“Європа зараз опинилася в центрі боротьби між двома типами людей, двома видами антропологій”: Олексій Кущ

У сучасному суспільстві все частіше піднімаються питання, пов’язані з європейськими цінностями та альтернативними поглядами на розвиток людства. Останні десятиліття стали свідками численних дискусій на тему того, як повинні формуватися соціальні й моральні норми в умовах глобалізації. Наразі ми спостерігаємо, як ці питання виходять на перший план у політичних та культурних дебатах на міжнародній арені. Один з найбільш обговорюваних аспектів — це зіткнення консервативних та ліберальних підходів до соціального розвитку. Саме про це розмірковує експерт Олексій Кущ, аналізуючи поточні процеси в глобальному масштабі.

У своєму пості на Facebook Олексій Кущ ділиться думками про політичний розлом, який ми спостерігаємо в Європі та Сполучених Штатах. У сучасному світі широко обговорюються питання, пов’язані з європейськими цінностями та їхніми альтернативами. Це глобальні теми, які стосуються як соціальних, так і культурних аспектів розвитку суспільства. Експерт звертає увагу на те, що розбіжності між різними типами суспільств не обмежуються лише питанням демократії чи авторитаризму. За його словами, глобальна боротьба відбувається не між демократичними та тоталітарними системами, а між двома антропологіями — консервативною та ліберально-трансгуманістичною.

Кущ підкреслює, що Європа нині опинилася в центрі боротьби між двома типами людей, двома видами антропологій. Одна з них — це класична, консервативна антропологія, заснована на традиційних моральних і сімейних цінностях, а інша — це ліберально-трансгуманістична антропологія, яка має на меті радикальні зміни в суспільстві, зокрема через зміну самої природи людини за допомогою технологій, що дозволяють змінювати та модифікувати організм людини.

Кущ розглядає поточні геополітичні процеси як частину боротьби між цими двома антропологіями. Він пояснює, що з боку таких країн, як Росія та Китай, домінує консервативна антропологія. Зі свого боку, Захід (особливо США та Європа) нині перебуває в ситуації боротьби між старими традиційними цінностями та новими ідеями, які прагнуть до змін у людській природі, гендері та соціальних структурах.

Одним із основних аспектів цієї боротьби, за словами Куща, є концепція “біоморфічної свободи”, яка полягає в можливості змінювати тіло людини через технології, стволові клітини, генетичні модифікації. Ці ідеї частково нагадують те, що колись писав Станіслав Лем у своїй праці «Сума технологій», а також те, що пов’язують з нацистським лікарем Йозефом Менгелем, який проводив жахливі експерименти з людьми. Кущ зазначає, що такі ідеї часто з’являються в науково-фантастичних творах, таких як блокбастер “Хелбой”, який, на його думку, є метафорою для цих біотехнологічних експериментів.

Кущ продовжує, що ідеї трансгуманізму також включають у себе нові підходи до гендеру, зокрема, популяризацію концепції гендерної нейтральності. Він зазначає, що це є частиною ширшої тенденції, коли людство хоче відмовитися від традиційного розуміння біологічної природи людини як основи ідентичності, на користь більш гнучких і варіативних моделей, в яких кожен може вибирати, ким бути.

Це протистояння двох антропологій, за словами Куща, також розгортається у внутрішній політиці США. Він підкреслює, що боротьба на виборах в США між Трампом і демократами — це не просто політичне протистояння між двома кандидатами, а боротьба між двома антропологіями. Трамп і республіканці підтримують консервативні цінності, зокрема пуританські, та стоять на захисті традиційних уявлень про сім’ю та суспільство, в той час як демократи прагнуть до ліберального трансгуманізму, в якому акцент робиться на рівність, інклюзивність і зміну традиційних ролей у суспільстві, включаючи питання гендерної ідентичності та сімейних відносин.

Кущ також звертає увагу на те, як ця боротьба відбивається в Європі. Європейські країни, як Угорщина, Польща, Франція, Німеччина, Словаччина, також розділені між підтримкою консервативних цінностей і більш ліберальними підходами. Це відображається у внутрішній політиці цих країн і визначає їхні погляди на соціальні зміни та глобальну політику.

“Біоморфічна свобода, як писав Станіслав Лем у Сумі технологій:

1. Менгелізм – конструювання власного організму. Явище названо на честь нацистського доктора Йозефа Менгеле, який проводив жахливі досліди та експерименти із можливостями людського організму.
Людина – як конструктор Лего.
Прототип Менгеле цікаво представлений в американському блокбастері Хелбой.

2. Неоканібалізм – стовбурові клітини, вирощування нових людських органів тощо.
Тобто у світі намічається не протистояння демократії та тоталітаризму, а протистояння двох типів людей.

Часто можна чути, що нинішній геополітичний розлам – це певна боротьба демократичних цінностей та тоталітарних принципів побудови суспільства. Насправді це не тільки дуже обмежена дихотомія, а й докорінно неправильна.Вісь протистояння справді проходить лінією (Колективний Захід +  Вестернізована Азія) vs Глобальний Південь. Але тільки демократія та авторитаризм тут ні до чого.
За останні десятиліття союзниками США була маса авторитарних режимів у всьому світі.
Якщо подивитися на список країн, яким було надано статус “союзника США поза НАТО”, то можна побачити низку держав далеко не демократичного спрямування.

Цьогорічний єгипетський президент, фельдмаршал Ас-Сісі, прийшов до влади внаслідок військового перевороту, за допомогою якого він повалив законно і демократично обраного президента Мурсі, який прийшов до влади в результаті каїрського майдану, спрямованого проти диктаторського режиму Хосні Мубарака. “Єдиним” недоліком Мурсі було те, що він належав до антизахідної та антиізраїльської групи “братів-мусульман”.Саме тому США та Ізраїль активно співпрацюють з Ас-Сісі, незважаючи на те, що назвати його демократичним лідером дуже важко.

Є й протилежні приклади: до БРІКСу входить Індія, яка активно взаємодіє з РФ, будучи при цьому найбільшою демократією у світі. Нарендру Моді як демократично обраний прем’єр-міністр країни визнають і у Вашингтоні, і в Брюсселі. До речі, його переобрали утретє на посаді прем’єра.

Більш того, визнання реальності протистояння по лінії “демократії – авторитаризм” не може пояснити наявність політичних сил і цілих країн Заходу, які так чи інакше взаємодіють із протилежним табором – з РФ чи Китаєм. Як можна пояснити наявність Національного об’єднання (фронту) Марін Ле Пен у Франції, АДГ у Німеччині, Орбана в Угорщині, Фіцо у Словаччині, правих у Польщі, Трампа у США?
Багатьох із них у нас називають “проросійськими”. Але чи є вони прихильниками авторитаризму? Очевидно, що ні. Тоді в чому суть цього протистояння?

Насправді ніякого глобального протистояння по лінії “демократія – авторитаризм” не існує.
Президенти США спокійно зустрічаються з монархами арабських країн, де досі діють закони шаріату, а опозиційного журналіста можуть розрізати на шматки та скинути в каналізацію.
Основне протистояння у світі відбувається між двома “антропосами”, двома типами людей: консервативною моделлю антропології та ліберально-трансгуманістичною.

Тому що лише Людина, її суть, енергія, сприйняття себе і світу, її еволюція, її участь у біосфері Землі є серцевиною потоку Життя на нашій планеті. Людина визначає суть людської цивілізації та перебіг світової історії. Якою буде ця людина на індивідуальному рівні та суспільство, яке сформує її безліч?
Це буде суспільство, з якого вигнаний Бог, стара мораль, історія. Чи суспільство в якому відродиться Бог, повернеться консервативна мораль і знайдеться “стара нова” історія? Це класична сім’я, релігія/ідеологія – як основа громадського об’єднання, біоморфна цілісність організму, заборона на вторгнення у світ зародження життя, ґендерне подвійне членування. Або генедерна нейтральність, нова антропологія в частині одностатевих шлюбів, біоморфічна свобода з моделювання людини як конструктора лего, світ зародження життя як ресурс для життя, що усвідомила себе (клонування, розвиток дослідів зі стовбуровими клітинами тощо).

Саме це протистояння і формує нерв сучасної історії та цивілізації. Країни групуються на консервативні та ліберально-трансгуманістичні. Не важко здогадатися, що Глобальний Південь – це в основному світ консерватизму. Водночас у рамках Глобального Заходу та Вестернізованої Азії такої чіткої однозначності поки що немає. Можна сказати, що боротьба між двома Антропосами проходить живою всередині поки що цілісної тканини зазначених вище глобальних кластерів.

Вибори в США – це не боротьба між “хорошим” Байденом та “проросійським” Трампом.
Це боротьба двох Антропосів: консервативного Антропосу пуританської, євангелічної Америки, країни підкорювачів Дикого Заходу, морального стоїцизму та ригоризму з новою Америкою ліберального трансгуманізму демократів. Приблизно такий самий внутрішній розлом відбувається і в ЄС, де є консерватизм Угорщини, Словаччини, частини політикуму Німеччини та Франції.

До виборів до Європарламенту здавалося, що на відміну від США, ліберальний трансгуманізм ЄС став уже політичним мейнстримом, що панує ідеологією. Жах приходу Трампа до влади в США для ЄС саме цим і пояснювався: ліберальна трансгуманістична Європа може зберегтися лише в союзі з такою самою ліберальною трансгуманістичною Америкою. Жах перед Трампом – це жах самотності європейського Антропоса, оточеного консервативним світом. Жах опиняться в антропософській самоті, віч-на-віч із загрозою внутрішньої консервативної революції (так, саме термін революція), особливо в середовищі мусульман та/або з агресією навколишніх її консервативних глобальних кластерів з Азії та Африки.

Саме ризиком консервативної революції пояснюється небажання європейців приймати до ЄС Туреччину.
З тієї ж причини правління ПіС та Качинського в Польщі називали чи не загрозою європейській єдності, а перемогу Туска на нещодавніх виборах охрестили чи не порятунком від консервативного реваншу.
І коли Макрон призначає прем’єр-міністром 34-річного відкритого гея – це не звичайна подія, а позиціонування Франції у цьому історичному протистоянні.

Так само і заяви глави ЄЦБ Крістін Лагард про те, що прихід до влади Трампа означатиме “відхід” США з Європи – це також констатація факту антропософської загрози: консервативна Америка не стане таким же активним союзником ліберально-трансгуманістичної Європи як раніше, оскільки моделі антропосів вже не співпадатимуть між собою. Більш того, якщо ЄС колись розпадеться, це станеться не через економіку, а внаслідок кристалізації в її структурі консервативного ядра країн, які захочуть створити альтернативний європейський консервативний проект.

Приблизно такі ж процеси йдуть і у Вестернізованій Азії, де Японія ще зберігає відносно консервативний устрій, а Південна Корея вже більша за ліберально-трансгуманістичне суспільство. Динаміка протистояння двох антпропософських світів визначатиметься їхньою здатністю до агресії/оборони. Поки що консервативний світ у цьому плані динамічніший, оскільки мобілізація суспільства краще обмежується на класичній системі цінностей, з основою в сім’ї, зі сталевими обручами у вигляді ідеології та/або релігії. Але ліберальний трансгуманістичний світ також починає вирощувати власну маскулінність, тим більше що такі можливості дає війна в Україні. Саме тому деякі депутати партії “Голос” активно просувають ідею одностатевих “громадянських спілок”, у тому числі для військових.

Все це – стратегія формування трансгендерної макскулінності та спроба запуску епохи мужності ліберального трансгуманізму”, – вважає експерт.

У кінцевому підсумку Кущ зазначає, що сьогоднішній світ не стоїть перед вибором між демократією та авторитаризмом. Головна боротьба відбувається між двома типами людини — консервативною моделлю антропології, яка підкреслює важливість традицій, сім’ї та моралі, і ліберально-трансгуманістичною моделлю, яка прагне змінити саму природу людини через технології, нові соціальні структури та гендерні ідеї. Цей розподіл формує сучасну політичну та культурну ситуацію, і, за словами Куща, він визначатиме майбутнє цивілізації.