Щоліта я приїжджаю до Східниці. Цей куточок Карпат із його цілющими джерелами, м’яким гірським повітрям та смарагдовими лісами вже давно став для мене місцем відновлення — місцем, де відпочиваєш душею. Але з кожним новим приїздом я помічаю одну й ту саму тривожну картину: лісові масиви постійно рідшають. На схилах гір дедалі більше прогалин — острівці з вирубаних дерев, що нагадують відкриті рани на тілі природи. Варварськи вирубані лісові площі залишаються пустками. Ніхто не поспішає їх відновлювати: ані нові саджанці, ані лісовідновлювальні роботи не приходять на зміну знищеному зеленому багатству. Цей ландшафт болю змушує замислитися не лише про долю Східниці, а й про глибшу проблему, яка почала ширитися Україною ще до війни.
Рекордні збитки: статистика, яка шокує
Останні офіційні дані лише підсилюють тривогу. 2024 року Україна зазнала рекордних за останні п’ять років збитків від незаконних рубок — на 817 мільйонів гривень. Це найбільша сума втрат за весь час повномасштабної війни, навіть більше, ніж у 2020-2023 роках. Такі висновки зроблено на основі аналізу даних Держлісагентства, оприлюднених дослідниками видання «Слово і діло».
Вражає не лише сума, а й самі масштаби вирубки. Кількість випадків незаконних вирубок у 2024 році сягнула 4,6 тисячі. Це дещо більше, ніж у 2023 році (4,4 тисячі), але значно менше порівняно із довоєнними показниками 2000–2013 років, коли щороку фіксували 7–15 тисяч таких порушень. Обсяги незаконно зрубаної деревини — 34,3 тисяч кубометрів. Ця цифра найбільша з 2020 року.
Фінансові збитки склали: у 2021-му році – 213,9 млн грн, у 2022-му – 186,7 млн грн, у 2023-му – 579,8 млн грн, у 2024-му – 817 млн грн. Інакше кажучи, за минулий рік шкода зросла майже вчетверо, порівняно з першим роком великої війни.
Географія проблеми: лідери незаконної вирубки
За обсягами незаконних рубок у 2024 році лідирують:
- Житомирська область – 8 тис. м ³ (23,3%).
- Харківська область – 6,8 тис. м³ (19,8%).
- Дніпропетровська область – 4,2 тис. м³ (12,2%).
Особливо драматичними залишаються спогади про 2019 рік, коли абсолютний рекорд незаконних рубок становив понад 118 тисяч кубометрів зрубаної деревини. Найгостріше тоді постраждала Херсонська область – понад 60 тисяч кубометрів, тобто понад половину загального обсягу.
Чому масштаби вирубок зростають?
На перший погляд парадоксально: кількість зафіксованих випадків незаконних рубок меншає, а нанесена шкода зростає. Насправді все досить просто: вирубки стали більш агресивними, масштабними, їх часто здійснюють промисловими методами. Великі ділянки вивозяться за раз – часто під прикриттям «санітарних рубок» або за підробленими документами.
До цього додається ще один фактор – окуповані території. Там українська влада тимчасово втратила контроль, і багато цінних лісових масивів опинилися біля зони активної експлуатації без будь-якого державного контролю.
Велике висаджування дерев: план, що розтанув у тумані війни
У червні 2021 року президент Володимир Зеленський оголосив амбітну програму: за три роки в Україні мали висадити 1 мільярд дерев. Держлісагентство тоді оцінило можливість реалізації, а Мінекології заявило, що для цього потрібно 2 мільярди гривень. Проте з початком повномасштабного вторгнення цей план залишився здебільшого на папері. Війна поставила перед країною інші пріоритети – оборону, гуманітарну допомогу, відновлення зруйнованих міст.
Тим часом ліси продовжують зникати.
Втрачаємо не лише дерева
Втрати лісів – це не просто втрати деревини. Йдеться про руйнування екосистем, зниження водоутримувальної здатності ґрунтів, деградацію флори та фауни, посилення кліматичних змін. Для Карпат та Полісся — це ще й загроза зсувів, паводків, ерозії ґрунтів.
Додамо до цього ще й економічний вимір: ліс — це робочі місця, рекреаційний потенціал, експортна продукція. Його варварське знищення — це удари по довгостроковому добробуту держави.
Лісова мафія: тіньовий гравець
Не секрет, що значна частина незаконних вирубок в Україні контролюється організованими кримінальними угрупованнями. Їхні зв’язки простягаються до місцевих та навіть центральних органів влади. Митниця, поліція, лісова охорона — всюди можна знайти сліди змови та корупції. І доки ці ланцюги залишаються недоторканими, справжнього лісозбереження досягти неможливо.
Екологічна ціна вирубок: наслідки, які важко компенсувати
Кожен незаконно зрубаний гектар лісу — це не лише фінансові втрати для держави, а й незворотні екологічні збитки. Насправді шкода, яку завдає масова вирубка, вимірюється не в кубометрах деревини та не в мільйонах гривень. Вона глибша, багаторівнева та довготривала.
Зниження водорегулюючої здатності лісів
Дерева утримують вологу, стримують паводки та забезпечують стабільний рівень ґрунтових вод. Масова вирубка призводить до обміління річок, висихання джерел, а під час інтенсивних опадів — до стрімких паводків та затоплень. Особливо небезпечним це є для гірських районів України.
Ерозія ґрунтів
Як відомо, корені дерев утримують ґрунт від змиву. Без них дощі легко розмивають схили, утворюючи зсуви, яри та деградацію ґрунтів. Річки замулюються, падає родючість земель, що у свою чергу б’є по сільському господарству.
Втрата біорізноманіття
Ліс — це домівка для тисяч видів рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів. Варварські вирубки знищують довкілля багатьох видів, частина з яких занесені до Червоної книги України. Зникають рідкісні птахи, комахи, ссавці, рослини. Порушується цілісність екосистем.
Порушення кліматичного балансу
Ліси — один із головних природних механізмів поглинання вуглекислого газу, що сприяє глобальному потеплінню. Зменшення лісових площ означає збільшення вуглецю в атмосфері, що ще більше пришвидшує кліматичні зміни. Україна, яка вже стикається з посухами, аномальними температурами та змінами сезонів, лише посилює ці процеси неконтрольованими вирубками.
Психологічна та культурна втрата
Для багатьох українців ліс — це не лише природа, а й частина ідентичності, джерело спокою, натхнення, місце дитячих спогадів та сімейних традицій. Зникнення лісових масивів руйнує зв’язок поколінь із природою.
Що робити: шанси на спасіння зеленого серця України
Проблема масових вирубок не вирішується окремими показовими затриманнями чи емоційними виступами чиновників. Україна потребує глибокої, системної реформи у сфері лісового господарства — такої, що дозволить перервати порочне коло корупції, безкарності та байдужості. Якщо цього не зробити — за кілька десятиліть ми залишимо наступним поколінням країну зі злиденними лісовими залишками, які більше нагадуватимуть музейні експонати, ніж живу природу.
Перш за все, потрібний жорсткий контроль за діяльністю лісгоспів. Сьогодні левова частка нелегальної деревини має вигляд абсолютно «легальної» — із документами, дозволами, підписами. Наявна система дозволяє узаконювати незаконне, прикриваючись штампами санітарних рубок, «розчищення» чи аварійних вирубок. Діяльність кожного лісництва повинна бути максимально публічною: онлайн-карти вирубок, відкритий доступ до всієї документації, супутниковий моніторинг, незалежний аудит кожної операції. У 21 столітті технології дозволяють побачити кожен гектар у реальному часі — потрібне лише політичне бажання.
Не менш важливим є знищення корупційних схем так званої «лісової мафії». Ключовим ланкою має стати створення незалежної лісової інспекції, яка не підпорядковуватиметься місцевим адміністраціям чи тим більше самим лісгоспам. Її завдання – щоденний нагляд, контроль за дотриманням лісового законодавства, оперативна перевірка кожного сигналу про порушення. Така структура має працювати під пильним наглядом громадськості.
Необхідно також відновити державну програму з масового лісовідновлення. Ідея висадити мільярд дерев не повинна залишитися гарною декларацією, яку на маргінес відсунула війна. Натомість саме тепер, коли Україна планує масштабне відновлення своїх територій після руйнувань, лісовідновлення має стати частиною цієї стратегії. Ми маємо шанс одночасно боротися за екологію, економіку, туризм та кліматичну стабільність.
І, нарешті, надзвичайно важливо активізувати громадський контроль. Суспільство не повинно залишатись байдужим до того, що відбувається за стінами лісгоспів. Екологічні організації, волонтерські ініціативи, незалежні журналісти, місцеві громади — всі вони можуть і повинні стати на сторожі лісів. Сьогодні дрони, супутникові знімки, мобільні додатки дають звичайним людям інструменти для викриття незаконних вирубок. Завдання держави — не заважати, а всіляко підтримувати таку ініціативу.
Ліс — це ресурс. Це спільне майбутнє. Збережемо його – збережемо Україну.
Коли я знову приїду до Східниці, я знову з острахом подивлюся на схили, де зникає зелень. І вкотре поставлю собі питання: чи зможемо ми залишити нашим дітям та онукам ті ліси, які самі ще пам’ятаємо? Чи ж залишимо їм у спадок знеліснені гори як символ нашого сорому?
