Стартап Pleso Therapy, який створив онлайн-маркетплейс для пошуку психотерапевтів, залучив $1,2 млн інвестицій. Це важливий сигнал для наших співвітчизників в Україні й за кордоном. У час, коли мільйони українців переживають наслідки війни, доступна та зручна психотерапія стає життєво необхідною.
Pleso вже працює в Польщі, Румунії та Україні, а нові кошти дозволять вийти ще на ринки Центральної та Східної Європи. Більшість користувачів — саме з ЄС, що свідчить про актуальність послуги для українських біженців. Ключовою перевагою є можливість отримати психологічну допомогу зрозумілою мовою, у безпечному форматі й без стигми.
Підкреслює довіру до українських технологічних рішень на глобальному рівні участь у раунді таких інвесторів як Олександр Усик, Vchasno Group і TA Ventures. Зростання доходу компанії втричі за рік, понад 150 тисяч консультацій і націленість на $10 млн до кінця цього року показують: українські стартапи не лише виживають під час війни, а й задають темп інноваціям у сфері ментального здоров’я. Це надихає і доводить, що підтримка психічного стану вже не розкіш, а передумова стійкості суспільства.
Як Pleso підбирає вам психотерапевта: чому це не просто каталог, а розумна система допомоги
Платформи для пошуку психотерапевтів сьогодні вже нікого не дивують. Але більшість із них працює за принципом телефонної книги: ти сам обираєш, читаєш профілі, переглядаєш фото і наосліп записуєшся. А потім — або пощастило, або ні. Український стартап Pleso Therapy вирішив цю проблему по-іншому: він використовує штучний інтелект, щоб максимально кастомізувати послугу, знайшовши “вашого” спеціаліста не навмання, а за сенсом.
На платформі Pleso все починається з короткого інтерв’ю — не з терапевтом, а з алгоритмом. Ви відповідаєте на питання про ваші запити, емоційний стан, очікування, зручний формат роботи (відео, аудіо, текст) і навіть мову, якою хочете говорити. Алгоритм оцінює, яку саме проблему ви хочете вирішити (наприклад, тривожність, вигорання, післявоєнний стрес), який стиль терапії вам підійде (м’який, директивний, глибокий чи практичний), з ким вам буде комфортно працювати (наприклад, з жінкою, що має досвід еміграції, або з фахівцем, який сам пережив втрату).
Далі система видає 2–3 рекомендації, які найкраще відповідають вашим параметрам. Це як метч у Tinder, тільки не за фото, а за глибиною розуміння.
Для багатьох людей найважче — зробити перший крок. Саме для таких випадків у Pleso є безкоштовна послуга “Провідник у психотерапію”. Це 20-хвилинна зустріч із досвідченим фахівцем, який пояснить що таке психотерапія і як вона працює, чим відрізняються школи (КПТ, гештальт, аналітична), як сформулювати запит, а також кого саме вам краще обрати.
Це особливо корисно для людей, які вперше шукають терапевта або мають поганий досвід у минулому.
Хто лікує: як Pleso добирає психотерапевтів і гарантує якість
Онлайн-терапія неможлива без довіри. Хтось вперше відкриває камеру перед незнайомцем і говорить про свій біль. Хтось шукає допомоги після втрати, вигорання, паніки чи воєнної травми. І в такому просторі немає місця випадковим людям — тільки професіоналам, яким справді можна довіряти. Саме тому Pleso Therapy вибудувала систему суворого відбору і контролю терапевтів, яка виглядає зовсім не як стандартний фільтр “освіта + фото”.
Лише кожен сьомий фахівець, який подає заявку, реально починає працювати на платформі. Як пояснюють у компанії, це принциповий момент: у пріоритеті не кількість, а якість. У фахівця обов’язково має бути вища освіта з психології, закінчена спеціалізація з психотерапії (а не “курси на YouTube”), щонайменше три роки практики, і, звичайно, власна терапія та регулярні супервізії.
І це не просто галочки в анкеті. Кандидати проходять співбесіди з командою, демонструють етичні навички, а іноді кейси з практики.
Важливо те, що різниці між фахівцем з України, Польщі чи Румунії немає. Вимоги до всіх однакові, незалежно від країни. У компанії пояснюють: платформа міжнародна, а якість допомоги має бути універсальною. Тож поляк, українець чи румун, які проходять відбір, мають довести, що володіють не тільки професійними знаннями, а й чутливістю до клієнта.
Pleso навіть отримало схвальну оцінку від Google for Startups, які підтримали команду на початковому етапі. Вони відзначали якраз послідовність у стандартах для фахівців незалежно від країни.
Після кожної сесії користувач залишає оцінку та відгук. І вони важать багато. Якщо щось іде не так — команда Pleso реагує. Якщо надходять скарги — фахівця можуть запросити на повторну співбесіду, відправити на додаткову супервізію або призупинити доступ до платформи.
Середня оцінка терапевтів — 9,5 з 10, і це не разове число, а стабільна статистика.
Усі фахівці на платформі мають докладні профілі з відеопрезентацією, описом підходу, досвідом, мовами, школами терапії, а також графіком прийому. Тобто ви бачите не просто обличчя, а людину з філософією, стилем, ставленням. І можете обрати саме того, з ким буде психологічно затишно.
Уявіть українця в Польщі. Йому тривожно, страшно, нове життя — і от він відкриває Headway, де всі терапевти — англомовні британці. І поруч — Pleso, де можна обрати українськомовного спеціаліста з досвідом адаптації емігрантів. Або румунського психолога, який працює з переселенцями. Або фахівця, який сам виїхав із Харкова і як ніхто інший знає, що таке нічна повітряна тривога.
Саме цей культурний і емоційний контекст робить Pleso унікальним. І тому Google включив стартап до своєї програми підтримки, відзначаючи “точну локалізацію та соціальну місію”.
Варто зазначити, що конкуренти вимагають передплату, а точну вартість озвучують після реєстрації. У Pleso все чітко: від 1390 грн за сесію (≈ 35 євро), або можна взяти абонемент на 4 або 8 сесій — це дешевше, а перша зустріч із “Провідником у терапію” безкоштовна.
Тобто ніяких “схованих” платежів, ніякої прив’язки до банківської картки “на всякий випадок”. Тільки прозора модель, і це цінують ті, хто вже мав негативний досвід із глобальними платформами.
Ось приклад реального досвіду львів’янки, яка переїхала до Кракова: “Я шукала терапевта, який розуміє, що таке втратити дім і сім’ю. У BetterHelp мені запропонували американку, яка почала з “розкажи про свої досягнення”. А в Pleso я отримала фахівчиню з Харкова. Ми говорили однією мовою. Це був не просто психотерапевт — це була підтримка”.
Хто звертається до Pleso: портрет українців, яким потрібна психотерапія, і які теми їх хвилюють найбільше
Онлайн-психотерапія — вже не нішевий інструмент для “тривожних айтішників”. У реальності у роки війни звернення до фахівця стало для багатьох українців єдиним безпечним способом залишитися в ресурсі. Щоденним фоном стали війна, евакуація, вигнання, втрата близьких, життя за кордоном, стрес на роботі, самотність у мегаполісі.
Pleso Therapy — платформа, що зібрала понад 150 тисяч сесій і понад 20 тисяч клієнтів за кілька років — бачить цей фон у реальних зверненнях. І от що помічає команда.
Після року служби чи повернення з фронту люди звертаються зі словами: “Я не можу заснути — навіть у тиші”, “Мені страшно бути поруч із дитиною — бо не знаю, чи зірвуся”, “Я не маю права жалітися, бо інші мертві, а я живий”.
Для таких клієнтів на Pleso є фахівці, які мають досвід роботи з ПТСР, кризовими станами, переживанням втрати побратимів. Про напрямки роботи для ветеранів Pleso згадувало у своїй офіційній презентації.
Понад 80% доходів Pleso надходить із країн ЄС — і це цілком закономірно. Користувачі з Польщі, Румунії, Чехії шукають психологічну адаптацію в новому середовищі, бо борються з виною емігранта (“я в безпеці, а мама під обстрілом”), втраченою ідентичністю (“я тут ніхто”), глибокою самотністю (“я ні з ким не можу говорити рідною мовою”).
Так звані “білі комірці” із Києва чи Львова звертається не з фронтовим болем, а з емоційним вигоранням, тривожністю, втратою мотивації: “Я ненавиджу Zoom”, “Не можу відпустити відповідальність”, “Я наче весь час на війні, хоча сиджу в коворкінгу”.
Особливо багато таких запитів надходить від корпоративних клієнтів: Intellias, Ciklum та Uklon.
Окрема категорія тих, хто звертається за психологічною допомогою, — батьки з дітьми або породіллі. Їхні запити стосуються порушень сну у немовлят, тривожності щодо безпеки дітей, зміни стосунків з партнером після народження дитини, питаннями виховання в новій країні. Для таких клієнтів є спеціалісти із сімейної психотерапії, а також дитячі терапевти для підлітків.
А в цілому, серед ключових тем, з якими найчастіше звертаються клієнти: тривожність і панічні атаки, депресивні стани, внутрішні конфлікти й самооцінка, травма втрати або переїзду, труднощі в стосунках та труднощі адаптації до змін.
І що важливо — багато клієнтів звертаються не тоді, коли “все пропало”, а в точці: “Я відчуваю, що щось не так, і не хочу чекати, поки стане гірше”.
…Наступного разу ми поговоримо про те, які країни, і завдяки чому можуть стати наступними у масштабуванні проєкту. Чи справді одного інтерфейсу недостатньо, й на часі мультинаціональні рішення — польські, румунські, німецькі? Не оминемо й глибшого рівня — складнощів інтеграції в нові системи: медичні, етичні, юридичні. Як все це працює в країнах, де правила гри вже давно встановлені, а ризики — не абстрактні, а юридично конкретні?
У цьому контексті постає й фігура Олександра Усика — не лише як спортсмена, а як носія іміджу, якого слухають і довіряють. Його присутність — не лише про медійність чи фінанси, а про зміщення суспільного фокусу. Чи є в цьому партнерство? І як це впливає на сприйняття психотерапії у царині спорту, армії або публічного лідерства?
Заглибимося в тему прозорості системи для фахівців та доступності для клієнтів. І як будуються моделі — разові сесії, абонементи, корпоративне покриття? Чи є вже діалог із державою, страховими компаніями, системними гравцями ринку охорони здоров’я?
Не залишимо осторонь і масштаб ринку ментального здоров’я в Україні та у ЄС. І чи можна вже говорити про епоху нових проєктів — локальних, міжнародних, змішаних?
Торкнемося підготовки кадрів. Чи здатна українська система освіти й ліцензування відповідати стрімкому зростанню потреб? І чи дотримується Pleso всіх вимог конфіденційності, особливо в контексті європейських норм GDPR? Як обробляються чутливі дані користувачів? І чи є ризики з боку європейських і національних регуляторів?
Не забудемо й про виклики реальності — відключення, обстріли, мобілізація. Чи була втрата зв’язку з терапевтами? Як платформа підтримувала фахівців, які щодня працювали з людською травмою? Які висновки зробила команда після трьох років роботи в умовах війни?
Тетяна Вікторова
