Російський експорт газу до Європи обвалився до історичного мінімуму — такого провалу «Газпром» не бачив від початку сімдесятих років минулого століття. За період із січня по жовтень 2025 року компанія поставила лише 14,7 мільярда кубометрів палива.
Для порівняння: у 2024 році через українську ГТС до Європи надійшло 12,9 мільярда кубів, а загальний обсяг постачань становив 26,6 мільярда. Нинішній рік скоротив цей показник ще на 45%, і це вже не рецесія, а обвал.
Навіть якщо до кінця року обсяги сягнуть 18 мільярдів, це все одно буде менше, ніж у 1975-му, коли Європа отримувала 19,3 мільярда кубів радянського газу. На тлі колишніх рекордів у 170–180 мільярдів кубометрів, зафіксованих у 2018–2019 роках, нинішні цифри виглядають як символ занепаду енергетичної імперії, яка десятиліттями вважала Європу своїм найприбутковішим клієнтом.
Розрив контракту на транзит через Україну фактично позбавив Росію головного шляху постачання, залишивши лише «Турецький потік». Через нього до Європи зараз надходить газ у мінімальних обсягах, і навіть незначне збільшення прокачки восени не змінює загальної картини.
За даними Європейської мережі операторів газотранспортних систем, у жовтні через точку на кордоні Туреччини та Болгарії пройшло на 8,7% більше палива, ніж у вересні, проте навіть сукупний річний приріст у 7,5% не здатен перекрити колосальні втрати.
Слід зазначити, що разом з ринками «Газпром» втратив і прибутки. Лише за дев’ять місяців 2025 року компанія зафіксувала збитки на 170,3 мільярда рублів у газовому сегменті. Торік мінус перевищив трильйон, і це без урахування нафтогазового та енергетичного бізнесу.
Навіть внутрішня звітність за російськими стандартами виглядає катастрофічно: за перше півріччя 2025-го чистий збиток склав 10,8 мільярда рублів, або приблизно 135 мільйонів доларів. За оцінками самої компанії, у період до 2034 року потенційні втрати можуть сягнути 15 трильйонів рублів — наслідок не лише війни, а й повної втрати доступу до рентабельних експортних ринків.
Кремль намагається знайти вихід у Китаї – новий проєкт «Сила Сибіру-2», розрахований на 50 мільярдів кубів газу на рік протягом трьох десятиліть, має стати основним каналом постачань до Піднебесної через територію Монголії. Проте навіть російське міністерство економіки визнає: продаж газу Китаю буде значно менш прибутковим, ніж у Європу. Цінова політика Пекіна залишає Москву у нерівному становищі, а залежність від азійського ринку перетворює російський енергетичний сектор на заручника політичних компромісів.
Півстоліття тому контракт Брежнєва з Австрією відкрив для Радянського Союзу вікно до Європи, що стало одним з найуспішніших проєктів радянської економіки. Сьогодні те саме вікно для Росії остаточно зачиняється. Європа швидко переорієнтувалася на норвезький, американський і катарський газ, тоді як «Газпром» залишився з перевантаженою інфраструктурою, падінням видобутку та рекордними боргами.
