Фіктивний малий бізнес: як великі компанії паразитують на спрощеній системі оподаткування
Під час війни кожна гривня в бюджеті – це шанс придбати бронежилет, артилерійський снаряд чи генератор для шпиталю. Але замість підсилення держави частина великого бізнесу продовжує грати за подвійними правилами. Державна податкова служба викрила схему, за якою сім великих торговельних мереж ухилилися від сплати майже 700 мільйонів гривень ПДВ, розділяючи свою діяльність між численними формальними ФОПами без реальної господарської самостійності.
Система ФОПів: як великі мережі ховаються від податків і підривають ринок
Схема дроблення працює так: один магазин – десятки ФОПів. Продавці працюють у спільному просторі, з єдиною касовою системою, спільною логістикою та CRM. Але юридично це десятки окремих суб’єктів.
Як це задокументовано: одна партія товару розбивається на кілька ФОПів, кожен із яких укладає окрему угоду на комісійне обслуговування. Формально це окремі підприємці, а фактично працівники однієї компанії, з однаковими цінами, прайсами та політикою.
Навіщо це робиться? Бо ФОП на спрощеній системі не платить ПДВ. Відповідно, держава втрачає 20% з кожної покупки. Крім того, єдиний податок у межах ФОПа зазвичай значно менший за 18% податку на прибуток для юросіб. А ще немає ЄСВ: зарплати працівників не декларуються, соцвнески не сплачуються.
Що це означає на практиці: централізована мережа оформлена як сукупність формально незалежних підрядників. Виглядає як оптимізація, а фактично це класична схема заниження податкового навантаження, що шкодить бюджету та позбавляє працівників елементарного соцзахисту.
Це не поодинокі випадки. Створення “системи ФОПів” під виглядом магазину стало нормою в ритейлі, торгівлі технікою, а також у продуктових мережах. Один магазин може вміщувати до 8 ФОПів. У закладах харчування – кілька чеків за одне замовлення. У готелях взагалі немає фіскального обліку.
У торгівлі технікою дроблення – скоріше правило, аніж виняток. Так, мережа MarketOpt розбила бізнес на сотні ФОПів, щоб зменшити податкове навантаження.
Насправді, майже в кожній великій електронній мережі в Україні присутня така схема. Вона десятиліттями залишалась у тіні, просто раніше податкова не мала інструментів, щоб бачити пов’язану активність.
Після початку війни ситуація змінилася. НБУ зобов’язав банки фіксувати підозрілу активність ФОПів і передавати її до фінмоніторингу. Якщо операції виглядають як схеми, банк закриває рахунок.
ДПС запустила СМКОР – автоматизовану систему моніторингу ризикових операцій. Вона аналізує всі податкові накладні, виявляє технічні помилки й зупиняє реєстрацію сумнівних транзакцій до надання пояснень. Саме завдяки СМКОР за останні два місяці до бюджету було повернуто 9,1 млрд грн.
У гру включилось і Бюро економічної безпеки (БЕБ) – новий орган, що розслідує фінансові злочини. Його аналітики встановлюють зв’язки між ФОПами й компаніями, аналізують їхній оборот і відкривають кримінальні провадження.
Зокрема, у Закарпатті одна регіональна мережа провела 288 млн грн через 50 ФОПів. Ці випадки вже стали підставою для арештів, вилучення документів та передачі справ до суду.
668,5 мільйона гривень ПДВ – не просто сума. Це втрата потенційного ресурсу для закупівлі бронежилетів, дронів, генераторів для шпиталів, логістичного забезпечення евакуації, медичного обладнання для польових шпиталів. Це ті напрямки, які держава фінансує щодня, і втрата коштів прямо впливає на ефективність оборони.
Для розуміння масштабів: 491 ФОП у схемі забезпечили понад 4 млрд грн обороту. Якщо поділити загальну суму несплаченого ПДВ на кількість ФОПів, виходить у середньому приблизно 1,36 млн грн недоотриманого податку на одного підприємця. І це лише середній показник – у низці випадків сума ухилення могла бути суттєво більшою.
Закон не забороняє бути ФОПом та не забороняє спрощену систему. Справжня проблема – у штучному дробленні бізнесу, коли кілька ФОПів формально діють незалежно, але фактично повністю контролюються з єдиного центру. Така схема маскує справжні обсяги діяльності і дозволяє уникати повноцінного оподаткування.
Згідно зі статтею 9 Податкового кодексу, така структура – ознака податкового ухилення. Централізований облік, CRM, прайси, логістика – усе свідчить про існування однієї мережі, що маскується під десятки підприємців.
ФОПи проти мереж: як великі компанії маскуються під малий бізнес і руйнують конкуренцію
Малі підприємці, які чесно працюють як фізичні особи-підприємці, опиняються в нерівних умовах порівняно з великими компаніями, які формально оформлюють свій бізнес на десятки ФОПів, але фактично діють як централізовані мережі. Підприємець у провінційному місті, який самостійно відкриває магазин побутової техніки, змушений домовлятися з постачальниками напряму, оплачувати доставку, несе всі витрати на рекламу та сам обробляє кожен продаж, не маючи доступу до оптових цін, централізованих складів чи сучасних облікових систем.
Натомість велика торгова мережа на кшталт “Comfy” чи “Ельдорадо” може бути юридично поділена на ФОПів, але фактично має централізовану логістику, спільну рекламу, єдиний облік і спільне ціноутворення, що дає змогу формувати більш привабливі ціни. Така сама ситуація і в сегменті кав’ярень: незалежний власник закуповує зерно, стакани, наймає баристу і витрачає власні кошти на все – від ремонту до маркетингу. А поруч працює франчайзингова кав’ярня, оформлена як окремий ФОП, але з постачанням, CRM-системою, навчанням і рекламою від загального центру, завдяки чому вона виглядає сильнішою і дешевшою.
Подібна нерівність спостерігається і в роздрібній торгівлі одягом: підприємець-ФОП, який сам шукає товар, самотужки веде бухгалтерію й несе всі ризики, конкурує з мережею секонд-хендів, де кожен магазин оформлений як ФОП, але працює за правилами великої компанії. Хоча формально всі ці структури перебувають на спрощеній системі оподаткування, фактично малий бізнес не має доступу до централізованої логістики, реклами, ІТ-інфраструктури та масштабної підтримки, якою користуються великі мережі. Така ситуація не лише викривлює конкуренцію, а й підриває довіру до спрощеної системи, яку було створено саме для підтримки справді малих, самостійних підприємців.
Зі свого боку, середній бізнес не має змоги масово реєструвати десятки формальних підприємців без суттєвих втрат в ефективності, бо не володіє ані достатньою кількістю адміністративного персоналу, ані централізованими ІТ-системами, ані ресурсами на постійне юридичне обслуговування складної схеми. Так, регіональна мережа з 4–5 магазинів побутової техніки не може утримувати окремого юриста й бухгалтера на кожного ФОПа, координувати десятки формальних договорів, дублювати документообіг і при цьому ще зберігати конкурентну ціну. Для неї це буде занадто витратним і складним, тому вона або змушена працювати чесно, або ризикує розвалити свій операційний процес.
На противагу, великі мережі типу “Фокстрот”, “Rozetka” чи “Алло” мають централізовані відділи з обслуговування ФОПів, готові шаблони контрактів, автоматизовану систему обліку, а головне, масштаб, що дозволяє “перекривати” будь-які втрати за рахунок обсягу. Вони можуть оформити на кожну торгову точку по 5–10 ФОПів і регулярно їх змінювати без збоїв у роботі, тому що керування давно налагоджене через єдиний центр.
Те саме відбувається і в продуктових мережах: умовна регіональна мережа з десятка супермаркетів не має змоги обійти оподаткування через сотню фіктивних ФОПів – це надто ризиковано і складно. А от національні мережі на кшталт “АТБ” чи “Thrash!” можуть собі це дозволити: у них працює внутрішній комплаєнс, є юрособи-засновники, які формально відмежовані від підрядників-ФОПів, а система логістики, касового обліку й управління продажами уніфікована, тож усі точки працюють злагоджено, незважаючи на формальну подрібненість.
Саме цей масштаб і дозволяє великим мережам зловживати спрощеною системою без зниження ефективності, водночас залишаючись “невидимими” для ручного контролю. Так створюється системна нерівність: середній бізнес не може собі дозволити схему, а великий використовує її як ринкову перевагу.
Варто зазначити, що система СМКОР налаштована так, що справжні ФОПи, що не мають ознак ризику, не потерпають. Крім того, діє мораторій на перевірки малого бізнесу, затверджений РНБО: тобто держава відокремлює “живу” економіку від шахрайства.
Псевдо-ФОПи та реальна несправедливість: чому Україна рухається до прозорого оподаткування
У суспільстві зростає втома від ситуації, коли великі компанії ухиляються від податків через схеми, а звичайні люди змушені платити за все. Це сприймається як фундаментальна несправедливість.
Водночас асоціації малого бізнесу закликають не знищувати довіру до ФОПів як таких, а відокремлювати шахрайство від реального підприємництва. І тут важливо: суть не в існуванні ФОПів, а в масовому створенні псевдо-ФОПів для приховування великих оборотів.
Великі гравці намагаються публічно дистанціюватися від схем і заявляють про готовність перейти на звичайну систему оподаткування або відкрити структуру управління.
Аналітики пояснюють: проблема псевдо-ФОПів – це не лише хитрощі окремих компаній, а частина ширшого процесу. Україна поступово переходить до міжнародних стандартів прозорого оподаткування, як у країнах OECD. За цими правилами великі компанії не можуть ховатися за малими підприємцями, усі фінансові операції мають бути прозорими, а ухилення від податків – неможливим завдяки цифровому контролю. Україна вже впроваджує такі інструменти, і схема з фіктивними ФОПами поступово стає непридатною.
Тетяна Вікторова
