Фінансування освіти традиційно залишається одним з найчутливіших питань державної політики, адже від нього безпосередньо залежить якість підготовки майбутніх поколінь, стабільність педагогічних колективів і рівень мотивації тих, хто формує інтелектуальний потенціал країни. Освітяни вкотре зустріли проєкт Державного бюджету-2026 з надією, що цього року держава всеж таки зробить реальний крок до виконання положень Закону «Про освіту» та забезпечить справедливе зростання зарплат для всіх педагогічних ланок. Однак очікування не виправдалися — ухвалений у першому читанні проєкт Держбюджету передбачає лише часткове підвищення заробітної плати, яке торкнеться не всіх освітян.
Обсяг фінансування та урядові пріоритети
За рішенням Верховної Ради, у 2026 році на сферу освіти планується спрямувати 265,4 мільярда гривень, що на 66,5 мільярда більше, ніж торік. Міністр освіти і науки Оксен Лісовий назвав це рекордним показником, який, за його словами, засвідчує пріоритетність розвитку людського капіталу навіть у складних економічних умовах.
Передбачені видатки включають 183,9 мільярда гривень на оплату праці освітян, майже 20 мільярдів на науку, 15 мільярдів на інвестиційні проєкти — зокрема облаштування укриттів, оновлення шкільних автобусів, модернізацію харчоблоків і видання підручників. Додатково планується фінансування безоплатного шкільного харчування (14,4 мільярда гривень) та академічних стипендій студентам (6,6 мільярда).
Попри зростання загальної суми, механізм розподілу коштів викликав суперечки. Після першого читання в бюджеті зафіксовано підвищення на 50% лише для вчителів закладів середньої освіти та науково-педагогічних працівників університетів. Таким чином, викладачі професійно-технічних училищ, працівники позашкільної та дошкільної освіти залишилися поза межами змін.
Дискусія навколо справедливості розподілу
Народна депутатка Наталія Піпа, коментуючи проєкт Держбюджету, наголосила, що підхід уряду порушує принцип рівності освітніх ланок. Вона запропонувала спрямувати дев’ять мільярдів гривень, передбачених на харчування старшокласників, на підвищення зарплат педагогам усіх рівнів. Аргумент депутатки полягає у тому, що значна частина коштів, виділених на харчування, використовується неефективно, тоді як інвестиції в людський ресурс освіти мають довготривалий ефект для суспільства. На її думку, оплата праці педагогів має стати другим за пріоритетністю напрямом після фінансування Збройних сил.
Ідею підтримали деякі освітні спільноти, вказуючи, що вибіркове підвищення створює внутрішню нерівність серед педагогів і демотивує працівників тих сфер, які безпосередньо забезпечують ранній розвиток дітей та професійну підготовку молоді. Однак у проєкті Держбюджету зміни цієї пропозиції не враховано.
Голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак заявив, що парламент підтримав усі правки, які він подавав до проєкту бюджету. Зокрема, до них увійшли: правка №830 — про створення спеціального фонду для спрямування залишків освітньої субвенції на потреби шкіл; №987 — про поетапне підвищення зарплати викладачам університетів на 50% із січня 2026 року; №1076 — про розроблення нової моделі оплати праці для вчителів середньої школи; №3032 — про включення до освітньої субвенції коштів для підвищення престижності педагогічної праці (на суму понад 53 мільярди гривень).
Водночас інші депутати, зокрема Ярослав Железняк, повідомили, що не всі ці правки пройшли голосування. Зокрема, за його словами, правка №830 не набрала необхідної кількості голосів. Представники пресслужби Сергія Бабака цю інформацію спростували й заявили, що правку прийнято, надавши посилання на офіційну таблицю пропозицій до законопроєкту.
Така розбіжність у заявах лише посилила недовіру освітян до прозорості бюджетного процесу.
Наслідки для освітньої системи
Експерти наголошують, що невиконання норми Закону «Про освіту», який передбачає щорічне зростання заробітних плат педагогів, негативно впливає на кадрову стабільність. Молоді фахівці дедалі рідше обирають педагогічні професії, а досвідчені вчителі змушені шукати додаткові джерела доходу. У поєднанні з інфляційними процесами це призводить до реального зниження купівельної спроможності педагогічних працівників, особливо у регіонах.
Фахівці вказують, що навіть рекордний обсяг фінансування не гарантує якісного зростання освіти, якщо не змінюється логіка розподілу коштів. Адже сучасна школа чи університет — це не лише будівля або обладнання, а передусім люди, які там працюють. Без справедливої винагороди освітня система ризикує втратити головний ресурс — професійність і відданість педагогів.
Держбюджет-2026 вкотре продемонстрував розрив між задекларованими пріоритетами та реальними механізмами підтримки освітньої галузі. Хоча загальний обсяг фінансування зростає, питання рівності оплати праці педагогів усіх рівнів залишається невирішеним.
Відсутність системного підходу загрожує не лише соціальною напругою серед освітян, а й поглибленням дефіциту кадрів у сфері, яка формує майбутнє країни. Для вчителів, викладачів, вихователів і майстрів виробничого навчання чергове «часткове підвищення» виглядає скоріше як чергове відкладення обіцянок, ніж реальний крок до відновлення престижу їхньої праці.
