Строк дії чинного договору між Нафтогазом і Газпромом на транзит російського газу через газотранспортну систему України спливає 1 січня 2025. Продовжувати його чи припинити, відмовившись від переваг і незручностей, асоційованих із цією вимушеною співпрацею?
Екс-очільник Оператора газотранспортної системи України Сергій Макогон має чітку позицію щодо припинення транзиту газу через українську ГТС незважаючи на те, що його точка зору не збігається з позицією вітчизняного естеблішменту.
Аргументи урядовців для продовження транзиту газу через українську ГТС, висловлені Головою правління НАК “Нафтогаз України” Олексієм Чернишовим, наступні. Нам, мовляв, потрібно фінансово забезпечити роботу ГТС. Крім того, Україні бажано зберегти транзитну потужність ГТС, щоб залишатись гравцем на енергетичній мапі Європи.
Сергій Макогон же переконливо доводить, що контракт не слід продовжувати ані з російським Газпромом, ані з азербайджанською SOCAR чи іншим контрагентом. Бо фактично Україна продовжить прокачувати російський газ, кому б він не належав формально, а Україна мимохіть сприятиме тому, аби країна-агресор отримувала чималий ресурс, який допомагатиме їй продовжувати агресію проти України.
Навіть для того, щоб стояти на місці, доводиться швидко бігти
Минулого року Оператор ГТС отримав за транзит газу близько $800 млн. Але більшу частину цих коштів ОГТСУ використовує для здійснення самого транзиту – закупівлі паливного газу, обслуговування компресорних станцій, ремонт і підтримку ГТС на рівні, потрібному для транзиту.
Пiсля витрат на самозабезпечення ОГТСУ до бюджету доходить менше $300 млн. Тому що тариф на транзит покликаний забезпечити транспортування і не передбачає надприбутків. Водночас Газпром отримує від продажу газу, прокачаного українською ГТС, близько $5 млрд. Диспропорція у прибутку очевидна.
Скільки вартує утримання ГТС при нульовому транзиті?
Для уявлення про вартість утримання газотранспортної системи варто врахувати, що ГТС – це приблизно 30 000 км труб і 74 компресорні станції. 30 з них – майже половина – вже не використовуються років 15-20. Планувалося списати 35 станцій.
Якщо транзит буде нульовим або мінімальним, системі буде достатньо до 10-12 станцій з 74, які наразі підтримуються. Незалежно від завантаження компресорних станцій, їх повинен обслуговувати техперсонал. А це чималий штат – 11000 людей.
Наважившись закрити декілька компресорних станцій, ОГТСУ ризикує стикнутися з прокуратурою, яка зможе інкримінувати їй недбале ставлення до держмайна, бо труби – це власність держави в особі Міністерства енергетики. ОГТСУ – експлуатант, зобов’язаний підтримувати цю інфраструктуру. Напередодні війни було ініційовано проєкт закону №6133, що передбачав спрощення процедури виведення з експлуатації деякого обладнання, але його ще не ухвалено.
На скільки подорожчає газ для українців в разі припинення транзиту?
Відомо, що кошти за транзит частково компенсують витрати ОГТСУ на забезпечення газом українських споживачів. Наразі транспортування газу у внутрішній системі коштує близько 0,2 грн за кубічний метр. В разі нульового транзиту ця вартість зросте не більше ніж до 0,6 грн за куб.
Коли в Україні ринкова ціна на газ для комерційних споживачів 12 грн/куб, то її зростання на 40 копійок виявиться несуттєвим. Особливо на тлі недавнього здорожчання електроенергії на 60%. Але, звичайно, слід якнайшвидше оптимізувати ГТС, щоб не перекладати на населення всю вартість підтримки незатребуваної потужності ГТС.
Пропускна спроможність ГТС складає 145 млрд кубометрів на рік. Сьогодні експлуатується лише 10-а частина цієї спроможності – 14 млрд кубів на рік. І жодної оптимізації ОГТСУ досі не відбулося. Навіть Сергій Макогон, який три роки керував компанією, констатує, що не зміг закрити жодної компресорної або газорозподільної станції.
За класикою, на заваді стала бюрократична рутина. Так, в Порядку виведення з експлуатації магістральних трубопроводів багато ахінеї. Серед іншого, потрібен дозвіл від Держатомрегулювання, який не має жодного відношення до ГТС, також вимагається проведення громадських слухань та чимало різних довідок.
Бачення екскерівника ОГТСУ щодо його можливої оптимізації
Отже, за умов оптимізації ГТС ціни на внутрішнє транспортування зростуть некритично. Сергій Макогон має таке бачення можливої трансформації ОГТСУ. По-перше, початку зробити перепрофілювання. На непотрібних компресорних станціях можна встановити газову генерацію. Там є все потрібне: газ, лінія для видачі електричної потужності, вільний майданчик. По-друге, зробити оптимізацію – закрити непотрібні КС. І по-третє, модернізувати ті 10-12 станцій, які працюватимуть. Ці машини побудовано півстоліття тому і їхнє техобслуговування часто потребує російських запчастин. Сьогодні ситуацію рятує те, що ГТС працює завдяки компресорам-донорам, які розбирають на запчастини.
Взагалі варто замислитися над питанням, чи потрібно за всяку ціну зберігати потужності ГТС, якщо дуже скоро технології використання вуглеців опиняться за бортом історії? Незабаром світ відмовиться від вуглеводнів, відмову від російського газу заплановано з 2027 року. Перехід на відновлювані джерела енергії відбувається вже сьогодні.
Крім того, вже побудовані і не використовуються газогони Ямал-Європа та обидва Північні потоки. Якщо влада в РФ зміниться і Україна буде готова до мирної співпраці щодо транзиту газу, все одно всю потужність ГТС України ніхто не використовуватиме.
Чи критичним буде припинення транзиту для Молдови, Австрії та Словаччини, які отримують російський газ через ГТС?
Що стосується Молдови, Правий берег Дністра отримує газ з Європи. На російській “газовій голці” наразі перебуває лише невизнана Придністровська молдавська республіка. Альтернативою для неї – за умов завчасного бронювання потужностей – може стати отримання російського газу через Туреччину, Румунію та Україну на кінці маршруту.
В Угорщина напряму з України газ не постачається. Головний обсяг російського газу країна отримує через Турецький потік. Ща остаточним принципом – купує у Словаччини газ, що транзитується через українську ГТС.
Австрія та Словаччина не наголошували, що прагнуть зберегти транзит через Україну. Ше з 2020-го обидві країни планували транзитувати газ через Північний потік – через Німеччину, з якої було побудовано додаткові газогони. Тому вони мають технічні можливости переорієнтуватись на інші джерела.
В Австрії проблема іншого сорту. Країною було укладено з Газпромом договір, згідно з яким австрійці купуватимуть російський газ до 2040 року. Тобто Газпром зобов’язався його поставляти, а австрійські компанії – його купувати.
За якими цінами купують газ словацькі чи угорські компанії?
Сергій Макогон коментує, що цінова політика щодо цих проросійських країн невідома. “Це комерційна таємниця. Постачання газу з РФ завжди було елементом політики. Скільки росіяни дають відкатів, щоб лобіювати проросійських політиків в цих країнах, ми можемо тільки здогадуватись. Це відверта політична корупція. Ми бачимо, що ці дві країни за гроші Кремля зараз розхитують європейську єдність”.
Незважаючи на те, що обидві країни – члени НАТО, вони відправляють в росію більше $10 млрд на рік і в той же час чекають, що НАТО їх захистить від країни-агресора в разі атаки останньої.
Президент Азербайджану Алієв оприлюднив плани цього року поставити в ЄС 13 млрд кубів газу через Туреччину, а також заявив про готовність транзитувати газ в Європу через Україну. Цікаво, скільки правди в цьому намірі? Адже Алієву немає сенсу постачати через росію та Україну власний газ в Європу. Єдиний сенс такої схеми – заміщення тим самим російським газом під виглядом азербайджанського.
На питання, чи підтримує Брюссель продовження транзиту російського газу через Україну, Сергій Макогон відповів: “Я місяць тому був у Брюсселі…. Намагався дізнатись, хто з Європейської комісії підтримує цей проєкт? Можу сказати, що немає жодної людини в ЄК, яка б займалась цим питанням. Вони кажуть: це – маніпуляція”.
Тетяна Морараш
