, – гарантійний внесок. Для лотів вартістю у кілька мільйонів гривень навіть 5% означає десятки чи сотні тисяч, і далеко не кожен може собі дозволити “заморозити” таку суму на час торгів. Тож для дорогих лотів коло учасників природно звужується до бізнесу чи більш заможних покупців.
Щоб зменшити ризики, покупцям надають повний доступ до документів щодо майна: технічні характеристики, фото та опис правового статусу. У більшості випадків лот можна оглянути наживо, домовившись з відповідальним виконавцем.
У медіа цю систему часто описують саме як приклад “прозорого державного маркетплейсу”, де головним запобіжником від корупції стає відкритість і конкуренція. Як наголошує керівництво СЕТАМ, “усі ставки видно публічно, і тому жодна домовленість “на стороні” не спрацює”.
Тетяна Вікторова
