У сімейних спорах питання утримання дітей нерідко викликає дискусії, адже крім щомісячних аліментів закон передбачає ще й так звані додаткові витрати. Йдеться про кошти, які можуть бути необхідними для лікування, розвитку здібностей чи інші непередбачувані обставини, що виходять за межі базового утримання. Саме через це часто виникає плутанина, де закінчуються аліменти і починається обов’язок щодо додаткових витрат.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували нашій редакції особливості такого розмежування, пояснили, коли і за яких умов стягуються додаткові витрати, хто має право ініціювати їхнє відшкодування та які практичні нюанси варто враховувати батькам у подібних ситуаціях.
Більшість людей добре знають про аліменти як основну форму утримання дитини після розлучення. У судах це один із найпоширеніших позовів: коли жінки до нас звертаються, то серед перших прохань звучить прохання скласти заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Це сприймається як буденна процедура, відома широкому загалу. Але далеко не всі знають, що законодавство передбачає ще один важливий обов’язок для батьків – участь у додаткових витратах на дитину.
Цей аспект закріплений у статті 185 Сімейного кодексу України. У ній зазначено, що додаткові витрати стосуються особливих випадків: розвитку здібностей дитини, її хвороби, каліцтва чи інших обставин, які виходять за межі звичайних аліментів. Обов’язок брати участь у таких витратах покладається на обох батьків, незалежно від того, хто з них сплачує чи не сплачує аліменти. Якщо між батьками виникає спір, то суд визначає розмір участі кожного, враховуючи конкретні обставини. При цьому закон дозволяє фінансувати додаткові витрати наперед або відшкодовувати їх після фактичного понесення, і це може бути зроблено разово, періодично або постійно — залежно від потреб дитини.
Як бачимо з норми закону, додаткові витрати на дитину можуть бути стягнуті з того батька з кого присудження стягнення аліментів на дитину, або з того батька, який аліменти не сплачує, бо до нього не було пред’явлено такої вимоги.
Дана вимога може бути пред’явлена як до батька, так і до матері залежно від того з ким із батьків проживає дитина, якій потрібна додаткова допомога.
Додаткові витрати на дитину — це окремий від аліментів обов’язок батьків, який виникає за наявності особливих обставин. Вони можуть стягуватися як у доповнення до аліментів, так і в ситуації, коли рішення про стягнення аліментів взагалі не ухвалювалося. У таких випадках відповідальність лягає саме на того з батьків, хто не проживає разом із дитиною. При цьому для звернення до суду не обов’язково мати окреме рішення про визначення місця проживання дитини — достатньо факту, що дитина мешкає з іншим із батьків.
Щоб отримати кошти на покриття додаткових витрат, потрібно подати окремий позов. Хоча в ідеалі такі витрати можуть оплачуватися добровільно за домовленістю сторін, на практиці найчастіше питання вирішується саме через суд. Суд розглядає документи, які підтверджують необхідність витрат: довідки, медичні висновки, результати обстежень, чеки на ліки чи навчання, акти про витрати. Звільнення від сплати таких коштів закон не передбачає: якщо суд встановить, що витрати є необхідними, їх стягнуть обов’язково.
Ці витрати можуть мати різний характер. Вони бувають разовими — наприклад, оплата операції, придбання слухового апарату чи оплати разового курсу лікування, або постійними — як-то систематичні витрати на ліки чи спеціальні заняття для розвитку здібностей дитини. Саме тому у позові варто чітко обґрунтувати суму, яка підлягає стягненню, а також вказати, чи потребує дитина одноразової допомоги чи регулярних виплат.
Зазначимо, що закон не встановлює чіткого розміру таких сум — на відміну від аліментів, які можуть визначатися у відсотках від доходу. Додаткові витрати стягуються завжди у твердій грошовій сумі, яку визначає суд, виходячи з наданих доказів і реальних потреб дитини.
Що взагалі розуміється під додатковими витратами на дитину? Зрозуміло, що базові потреби покривають аліменти: харчування, одяг, предмети гігієни, шкільне приладдя тощо. Але в житті бувають різні випадки. Проте виникають ситуації, коли діти потребують додаткових, більш значних коштів для нормального розвитку. Так, Верховний Суд України у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19 зазначив, що особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред’явила такий позов.
Таким чином, виходячи з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат зазвичай відносять наступні:
- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір’ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;
- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,
- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров’я дитини вона потребувала відпочинку та оздоровлення саме там),;
- лікування (систематичні витрати, понесені у зв’язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).
Наголошуємо ще раз, що у питаннях додаткових витрат на дитину закон вимагає саме документальних доказів, а не оціночних суджень чи емоційних пояснень. Суд не буде враховувати чутки чи думки сторонніх осіб, які не підкріплені офіційними підтвердженнями.
Якщо мова йде про лікування, то подаються медичні довідки, рецепти, результати обстежень, чеки на ліки чи процедури. Якщо про розвиток здібностей — потрібні офіційні документи від навчальних закладів, школи мистецтв чи спортивних секцій із зазначенням вартості навчання або обладнання. Тільки такі підтвердження можуть стати підставою для стягнення коштів у судовому порядку. Саме тому приклади на кшталт «сусід почув і сказав, що дитина геній, тому йому потрібна скрипка Страдиварі та навчання у Мюнхені» не можуть бути аргументом: потрібна офіційна довідка, а не враження зі сторони.
Також звертаємо увагу, що якщо розмір аліментів, які ви отримуєте на дитину не покриває базові потреби, то до суду потрібно звертатися з заявою про збільшення розміру аліментів, а не стягнення додаткових витрат. Досі трапляються непоодинокі випадки, коли жінка отримує аліменти на дитину у твердій грошовій сумі за рішенням суду десятирічної давнини у розмірі 1500 грн. Звісно що такі аліменти ну ніяк не покривають половину витрат на базові потреби дитини. В такому випадку необхідно звертатися до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, та просити їх стягнути у частці від заробітної плати.
Так, на одну дитину стягуються аліменти у розмірі ¼ частки від заробітної плати та усіх видів доходів. При цьому те що батько не має офіційного доходу або має нерегулярний дохід грає тільки на користь жінки, адже виконавчою службою в даній ситуації береться до уваги середня зарплатня по регіону та саме з неї вираховується ¼ частин. При цьому при середній зарплаті у 20 000 грн по регіону, аліменти на дитину будуть складати 5 000 грн.
Прикладом присудження сплати додаткових витрат на лікування дитини до досягнення 18-річного віку, є постанова Верховного Суду України від 04.12.2019 року у якій зазначено, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що суд першої інстанції з урахуванням медичних документів, що підтверджують наявність у дитини хронічних захворювань та містять рекомендації лікарів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 800,00 грн щомісячно (починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття), оскільки витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров’я дитини є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.
Таким чином, періодична, постійна виплата додаткових витрат присуджується, зазвичай, у разі, якщо дитина має хронічні захворювання, потребує постійного лікування, специфічного догляду.
Щодо розміру та форми в якій можуть стягуватися додаткові витрати. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз’яснено, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
Таким чином, на відміну від аліментів, додаткові витрати на утримання дитини можуть стягуватися лише в твердій грошовій сумі. Хоча в Сімейному кодексі й покладений обов’язок порівну нести витрати на дитину (а саме половину від заявленої суми), проте у судовій практиці часто суди виносять рішення задовольняючи позовні вимоги частково та їх розмір становить менше як 50%.
Втім трапляються й інші рішення. Цікавою є позиція Верховного Суду в рішенні від 12.12.2019 року у справі №756/4947/17-ц, в якій зазначається, що вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов’язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Більше того, суд при визначенні розміру додаткових витрат може стягнути з відповідача й більшу частину понесених позивачем додаткових витрат на утримання дитини, враховуючи матеріальне становище сторін та відсутність у позивача можливості отримувати самостійний дохід у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дитиною. Прикладом присудження з відповідача більшої частини понесених додаткових витрат (3/4 частин) є постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року.
Отже, розмір додаткових витрат на дитину не обов’язково стягується у розмірі 50% з іншого з батьків та лише у твердій грошовій сумі.
Як періодичні платежі зазвичай стягуються додаткові витрати, пов’язані з каліцтвом чи хронічною, вродженою хворобою дитини. Суд може зобов’язати батька/матір сплачувати кошти на додаткові витрати щомісячно, щоквартально тощо.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку – після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
Відмітимо, що зазначені норми є важелями впливу на боржника, адже покарання грошами зазвичай саме дієве.
Скільки разів можна звертатися до суду з позовною заявою про додаткові витрати на дитину? Стільки, скільки це буде необхідно до повноліття дитини! Отже, при кожних наступних витратах на лікування потрібно повторно звертатися до суду з позовом про стягнення додаткових витрат, якщо інший з батьків відмовляється їх оплатити добровільно.
Втім, закон не встановлює жодних обмежень щодо часу чи кількості таких звернень: протягом всього періоду неповноліття дитини батько чи мати можуть подавати позови про стягнення додаткових витрат стільки разів, скільки виникає потреба. Це може бути як у випадку хвороби маленької дитини, коли необхідні кошти на лікування та відновлення, так і під час навчання у школі — для покриття витрат на оздоровлення чи профілактичні заходи. В старшому віці, наприклад, при вступі до коледжу чи спеціалізованого навчального закладу, додаткові витрати можуть стосуватися розвитку здібностей, придбання необхідного обладнання чи оплати навчання. Суд розглядає кожен випадок окремо, орієнтуючись на підтверджені документами обставини та реальні потреби дитини.
Отже, радимо батькам ставитися до питання додаткових витрат не як до формальності, а як до реальної підтримки власної дитини. Кожна гривня, витрачена на лікування, розвиток чи навчання, у майбутньому обернеться для неї шансами й можливостями. Саме тому варто заздалегідь збирати всі підтверджуючі документи, домовлятися про витрати добровільно, а у разі непорозумінь — не боятися звертатися до суду. Така відповідальність не лише виконує вимоги закону, але й показує дитині, що її потреби справді важливі для обох батьків.
