Італійський слід у майбутньому України: як мафія заходить у держпроєкти під виглядом бізнесу
У час, коли Україна веде війну і відновлює зруйновану інфраструктуру, варто звернути увагу на те, що сучасна мафія більше не нагадує героїв “Хрещеного батька” з їхніми кривавими війнами за території. Сьогодні вона діє як добре організований бізнес, що прагне контролювати легальні сфери економіки, передусім будівництво, відновлення інфраструктури та екологічні проєкти.
Згідно з останнім звітом італійської Антимафіозної дирекції, угруповання на кшталт Коза Ностри, Каморри та Ндрангети відмовляються від внутрішніх конфліктів на користь співпраці. Йдеться вже не про кримінальні розбірки на вулицях Палермо чи Неаполя, а про вишукану гру за правилами: проникнення у тендери, інфраструктурні підряди або освоєння мільярдних фондів ЄС. Вони об’єднують зусилля для проникнення в державні проєкти, фінансовані ЄС, включаючи підготовку до зимових Олімпійських ігор-2026 та будівництво мосту через Мессінську протоку.
Для України, яка готується до масштабної повоєнної відбудови й прагне інтегруватися до Євросоюзу, італійський досвід — потенційне майбутнє. Наразі мафія не обирає шлях нелегальної економіки, натомість вона націлена на легальні інструменти, державні гроші й міжнародну допомогу. А це саме ті механізми, через які Україна планує відбудовувати зруйновані регіони. Очевидно: якщо не створити прозорі системи контролю, незалежний аудит та захист від корупційного тиску, історія Мессінського мосту може повторитися вже у Дніпрі чи Харкові.
З вулиць до офісів: нові стратегії мафії
Італійська антимафіозна дирекція б’є на сполох: будівельна галузь перетворилася на золоту жилу для мафії. Майже кожне третє минулорічне кримінальне розслідування про те, як злочинні клани вгризаються в бетон і арматуру. І саме зараз на кону не просто інфраструктурний проєкт, а символ національних амбіцій: міст через Мессінську протоку. Це багаторічна епопея італійської інженерної мрії, що поєднує амбітність, політичні суперечки, економічні виклики та багаторічні затримки.
Якщо держава не вистоїть перед натиском мафії у цьому проєкті, значить, вона не тримає оборону взагалі. Це буде не лише технічна поразка, але й моральна капітуляція.
Отже, те, що колись виглядало як художня вигадка “Хрещеного батька”, сьогодні стає документальною хронікою. Тіньовий бізнес більше не ховається: він одягає костюм, виграє тендери, заходить у лікарні, школи, будівництво та енергетику. Нові мафіозі не стріляють, а подають заявки, підписують угоди, діючи через державні програми. Якщо Україна не побачить у цьому дзеркало, то під час відбудови за стіл розподілу сядуть не реформатори, а рецидивісти з гладко виголеними обличчями і підробленими довідками.
Сучасна мафія більше не обмежується наркотиками й рекетом. Вона лізе туди, де капає бюджет. У Сицилії зловмисники через підставні компанії заходили в “зелену” енергетику, відмиваючи мільйони на вітрових електростанціях. А ще оформлювали фермерські субсидії, не маючи ані тракторів, ані полів. Їхнє поле — державна скарбниця.
38% усіх спецоперацій проти мафії минулого року були зосереджені на будівництві. Слідчі працювали одразу на 200 майданчиках. Це вже не окремі інциденти, а система. А в Неаполі Каморра зайшла ще далі: вона буквально захопила лікарню Сан-Джованні Боско, перетворивши її на хаб для наркоторгівлі та медичних афер. Медустанова — як прикриття для мафії. Італія це вже проходить. Україна ще ні, але відлік пішов.
Міст мрії та мафіозні тіні: як італійські клани полюють на Мессіну
Будівництво мосту через Мессінську протоку — не просто масштабний інженерний проєкт, що має з’єднати Сицилію з материковою Італією. Це справдження двохтисячолітньої національної мрії. Але водночас це ласий шмат для мафії, яка давно навчилася заробляти не на рекеті, а на підрядах, субпідрядниках і держфінансуванні.
Цей міст такий привабливий для мафії, тому що коштує шалені гроші: італійський уряд планує витратити понад 13,5 мільярда євро на будівництво, що має завершитися до 2032 року. Це колосальний бюджет, який тече через десятки ланцюгів: від проєктувальників і геодезистів до постачальників бетону й охоронних фірм. А де великий бюджет, там мафія, як акула на запах крові.
І не дивно: Сицилія та Калабрія — серце мафіозної Італії, батьківщина Кози Ностри та Ндрангети. Клани вже давно навчилися працювати не зброєю, а печатками. Вони створюють фіктивні компанії, входять у консорціуми, виграють тендери або просто “вписуються” як субпідрядники. Усе цілком легально на папері, та цілком мафіозно за лаштунками.
20 років тому у зв’язку з проєктом мосту був заарештований інженер Джузеппе Заппіа. Він представляв інтереси відомої канадської мафії Ріццуто і намагався вплинути на вибір підрядників. Заппіа вів перемовини із забудовниками, прикриваючись інтересами закордонних інвесторів. Італійська влада викрила схему, але це був лише перший дзвінок.
Наразі уряд і антикорупційні органи діють на випередження, контролюючи усю логістику будівництва. Міністерство інфраструктури затвердило спеціальний антикорупційний план: кожен тендер та кожного підрядника вивчають під лупою. До контролю долучено поліцію, антимафіозне агентство DIA та фінансову гвардію.
У цій історії багато уроків і для нас. Україна готується до масштабної післявоєнної відбудови, куди потечуть мільярди євро та доларів. І якщо вже мафія в Італії мріє не про героїн, а про державні контракти, то хто нам гарантує, що в умовах української бюрократії та корупції не з’являться свої “Заппії”? Будь-який наш міст, лікарня чи аеропорт можуть стати Мессіною, якщо не вжити запобіжників зараз.
Єврофонди під прицілом мафії: як злочинці полюють на гроші відновлення — і що з цим робить ЄС
Коли Євросоюз запускав багатомільярдні програми на відновлення після COVID-19, головна мета була підняти економіку. Але швидко з’ясувалося, що поряд із мерами, забудовниками й громадськими організаціями в черзі на ці кошти стали мафіозі. І не зі зброєю, а з юристами, бухгалтерами та реєстрами фірм.
Все дуже просто й витончено. Мафія створює фіктивні компанії, які нібито займаються сонячними панелями, переробкою сміття чи соціальними послугами. Подаються на тендери, виграють гранти, а далі схеми, підряди, накрутки. І в результаті мільйони євро йдуть не на відновлення, а на розкішні маєтки, яхти та офшори.
Минулого року в Італії поліція заарештувала 22 особи, які через підставні фірми вивели понад 600 мільйонів євро з єврофондів, призначених для відновлення після пандемії. Гроші пішли на неіснуючі проєкти: від фальшивих стартапів до “програм підтримки малого бізнесу”, які існували лише на папері.
Євросоюз добре розуміє, що мафія не спить. І тому запускає кілька важливих ініціатив. Зокрема, нова Європейська прокуратура займається розслідуванням махінацій із бюджетом ЄС. Вона вже відкрила сотні справ по шахрайству з єврофондами. Минулоріч Рада ЄС ухвалила новий закон, що дозволяє легше заморожувати й вилучати майно, пов’язане з організованою злочинністю.
На боротьбу з мафією направлено 20 мільйонів євро — Єврокомісія фінансує проєкти, що допомагають зламати мафіозні моделі: юридичну допомогу жертвам, цифрову прозорість та підтримку слідчих.
Нарешті, Європейський суд аудиторів закликає посилити перевірки кожного євро з відновлювального фонду. Бо коли гроші йдуть в тінь, їх уже не повернеш.
Україна, яка очікує рекордну міжнародну допомогу на відбудову, має шанс не повторити італійський сценарій. Але тільки якщо заздалегідь подбає про прозорість, аудит і захист від фіктивних фірм. Бо там, де немає чіткого контролю, дуже швидко з’являються ті, хто вміє брати багато й без ризику.
Як Україні не повторити італійський сценарій після війни
Післявоєнна відбудова України — шанс не лише відновити зруйноване, а й побудувати нову, прозору державу. Однак цей процес супроводжується ризиками, зокрема інфільтрацією організованої злочинності в ключові галузі. Досвід Італії, де мафіозні угруповання проникли в державні проєкти, служить серйозним попередженням.
Найуразливішими галузями є будівництво та інфраструктура. Ці сектори приваблюють злочинні угруповання через великі обсяги фінансування та складність контролю. Публічні закупівлі, особливо в медичній та оборонній сферах, де терміновість може призвести до спрощення процедур і зниження прозорості. Так, через підозри в непрозорості процесу минулого року в Києві було скасовано тендер на реконструкцію лікарні “Охматдит”.
Пріоритетними для міжнародних донорів будуть енергетика та “зелені” проєкти, що робить їх потенційною ціллю для зловживань.
В Україні можуть з’явитися “гібридні” структури, що поєднують елементи кримінальних угруповань, бізнесу та політики. Це можуть бути кримінально-бізнесові альянси, які використовують фіктивні компанії для участі в тендерах, колишні воєнізовані групи, що перекваліфікуються в “рішал” і “силовий супровід” підрядників.
Фейкові благодійні фонди та громадські організації, які під виглядом соціальних ініціатив “освоюють” донорські кошти.
Щоб запобігти інфільтрації, важливо забезпечити прозорість розподілу міжнародної допомоги: усі суми, напрямки й кінцеві отримувачі мають бути публічними й доступними для перевірки. Важливий незалежний моніторинг коштів із залученням як вітчизняних антикорупційних органів (НАБУ, НАЗК), так і міжнародних аудиторів для контролю за використанням коштів.
Важко переоцінити роль жорсткого аудиту проєктів відбудови: кожен великий тендер, будівельний об’єкт або програма повинні проходити аудит до, під час і після реалізації.
Ключовими для запобігання корупції є підтримка тих, хто виявляє зловживання, є створення реєстру, який дозволяє бачити, хто стоїть за виграними тендерами, і чи не пов’язані вони з фіктивними структурами, а також створення органу, що координує прозорість відбудови з мандатом звітувати напряму до міжнародних партнерів.
Тетяна Вікторова
