“Промисловість єврозони продовжує падати”, констатувало видання Wall Street Journal.
Заводи єврозони не можуть виробляти більше товарів чотири місяці поспіль, оскільки сектор намагається подолати тривалий спад, який очолює його найважливіший учасник – Німеччина. Це зниження відображає загальну тенденцію до скорочення промислової активності в регіоні, що почалася ще півтора роки тому. У липні 2024 року промислове виробництво в єврозоні знизилося на 2,2% порівняно з липнем 2023 року.
Які фактори визначають економічний регрес у першій економіці Європи
Отже, провідну роль у цій рецесії відводять Німеччині. Що тягне на дно першу економіку Європи?
Ще в травні Мініекономіки Німеччини спрогнозувало сповільнення зростання ВВП країни до 0,2 % у поточному році. Прогноз було підтверджено МВФ. Ситуація для такої експортоорієнтованої країни як Германія песимістична. Ще у 2021 році 40% ВВП ФРН формувалося за рахунок надходжень від експорту.
Для порівняння у Франції – головного економічного конкурента ФРН в Європі – цей показник складав у півтора рази менше – всього 25%. А причина експортозалежності Дойчланду проста – німецька економіка сильно капіталізована і виробляє значно більше того, що потрібно для внутрішнього споживання, що примушує німецький капітал шукати збут себе на світових ринках. Якби на фоні глобалізації експорт ФРН скорочувався лише у Китай, але ж він зменшується і до США, Японії, Індії та Великобританії.
Основна причина скорочення ВВП – зниження індивідуального споживання через “як і раніше високі темпи зростання цін”. Інфляція змусила домашні господарства зменшити витрати як на продукти харчування та напої, так і одяг, взуття, меблі, автомобілі. Зниження споживчих витрат становило, за статистичними підрахунками, 1,2% без урахування зростання цін, сезонних та календарних факторів, але цього вистачило, щоб завести в мінус всю економіку. Водночас, інвестиційна активність німецьких підприємств зросла, причому помітно, збільшилися і обсяги експорту.
Друга проблема німецької економіки – газова голка
Друга проблема Німеччини, окрім надмірної експортоорієнтованості, – це московський лобізм. Німецькі еліти довгий час зверхньо ставилися до українських та прибалтійських настанов про необхідність припинити партнерство з російським Газпромом. На такі твердження очільники могли заперечувати, що у цьому співробітництві була задіяна українська газотранспортна система, що приносило прибуток і Україні.
Німеччина співпрацювала з Газпромом з 1970-х. Ця кооперація включала постачання природного газу та будівництво інфраструктури для його транспортування та зберігання. У 2017 році тодішнього канцлера ФРН Шрьодера було запрошено у Наглядову раду Газпрому. Складалася інтригуюча ситуація: Україні відмовляли у членстві в НАТО через її корумпованість, у той час як канцлер найбільшої економіки Європи отримував фінансову винагороду від Газпрому та просував його інтереси, жертвуючи інтересами власної держави.
У 2022 році, у зв’язку з війною в Україні та санкціями проти Росії, Німеччина націоналізувала колишню дочірню компанію Газпрому, Gazprom Germania, щоб забезпечити свою енергетичну безпеку.
Німеччина могла заздалегідь побудувати термінали для зберігання зрідженого газу, придбаного в інших країнах, тим самим нівелювавши свою залежність від російського блакитного палива. Але такі термінали з’явилися лише у 2022 році.
По суті, Берлін добровільно посадив себе на газову голку Москви й серед найбільших економік світу робив це найактивніше. Навіть діловий партнер Росії Китай подбав про диверсифікацію своєї енергонезалежності, аби не впадати в повну залежність від російського газу. Мабуть, це органічно для китайського менталітету – уникати будь-якої залежності від того, хто сильніше.
Енергоресурси – кров сучасної економіки. Після повномасштабного вторгнення різке подорожчання газу на ринку ЄС призвело до подорожчання електроенергії та інших товарів, що призвело до рекордної у ЄС інфляції. Так, у 2023 році інфляція в єврозоні становила 5,4%. Прогнозується, що у 2024 році цей показник знизиться до 2,7%. У серпні 2024 року річна інфляція в єврозоні вже знизилася до 2,2%, порівняно з 5,2% у серпні 2023 року.
Зростання інфляції змусило європейський Центробанк підняти облікову ставку. Економіка ЄС, якій і так було непереливки, отримала на додачу подорожчання кредитів та падіння інвестиційної активності.
Третя причина стагнації німецькій економіки – зелений популізм
Промислове виробництво вимагає потужної енергогенерації. Намагання цивілізованої країни перейти на відновлювані джерела живлення цілком зрозуміле. Енергетичний перехід – це типова економічний процес, що відбувається під час відкриття нових джерел енергії або технологій експлуатації цих джерел. Але такий перехід повинен бути поступовим та виваженим. Цей процес відбувається десятиліттями, а німецьке суспільство і влада вирішили зробити це нереально швидко, проігнорувавши попередження науковців та практиків. Крім того, ініціатива розвитку сонячної енергетики потребує багато інвестицій. І тут відкривається ще одна проблема – залежність від Китаю.
Педалювання швидкості енергетичного переходу Німеччини пов’язано також з відмовою від атомної енергетики після аварії на Фукусімській АЕС у 2011 році. Це рішення було частиною ширшої стратегії переходу до відновлюваних джерел енергії, відомої як “Energiewende”. Останні три атомні електростанції були закриті 15 квітня 2023 року.
Формальні причини закриття – екологічні та безпекові ризики, пов’язані з атомною енергетикою, а також бажання зменшити залежність від ядерного палива і перейти до більш стійких джерел енергії. У той же час Франція лідирує в атомній енергетиці в Єврозоні. Навіть аварія на Фукусімі не змусила її відмовитися від розвитку галузі.
Згідно з соцопитуваннями, майже дві третини німців були проти такого розрубування гордієвого вузла енергетичного питання як закриття всіх АЕС.
Але, ймовірно, відмова від атомної енергетики була суто політичним рішенням. канцлер Шредер був готовий повернутися до вугільної енергетики, аби не повертати до життя атомну. Як результат – електроенергія в Німеччині дуже дорога, що збільшує собівартість товарів та послуг.
Серед недавніх форс-мажорних обставин, що з великою ймовірністю вдарять по економіці ФРН – те, що німецький концерн BMW відкликає 1,5 мільйона автомобілів через несправності в гальмівній системі. Компанія попередила, що відкликання такої кількості авто скоротить її цьогорічний прибуток, додавши до промислової кризи в найбільшій економіці Європи. Акції компанії впали на 9,6% – це найбільше падіння з березня 2020 року. Зараз автовиробник бачить прибуток значно нижчий, ніж 18,9 млрд дол, про які він повідомляв рік тому, і прогнозує, що його операційна маржа виробництва автомобілів становитиме лише 6%.
Що може зробити Німеччину феніксом, що підіймається з попелу
Деякі політики вважають, що відродженню економіки Німеччини може сприяти орієнтація на оборонну промисловість. Наприклад, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зазначив, що Європа повинна активно нарощувати виробництво в оборонній сфері, оскільки в майбутньому не зможе покладатися на США для гарантування безпеки. Він підкреслив, що Європі потрібно посилити свої зобов’язання для забезпечення безпеки на континенті.
Крім того, уряд Німеччини працює над стратегією модернізації оборонної промисловості, яка включає прискорення затвердження будівництва заводів з виробництва озброєнь. Це може стати важливим кроком для економічного відродження країни.
Напрямки економічної співпраці Німеччини та України
Німеччині варто нарощувати економічні взаємини з іншими країнами, включно з Україною, яка має унікальний досвід у виробництві бронетехніки та озброєння, а також багато ресурсів, необхідних для впровадження енергетичного переходу, таких як уран, літій, газ тощо.
За умов триваючої певний час залежності від російського газу, Німеччина могла б використовувати наявні в Україні газосховища для зберігання газу, придбаного по прийнятній ціні у сезон у третіх країн, не Росії. Крім того, ФРН усвідомлює, що Україна – корисний ринок збуту. Так, Українська залізниця має значний знос локомотивного парку, який може забезпечити попит на сотні локомотивів. Укладання довгострокових контрактів на постачання та обслуговування цих транспортних засобів може забезпечити стабільність і передбачуваність для обох сторін.
Отже, треба звільнити гроші й направити їх на озброєння і реіндустріалізацію, а також розширити внутрішній попит, зробити електроенергію дешевшою і життєспроможні темпи зеленого переходу. Крім того, Німеччині слід приструнити деструктивні сили, що діють в ЄС, насамперед, проросійські власні структури Угорщини та Словаччини, що звинувачують Україну в маріонетковості та несуть деструктив у європейську цілісність.
Тетяна Морараш
