Економіка тріщить по швах: у Німеччині зростає невдоволення обсягом допомоги українським біженцям
Згідно з опитуванням, проведеним телеканалом ARD на початку 2024 року, дедалі більша кількість німців виступає проти надмірної фінансової допомоги Україні. 41% респондентів вважає, що Німеччина надає Україні занадто багато грошей. Це вдвічі більше порівняно з квітнем 2022 року. Газета Merkur підкреслює проблему небажання українських біженців інтегруватися на німецький ринок праці. З мільйона українців, які прибули до Німеччини, тільки 20% знайшли роботу за два роки. Водночас Президент України Володимир Зеленський запропонував перераховувати соцвиплати українським біженцям до Києва для користі економіки, але в Німеччині заявили, що це незаконно – гроші призначені для життя в країні.
Міністр праці Гайль заявив, що незважаючи на високу кваліфікацію, лише 20% українських біженців офіційно працевлаштовані, оскільки вони не хочуть інтегруватися. Політики вимагають скасувати для них незаслужені соціальні пільги. Глава земельних об’єднань ХДС/ХСС Загер зазначив, що біженці отримують щедру базову допомогу Bürgergeld, не призначену для мігрантів, перекладаючи витрати на місцеву владу.
Німеччина надає українцям вищу допомогу, ніж біженцям з інших країн – до 850 євро на місяць з урахуванням оренди житла. Тільки Bürgergeld для працездатних українців обійдеться бюджету в 6 мільярдів євро у 2024 році. За оцінками, за два роки війни Берлін виділив Києву 21 мільярд євро допомоги. Із 716 тисяч працездатних українських біженців у Німеччині 70% мають середню або вищу освіту, що могло б частково розв’язати проблему нестачі кадрів. Але лише 20% працюють, виявляючи небажання інтегруватися та утриманські настрої.
В інших країнах українці змушені шукати роботу швидше через менш щедру допомогу. Так, у Польщі та Чехії працевлаштовані дві третини біженців, у Британії – більш ніж половина. У багатих Данії та Нідерландах працює 78% і 50% відповідно завдяки простому доступу до ринку праці. У Німеччині ж високі бар’єри – вимоги до дипломів, мови тощо.
Саме останню обставину вважає вирішальною співрозмовник ІА “ФАКТ” Олександр із Кельна, 56-річний чоловік, який опинився за межами України до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він категорично не згоден з тим, що українці не бажають працювати. Працювати їм не дає система, обмеження і правила, встановлені державою. Головний камінь спотикання – незнання німецької мови.
“Без знання мови в Job-центрі з вами розмовляти не будуть”, – каже Олександр.
Сам він німецьку мову теж не знає, однак завдяки своїй завзятості зміг знайти роботу санітаром у будинку для літніх людей, де умови праці непрості. Є переробіток, який не оплачують. Олександр працює 172 години на місяць, оклад 2430 євро. Після вирахування податків отримує близько 1600 євро. Разом з Олександром працюють шість українок і дві німкені. Українки працюють удвічі швидше за німкень. Це створює “нездорову” конкуренцію і невдоволення з боку німкень, які зрештою звільняються. На думку нашого співрозмовника, українці працьовиті й готові працювати. А працювати їм не дає бюрократична зарегульована державна система.
“Подивіться на статистику в Польщі та країнах Балтії, де немає такого жорсткого регулювання”, – каже Олександр. – “Там українці набагато легше знаходять роботу”.
Таким чином, німецьким політикам треба усвідомити, що шлях до більш прискореної інтеграції українців у Німеччині лежить через дерегуляцію та звільнення ринку праці.
Марат Якупов
