Два роки тому Україна пережила одну з наймасштабніших екологічних катастроф сучасності – підрив Каховської ГЕС. Цей зухвалий акт екоциду став лише одним із багатьох злочинів, які Росія щодня чинить проти української природи. Війна, розв’язана агресором, безжально руйнує екосистеми, знищує заповідні території та завдає непоправної шкоди довкіллю, перетворюючи його на ще один фронт цієї жорстокої війни.
Каховська катастрофа: екоцид, який ще довго болітиме Україні
Минуло два роки від моменту, коли російські окупанти здійснили один із найбільших екологічних злочинів сучасності — підірвали греблю Каховської ГЕС. Наслідки цього злочину стали катастрофічними не лише для людей та економіки країни, а й для довкілля, якому нанесено непоправних втрат. Унаслідок підриву Каховської дамби було затоплено 80 тисяч гектарів цінних заповідних земель. Постраждали унікальні природоохоронні об’єкти: національні парки Кам’янська Січ, Великий Луг, Нижньодніпровський, а також Чорноморський біосферний заповідник.
Найбільших втрат зазнав національний природний парк “Нижньодніпровський”. Його екосистема охоплювала 120 рідкісних та зникаючих видів флори та фауни. Більшість із них опинилися під водою або втратили середовище існування. Затоплено близько 63 видів вищих судинних рослин, 30 із них занесені до Червоної книги України. Постраждали щонайменше 60 охоронюваних видів птахів, серед риб – 15 видів рідкісних, зокрема осетрові.
Під водою опинилися заплавні ліси, болота, степи, піщані дюни — життєво важливі середовища для біорізноманіття, гніздування птахів та сезонних міграцій. Для нашої країни це був не просто заповідник. Це була природна пам’ять українського Півдня, яка тепер зруйнована водою та війною.
За оцінками ООН, прямі економічні втрати України від руйнування Каховської ГЕС перевищили 14 мільярдів доларів. Збитки природи, за підрахунками Міністерства захисту довкілля, сягнули 3,8 млрд доларів. Але ці цифри не остаточні. Частина територій і досі залишається в окупації, а масштаби втрат можна буде оцінити лише через десятиліття. Стільки ж часу знадобиться і на відновлення екосистем, якщо їх взагалі вдасться врятувати.
Що таке екоцид?
Екоцид — це масштабне знищення природи, яке завдає серйозної, тривалої або навіть незворотної шкоди екосистемам. Сам термін утворений із двох слів: грецького oikos — дім, оселя, і латинського caedere — вбивати. У буквальному сенсі це “вбивство дому”, тобто навколишнього середовища, в якому існує життя.
Вперше поняття екоциду почали обговорювати ще у 1970-х роках, особливо після шокуючих наслідків використання хімічної зброї Сполученими Штатами під час війни у В’єтнамі. Саме тоді світ уперше серйозно задумався над тим, що цілеспрямоване знищення природи може і має вважатися злочином.
Сьогодні ідея визнання екоциду п’ятим міжнародним злочином поряд із геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та злочинами агресії — набирає дедалі більшої підтримки. У 2021 році міжнародна правова експертна група сформулювала офіційне визначення екоциду для включення до Римського статуту: це незаконні або свавільні дії, що вчиняються з усвідомленням великої ймовірності заподіяння серйозної, масштабної або довготривалої шкоди довкіллю.
На національному рівні екоцид уже визнано злочином у низці країн, зокрема в Україні, В’єтнамі, Росії, Казахстані, Грузії, Білорусі, Еквадорі та Франції. Остання у 2021 році офіційно включила злочин екоциду до свого Кримінального кодексу.
Злочин проти природи – це злочин проти майбутнього
І Україна не має права мовчати про екоцид, який росіяни чинять на нашій землі. З початком повномасштабного вторгнення Росія веде не лише загарбницьку війну проти українців, а й безжально знищує українське довкілля. Руйнуються об’єкти інфраструктури, горять нафтобази та сміттєзвалища, страждають річки, ліси, степи, моря, гинуть рідкісні види рослин та тварин. Під загрозою опинилася навіть ядерна безпека.
Щоб зафіксувати ці злочини проти природи, екологічна організація “Екодія” з перших днів війни веде системний моніторинг потенційної шкоди довкіллю, спричиненої російською агресією. Кожен задокументований випадок — це частина статистики, що свідчить про екоцид, який Україна переживає щодня.
Інтерактивна карта, створена Екодією, демонструє масштаб завданої шкоди за кількома категоріями: від руйнування промислових об’єктів та нафтобаз до ураження екосистем та морського середовища. Вона також враховує ступінь серйозності інциденту — від уражень без явного впливу на природу до катастрофічної шкоди з підтвердженими наслідками.
Карта використовується як важливий інструмент для української влади й міжнародної спільноти, адже дозволяє побачити справжній масштаб війни не лише у втратах інфраструктури, а й у непоправних втратах природи.
Екоцид як фронт війни: як Росія знищує довкілля України
Російська війна проти України — це не лише збройна агресія проти держави, а й системне знищення її природного середовища. Шкода, яку війна завдає довкіллю, набуває масштабів, що не мають прецедентів у новітній європейській історії. Екологи, юристи та аналітики все частіше називають це не інакше, як екоцидом — навмисним чи масовим знищенням екосистем. За оцінками аналітичного порталу «Слово і діло», загальна сума завданих збитків довкіллю України перевищила 85 млрд євро, з яких понад 40 млрд становить кліматичні втрати. І це при тому, що вартість збитків зростає щодня — на 75 мільйонів євро.
Йдеться не лише про прямі руйнування промислових об’єктів чи пожежі у лісах. Наслідки значно глибші та триваліші. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, з початку повномасштабного вторгнення було зафіксовано понад 8 600 випадків знищення екосистем. Йдеться про обстріл лісів, пожежі в заповідниках, руйнування гідроспоруд, забруднення грунтів, повітря та води. Близько 30 тисяч квадратних кілометрів лісів пошкоджено — це більше, ніж, скажімо, територія Бельгії. Багато цих лісів знищено безповоротно — вони згоріли внаслідок обстрілів або стали недоступними для відновлення через мінну небезпеку.
Один із найгостріших проявів екоциду — це знищення водної інфраструктури. Понад 700 об’єктів — греблі, водогін, насосні станції — були пошкоджені або повністю зруйновані. Внаслідок цього 6–8,5 мільйонів українців втратили стабільний доступ до питної води, що особливо відчутно в прифронтових регіонах та на півдні країни. Небезпека не обмежується лише зоною активних бойових дій. За оцінками ДСНС, понад 139 тисяч квадратних кілометрів на території України потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами. Це приблизно одна четверта частина території країни, що фактично паралізує сільське господарство на цих землях, не даючи змоги повноцінно їх використовувати навіть після звільнення. Розмінування займе десятиліття, а ураження землі — хімікатами, паливом, уламками техніки — залишить відбиток надовго.
Не менш тривожним є вплив війни на глобальну кліматичну ситуацію. За підрахунками українських та європейських експертів, внаслідок бойових дій в Україні у повітря вже потрапило щонайменше 230 мільйонів тонн вуглекислого газу (CO₂). Це еквівалент щорічних викидів таких країн, як Чехія, Угорщина, Словаччина та Австрія разом узятих. Артилерійські обстріли, підриви нафтобаз, спалювання полів, вибухи складів боєприпасів — все це створює хмари токсичних речовин і прискорює зміну клімату.
Незважаючи на масштаб лиха, проблема екоциду часто залишається поза фокусом міжнародної повістки дня. Україна вже заявила про свій намір ініціювати визнання екоциду як окремого злочину в міжнародному праві. На підтримку цього заклику виступають ряд країн ЄС, Європарламент та десятки неурядових організацій. Ідеться про потребу внести екоцид як п’ятий міжнародний злочин до Римського статуту Міжнародного кримінального суду поряд із геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та злочинами агресії.
Все це вимагає не лише політичної волі, а й системного документування та міжнародного адвокатування. Для України боротьба за довкілля — це ще один фронт війни, який не менш важливий, ніж дипломатичний чи економічний. І від того, як світ відреагує на цей екоцид, залежить не лише відновлення України, а й принципова готовність людства захищати природу як базову цінність.
