Визначення доходів, з яких можуть утримуватися аліменти, часто виявляється складнішою, ніж здається на перший погляд. На практиці застосування судових рішень супроводжується численними питаннями, що виникають через різноманітність соціально-економічних обставин та багаторівневість нормативного регулювання. Чинні правила окреслюють як перелік доходів, з яких можливе стягнення, так і категорії виплат, що мають захищений статус і не можуть бути джерелом утримання.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», які прокоментували це питання для нашої редакції, звернули увагу на логіку законодавчих винятків і правові підстави їх формування. Вони пояснили, чому законодавець виокремлює певні виплати в окремий захищений сегмент, які принципи лежать в основі таких винятків і як ці норми працюють на практиці.
Зараз в правовому полі діє постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 якою затверджено «Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Як ми бачимо з назви, вона розповсюджується на аліменти які стягуються на утримання:
- дітей (повнолітніх, які продовжують навчання та неповнолітніх);
- другого подружжя;
- батьків;
- інших осіб.
В першу чергу даний нормативний акт визначає, з чого саме можна проводити стягнення аліментів, з якого саме заробітку. При цьому зміст положень зазначеного переліку включає до поняття «заробітку» також і виплати, які не є заробітною платою. Зокрема, доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо. Це свідчить про більш ширше тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Даний перелік не є вичерпним, і на це слід звернути особливу увагу.
Своєю чергою законодавець встановив й обмеження щодо того, з чого саме аліменти стягувати не можна. Утримання аліментів не провадиться з:
1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги;
2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
3) допомоги на лікування;
4) допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість;
6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних;
7) компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу;
8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;
9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг;
10) одноразової допомоги при народженні дитини;
11) державної допомоги на поховання;
12) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
14) допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми;
15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;
16) державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки на догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, що передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»;
17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину;
19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
20) щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;
21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації;
22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій;
23) базової соціальної допомоги, наданої відповідно до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо надання базової соціальної допомоги.
Цей перелік вже є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, він містить соціальні виплати, які призначаються нужденним особам, а отже, презюмується, що стягнення аліментів з цих виплат є не вірним. Разова матеріальна допомога, наприклад, з бюджету чи від благодійних організацій, не є систематичним доходом.
Втім, якщо особа отримує тільки якусь з перелічених виплат або декілька й більш нічого зовсім не означає, що не варто звертатися до суду з питанням стягнення з неї аліментів. Якщо всі критерії, при яких суд задовольнить відповідний позов в наявності, то жодних перешкод немає. Особа може на мати іншого доходу сьогодні, а завтра він з’явиться. Вона може мати неофіційний дохід й в деяких випадках це можливо довести. В решті-решт заборгованість зі сплати аліментів буде висіти на особі поки вона її не погасить.
Нагадаємо, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Гарантований розмір аліментів на одну дитину — це мінімальний розмір, який сплачує батько чи матір у випадку, коли їхні доходи низькі. Рекомендований розмір — це той, який встановлює суд у разі достатності заробітку платника аліментів.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину в 2025 році становить:
- віком до 6 років — 1281,50 грн,
- на дитину віком від 6 до 18 років — 1598,00 грн.
Водночас максимальний розмір аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів:
- до 6 років — 25 630 грн;
- від 6 до 18 років — 31 960 грн.
Варто знати, що батьки позбавляються обов’язку утримувати дитину, якщо:
- дохід дитини значно перевищує прибуток батька/матері, і цих коштів цілком достатньо задоволення базових потреб;
- досягнення дитини повноліття при цьому дитина не продовжує навчання тобто працює;
- оформлення на дитину нерухомого майна. В такому випадку батьки мають укласти договір про припинення стягнення аліментів і завірити його нотаріально. Дитина має право брати участь у подібній угоді, якщо її вік досяг 14 років.
Також слід знати, що відмовка того з батька з якого присуджені аліменти: «Я ніде не працюю, самому жити немає коштів. Які з мене аліменти?!» – не приймається, а ні судом, а ні державним/приватним виконавцем. Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов’язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного. Якщо присуджені аліменти не сплачуються за виконавчим документом, виконавець нараховує боржнику заборгованість зі сплати аліментів з усіма визначеними законом наслідками.
Якщо боржник перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримує допомогу по безробіттю, то з такої соціальної допомоги виконавцем стягуються присуджені аліменти. Якщо боржник не перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний та у нього відсутні доходи і він не працює, поряд з тим у виконавця відсутні відомості про сплату аліментів, він нараховуватиме заборгованість, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Якщо особа офіційно працевлаштована тільки на 0,5 ставки, база для утримання аліментів пропорційно менша. В такому випадку утвориться часткова заборгованість зі сплати аліментів.
Крім того, за несплату аліментів у відсотках від суми заборгованості до боржників застосовуються такі штрафи:
- понад 1 рік – 20%;
- понад 2 роки – 30%;
- понад 3 роки – 50%.
Саме тому рекомендуємо дуже уважно ставитися до стягнення аліментів всім сторонам виконавчого провадження, співпрацюючи з державним/приватним виконавцем. Адже штрафи та арешти на майно простіше накласти, ніж зняти чи скасувати.
