Геоекономіка ударів США по Ірану: як ринки реагують на ескалацію і чим це обернеться для України
Удари Сполучених Штатів по іранській території стали найбільш масштабною прямою операцією проти іранської території за останні десятиліття, викликавши помітну реакцію на світових ринках. Інвестори зафіксували зміну настроїв: посилився попит на захисні активи, зросла волатильність на фондових біржах, а ринки сировини і валюти відреагували відповідно до сценарію потенційної ескалації. На відміну від локальних інцидентів у регіоні, мова цього разу йде про пряме враження інфраструктури держави, яка є ключовим постачальником нафти, активним учасником регіональної політики і гравцем, здатним впливати на міжнародні логістичні маршрути та транзакційні потоки. На цьому тлі виникає питання: які саме наслідки ця ескалація може мати для України у фінансовому, торговельному та безпековому вимірах?
Удар по Ірану: як ринок реагує на нову нафтову турбулентність
Після того, як США завдали ударів по трьох ядерних об’єктах на території Ірану, реакція ринку не забарилась. Вже 23 червня ціна флагманської нафти Brent перевищила позначку $77 за барель, бо ще с початку місяця вона складала. Це максимальний рівень з січня 2025 року, коли попередній стрибок був спричинений панікою на ринку через імовірне скорочення поставок з Венесуели. Однак на відміну від січневої турбулентності, тепер ситуація виглядає глибшою і набагато менш передбачуваною.
2 червня флагманська нафта торгувалася на рівні $64,86 за барель, і протягом наступного тижня поступово зростала до $66,44 — у середньому на 1–1,5% на день. Починаючи з 10 червня, ріст прискорився: за три дні ціна зросла з $67,92 до $73,57 (+8,3%), причому найбільший денний стрибок стався 13 червня — +5,88%. Після незначної корекції 16 червня ($71,69, –2,55%) ринок знову рвонув угору: 17 червня Brent додала $3,33 (+4,64%), а 19 червня — ще $3,10 (+4,12%), досягнувши піку в $78,32. Попри відкат на $2 у п’ятницю 20 червня, уже в понеділок, 23 червня, котирування знову пішли вгору, зафіксувавши $77,13. Таким чином, за три тижні Brent подорожчала на 18,8%, а динаміка останніх днів вказує на високу спекулятивну чутливість ринку до геополітичних ризиків і очікувань щодо Ормузької протоки.
Американські удари стали якісно новим сигналом, бо мішенню стали саме стратегічні іранські об’єкти, пов’язані з оборонною й імовірно ядерною інфраструктурою. Це вже не історія про стримування проксі-груп чи помірну дипломатію, а демонстрація готовності атакувати по центру, а не по периферії. У відповідь Тегеран запустив не лише риторику, а й процедуру законодавчого блокування одного з найважливіших енергетичних артерій планети — Ормузької протоки. 22 червня парламент Ірану проголосував за її перекриття. Формально це ще не є рішенням виконавчої гілки, адже остаточне слово має Вища рада національної безпеки та особисто Верховний лідер Алі Хаменеї. Проте сам прецедент голосування, офіційно задокументований і транслюваний у медіа, вже створив певний ефект. Ринок звик до сигналів, а в даному випадку сигнал є чітким: Тегеран готується не лише відповідати, а використовувати енергетику як інструмент у війні, можливо, навіть у широкому сенсі цього слова.
Ормузька протока є надзвичайно вразливою точкою, через неї проходить приблизно 20% світового експорту сирої нафти. Фізично її повне перекриття є складним технічно — ширина протоки становить 40–50 кілометрів, значна частина навігаційних маршрутів контролюється міжнародними силами, а великі гравці, зокрема Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, США та Велика Британія мають власні інтереси й присутність у зоні. Проте достатньо кількох атак на судна або запуску дронів у напрямку комерційного трафіку, щоб морське страхування різко подорожчало, фрахт став нестабільним, а великі нафтотрейдери почали переукладати контракти або перенаправляти постачання.
Слід зазначити, що 23 червня Державний секретар США Марко Рубіо закликав Китай використати свій вплив на Іран, аби не допустити блокування Ормузької протоки. США вважають, що саме Пекін, як один з найбільших споживачів іранської нафти, може стримати Тегеран від дій, які загрожують не лише регіональній безпеці, а й глобальній економіці. Рубіо наголосив, що закриття протоки завдасть значно більшої шкоди економікам Азії, ніж американській, і саме тому Вашингтон очікує від Китаю не нейтралітету, а втручання.
Водночас аналітики розходяться у прогнозах щодо того, як далеко зайде нова хвиля напруги. Найконсервативніші оцінки передбачають зростання ціни Brent на 8–10% упродовж липня. Інші, зокрема енергетичні аналітики Barclays і Rystad Energy, допускають сценарії зростання до $100 за барель — за умови, що обстріли з обох боків перетворяться на регулярні й торкнуться танкерної логістики. У випадку фактичного блокування Ормузу, низка експертів говорить вже не про відсотки, а про цифри: Brent на рівні $120–135 — це рівень 2022 року, коли російське вторгнення в Україну викликало перший за роки ціновий шок.
Окремо варто звернути увагу на те, як швидко змінилась тональність у середовищі інвесторів. Якщо ще тиждень тому переважали обережні оцінки й очікування обмеженого конфлікту, то зараз частка угод із короткими строками виконання на нафтових ф’ючерсах різко зросла. Це свідчить про короткострокову спекулятивну активність, притаманну періодам передкризових очікувань.
Фінансові ринки реагують не лише на фізичну блокаду чи обстріли, а на перспективу втрати передбачуваності, і саме це зараз є головним чинником. Удар по Ірану не просто підняв температуру в Перській затоці, він запустив процес переформатування енергетичної нервової системи світу, де кожна наступна новина може зрушити ціну не лише на сировину, а й на ризик. А це вартість грошей, страховок, транспорту, резервів і, зрештою, бюджету для тих країн, які не мають власної енергонезалежності.
Якщо конфлікт затягнеться, ситуація може перерости у повноцінну нафтову кризу. І навіть якщо фізичного перекриття протоки не станеться, сам по собі ефект очікування вже запустив механізми: страховики підвищують тарифи, трейдери обмежують обсяги продажів без перепідписання контрактів, а держави переглянуть внутрішні плани закупівель. Отже, світ готується до потрясіння, але питання — наскільки воно буде глибоким і тривалим.
Що відбувається з валютою світу, коли США б’ють по Ірану
Після ракетних ударів США по іранських військових об’єктах, фінансові ринки перейшли в режим реактивної перебудови. Паралельно з підскоком нафти та волатильністю на фондових індексах, світовий валютний ринок зафіксував характерні зрушення — не катастрофічні, але показові з точки зору розстановки пріоритетів капіталу. Найяскравішим маркером став індекс долара США (DXY), який зріс до позначки, близької до 99 — це найвищий рівень за останні півтора місяці. Попит на долар як на класичний safe haven (захисний актив) зріс, і хоча Федеральна резервна система не робила жодних екстрених заяв, інвестори почали закладати у свої стратегії припущення про зниження ймовірності зменшення ставки влітку на користь утримання сильного долара для перехоплення глобальної ліквідності.
Водночас євро відреагував стримано — втрата 0,15% до долара свідчить про поступове просідання позицій на тлі загального перерозподілу капіталів. Утім, у середовищі аналітиків ЄЦБ уже з’явилися прогнози, що потенційне затягування конфлікту може вдарити по єврозоні через залежність від імпортної нафти та зміни в логістиці. Це особливо критично для Німеччини, де промислове відновлення після технічної рецесії напряму залежить від доступності сировини.
При цьому британський фунт втратив 0,2%, демонструючи, що Лондон, попри збереження глобального фінансового статусу, не розглядається як автономна захисна гавань. Австралійський долар зазнав глибшого просідання — мінус 0,7%. Це пояснюється не лише географічною віддаленістю, а й вразливістю австралійської економіки до змін у глобальній торгівлі сировиною, зокрема в металургійному секторі, який тісно пов’язаний із азійськими маршрутами.
Натомість японська єна додала 0,7%, і це стало однією з небагатьох валют, що продемонстрували ріст. Така поведінка ринку узгоджується з багаторічною логікою — єна традиційно зміцнюється у періоди глобальної напруги, особливо коли йдеться не про внутрішні потрясіння Японії, а про регіональні конфлікти з участю США. Посилення єни підтримується і загальною очікуваністю, що Банк Японії не поспішатиме зі змінами облікової політики, залишаючи привабливими короткострокові спекулятивні операції з активами, номінованими в єні.
Швейцарський франк незначно знизився (–0,1%), що виглядає нетипово для періодів напруги. Частково це можна пояснити змішаними сигналами з боку SNB, яка на попередньому засіданні допустила можливість втручання в курс у разі різкої волатильності. Інвестори поки не виводять капітал із франка, але і не поспішають його акумулювати у великих обсягах — принаймні, поки сценарій повномасштабного конфлікту не реалізований.
Загалом валютний ринок показав, що удар по Ірану став сигналом для перегрупування. І тут ключове не в денних відсотках, а динаміці очікувань: чим довше триватиме конфлікт, тим активніше ринок переглядатиме валютну карту з урахуванням ризиків логістичного обвалу, переформатування нафтових потоків і можливого вторинного ефекту для ринків капіталу.
Золото відступає, але не капітулює: як ринок поводиться зараз
Попри загострення ситуації на Близькому Сході після ударів США по території Ірану, ціна на золото 21–23 червня дещо знизилась на 0,4%, до $3350 за унцію. Для активу, який традиційно вважається захисним, така реакція виглядає суперечливо, але насправді вона ілюструє структурний перерозподіл короткострокових позицій на користь долара. При цьому частина трейдерів вирішила оперативно перейти у валюту, яка зараз забезпечує більшу ліквідність і швидшу адаптацію до новин, особливо в умовах геополітичної турбулентності. Однак локальне зниження не змінює загальної динаміки року. З початку 2025-го золото зросло вже майже на 30%, і цей тренд залишається чинним. Причинами стали кілька взаємопов’язаних чинників: тривала війна між Ізраїлем і Іраном, посилення напруги між США та Китаєм, невизначеність навколо майбутнього монетарної політики в ЄС і США, а також рекордний попит на фізичне золото з боку центральних банків країн Азії.
Нинішня корекція пояснюється, передусім, миттєвими операціями — ринок перебуває в режимі очікування подальшого розвитку подій. Якщо Іран справді реалізує рішення про перекриття Ормузької протоки, або якщо Сполучені Штати вдадуться до нових прямих атак, золото знову отримає імпульс до зростання. Слід зазначити, що всі попередні піки — включно з проривом рівня $3000 за унцію в березні 2025 року — відбувалися саме на фоні масштабних військових дій або загроз великого конфлікту з участю ядерних держав.
Водночас нинішній рівень у $3350 означає, що ринок досі закладає у ціну очікування подальших потрясінь. У нормальних умовах — без війни на Близькому Сході та напруження в регіоні Південно-Східної Азії — золото було б на рівні $2500–2700, а все, що вище, є надбавкою за ризик. Тому навіть якщо найближчим часом інвестори частково перекладуться у долар або американські облігації, золото залишиться стратегічною позицією. Його не позбуваються, а відсувають на кілька днів. Це і є головна ознака нинішнього ринку: страх нікуди не подівся, він просто розділений між активами. І якщо долар набиратиме силу в короткій перспективі, то золото є грою на довгій дистанції, у якій все ще враховано, що геополітика 2025 року є питанням можливої зміни глобальної безпекової архітектури.
Біткойн під тиском геополітики
21 червня, на тлі повідомлень про ракетні удари США по стратегічних об’єктах на території Ірану, вартість біткойна впала на 6% — з $104 255 до $98 000. Це стало найглибшим одноденним зниженням ціни на основну криптовалюту з початку травня. Падіння пояснюється зміною настроїв серед інвесторів, які в умовах різкої ескалації традиційно надають перевагу ліквіднішим активам, таким, як долар США, короткострокові облігації або золото. На короткий момент крипторинок втратив статус «технічної гавані» та продемонстрував залежність від макроподій не лише фінансового, а й безпекового характеру.
Однак вже 23 червня біткойн відновився до рівня майже $102 000, скоротивши більшу частину попередніх втрат. Відновлення було швидким і синхронізованим із зниженням геополітичного тиску — до понеділка не відбулося подальших атак з боку США або Ірану, а сам факт «контрольованої ескалації» на ринку трактувався як позитивний сигнал. Трейдери повернулись до біткойна на тлі відновлення ризик-апетиту, зокрема на платформах Binance та Coinbase було зафіксовано суттєве зростання обсягів торгів.
Крім біткойна, реакцію на події виявили й інші ключові цифрові активи. Ethereum (ETH) 21 червня втратив 4,3%, опустившись з $5 570 до $5 330. У понеділок ціна відновилась до $5 490, тобто повернулась майже до довоєнного рівня. Динаміка альткойнів була схожа: Solana (SOL) впала з $165 до $152, а 23 червня зросла до $159; Avalanche (AVAX) опустилась на 6%, але відновилася на 3,5%. Такі коливання демонструють загальну синхронність ринку цифрових активів із геополітичними ризиками — у першу чергу, в зоні впливу долара та нафти.
Загалом ринок криптовалют зреагував чутливо, але не хаотично. Важливо, що не було масових ліквідацій ф’ючерсних позицій, які зазвичай супроводжують справжні обвали. Це свідчить про відносно зрілу поведінку інституційних гравців, які, на відміну від попередніх криз, обмежились короткостроковими ребалансуваннями без панічних розпродажів. Також не зафіксовано суттєвих технічних збоїв на біржах, попри підвищені обсяги торгів. Отже, біткойн та інші криптовалюти продемонстрували, що залишаються чутливими до зовнішніх факторів, але вже не реагують на них руйнівно. Цифрові активи дедалі більше поводяться як частина глобального фінансового середовища, а не ізольований ринок, події навколо Ірану і США це тільки підтверджують.
Як фондові ринки світу відреагували на удар США по Ірану
Після повідомлень про ракетні удари Сполучених Штатів по іранських об’єктах світові фондові ринки зафіксували помірне зниження, без різких провалів чи масштабного скидання активів. Це свідчить про те, що інвестори сприйняли ескалацію як серйозний, але поки що контрольований інцидент, без негайного розгортання повномасштабного конфлікту. Так, індекс S&P 500 скоротився на 0,2 % з рівня близького до рекордного — падіння свідчить про обережність, але не про втрату інвесторами віри в активи із високою капіталізацією.
В Європі ситуація є стабільною — Stoxx Europe 600 майже не змінився, а DAX і CAC залишилися в межах попередніх рівнів. Утім, в Азії реакція була масштабнішою: Nikkei 225 впав на 0,7 %, що можна пояснити географічною близькістю до Перської затоки та залежністю від імпорту енергоносіїв. Китайський Shanghai Composite показав незначний спад на 0,2 % — панічної реакції не було, але інвестори враховують потенціал загального уповільнення глобальної торгівлі.
Динаміка вказує, що біржі сприйняли подію як серйозний, але поки контрольований удар по регіону, без очікуваної повної дестабілізації. Загалом ринки залишаються в рамках короткострокової корекції, а не початку низхідної фази, хоча аналітики банка RBC попереджають про можливість до 20 % падіння S&P 500 у разі подальшої ескалації. Водночас ф’ючерси на S&P 500 навіть зросли після первинного падіння, а Dow і Nasdaq демонстрували незначні коливання.
Японський фондовий ринок зреагував помітніше — індекс Nikkei 225 знизився на 0,7%. Враховуючи тісні безпекові та економічні зв’язки Японії з США, а також загрозливу близькість до зони потенційної геополітичної нестабільності (включно з іранськими морськими маршрутами, на які орієнтовані частина азійських логістичних ланцюгів), така реакція є очікуваною. Японський ринок традиційно чутливіший до безпекових викликів, особливо коли вони можуть вплинути на вартість імпортної енергії або спричинити збої в азійських поставках.
Китайський індекс Shanghai Composite просів на 0,2% — це мінімальне зниження, яке відображає скоріше нейтральну позицію інвесторів. Пекін офіційно не займає жорсткої позиції щодо протистояння між США та Іраном, тому китайські компанії не зазнали цільового тиску або ризику прямих санкцій. Разом з тим зниження індексу може бути ознакою закладених очікувань на загальне уповільнення світової торгівлі або нестабільність у сировинних постачаннях.
Отже, фондові ринки поки що не сигналізують про глобальну кризу — акції залишаються в межах корекційного діапазону, а зниження можна назвати одномоментним переглядом ризиків. Однак індикатори можуть погіршитися у разі реальних військових дій або блокади Ормузької протоки, що стане серйозним тиском на глобальні ланцюги поставок і котирування.
Загалом динаміка фондових ринків після удару США по Ірану залишилась у межах корекційної волатильності. Всі три ключові індекси знизилися, але не вийшли за межі звичайних коливань, характерних для днів із підвищеним новинним тиском. Це означає, що ринки очікують подальшого розвитку ситуації, утримуючи обережність, але не переходячи до фазового перелому. Однак очікування залишаються змішаними, бо подальша ескалація може спричинити глибшу просадку, але контрольованість конфлікту — навпаки, спровокує повернення інвесторів до акцій уже найближчим часом.
Які фінансові й стратегічні наслідки ударів по Ірану для України
Світовий ринок вуглеводнів входить у фазу стійкого підвищення цін, і в центрі цих змін знаходиться не лише Середній Схід, а й Україна. На перший погляд, зростання цін на нафту та газ є проблемою для споживачів. Насправді ж, для України це насамперед виграш Росії. ЇЇ бюджет побудований на експорті вуглеводнів, і кожні додаткові 10–15 доларів за барель — це сотні мільйонів доларів, які знову інвестуються в озброєння, логістику, мобілізацію. На тлі того, що західна допомога стає політичною темою внутрішньої боротьби в США та ЄС, а темпи постачання нових систем озброєнь сповільнюються, ця фінансова ін’єкція подовжує конфлікт і підвищує ціну його завершення.
Однак проблема не лише в тому, що Росія отримує більше ресурсів. І не тільки в тому, що країни Глобального Півдня, зокрема Індія та Китай, не готові обмежувати торгівлю з Москвою. Головне, що загострення на Близькому Сході та зростання енергетичних цін зміщують фокус уваги США. Вашингтон, який досі був головним донором української оборони, змушений балансувати між підтримкою Києва, посиленням Ізраїлю, стримуванням Ірану та стратегічною конфронтацією з Китаєм у Тихоокеанському регіоні. Цей розпорошений порядок денний не залишає місця для рішень, які потребують зосередженості, ритмічності та довгострокової політичної волі, саме таких, яких вимагає військова підтримка України.
Зі зміщенням уваги Заходу та переформатуванням глобального порядку ми стикаємося з більш небезпечною ситуацією, а саме зменшенням доступу до зброї не лише в рамках політичних рішень, а й через фізичний дефіцит. Виробничі потужності західних компаній вже працюють на межі. Паралельне озброєння України, Ізраїлю, Тайваню та підтримка модернізації власних армій країнами НАТО призвели до того, що темпи виробництва більше не наздоганяють темпи споживання. Навіть якщо буде ухвалено політичне рішення надати більше, не буде що надати, а якщо й буде, це триватиме довше, буде дорожче і менш оперативно.
Для України це означає нову якість війни з фазою ресурсного виснаження, в якій темп бойових дій залежатиме не від бажань Генштабу чи рішень у Брюсселі, а наявності боєприпасів, доступності транспортних коридорів та внутрішньої стійкості економіки. При цьому кожен місяць затримки з постачанням є плюсом для противника, який зараз отримує більше, ніж втрачає.
Інша пряма лінія впливу — макроекономічна. Зростання світових цін на нафту вже б’є по українській інфляції. Імпортне пальне, яке є критичним не тільки для цивільного споживання, а й для військової логістики, дорожчає. Це тягне за собою зростання цін у всіх секторах — від транспорту до будівництва. Навіть за фіксованого курсу гривні витрати бюджету стають важчими для фінансування, особливо на тлі непередбачуваних графіків зовнішніх надходжень. Резерви Національного банку дозволяють тримати курс під контролем, але їхня межа — не безкінечна. Якщо новий виток ескалації затягнеться, а політична підтримка Заходу виявиться нестабільною, гривня вийде з поточного коридору і перейде до нового рівня — умовно 46–49 грн за долар.
Цей сценарій не є катастрофічним, але у зв’язці з інфляцією, ростом цін на імпорт, зменшенням реальної купівельної спроможності та потребою утримувати соціальні витрати він створює кумулятивний ефект. Бізнес, який працює на межі виживання, може почати згортати операції. Експорт без стабільних портових коридорів не зможе компенсувати імпортну залежність. А фінансовий сектор опиниться в ситуації, коли довіра до банківської системи знову стане вразливою.
Ще одна площина — резерви. Україна має золото як частину золото-валютних резервів, однак його обсяг є незначним у порівнянні з країнами, які формували золоті запаси як стратегічну страховку. За даними НБУ, частка золота у структурі резервів становить 6–7%, що робить його другорядним інструментом. За офіційними даними Національного банку, станом на 1 червня 2025 року міжнародні резерви України становлять 44,5 мільярда доларів США. Частка монетарного золота в їхній структурі оцінюється приблизно в 6–7%, що відповідає сумі близько 2,7–3 мільярдів доларів. За ринковими котируваннями це еквівалент приблизно 27–29 тонн золота.
Цей обсяг є помірним у міжнародному порівнянні та не забезпечує самостійної подушки безпеки у разі зовнішніх фінансових шоків. На відміну від країн, які нарощують фізичні золоті запаси як стратегічний актив, Україна покладається переважно на валютні резерви, облігації урядів партнерів і кредитні лінії міжнародних фінансових інституцій. У разі затримки траншів чи політичної паузи в допомозі саме ці зовнішні джерела, а не золото, визначатимуть стабільність курсу, здатність обслуговувати соціальні виплати та критичний імпорт.
На відміну від Китаю, Туреччини чи Індії, Україна не може використати цей актив як буфер у разі валютної турбулентності. У разі затримки зовнішньої допомоги золото не покриє навіть одного місяця критичного імпорту чи обслуговування соціальних зобов’язань. Тому фінансова стійкість України й надалі залежить від стабільної інституційної підтримки — МВФ, ЄС, Світового банку. Якщо хоча б один з цих партнерів послабить зобов’язання, країна буде змушена або скорочувати витрати, або шукати гроші на зовнішніх ринках під вищі ставки, або вдатися до прямої емісії. У будь-якому з цих варіантів наслідки будуть не технічними, а політичними: від розбалансування бюджету до кризи довіри, яка завжди настає швидше, ніж встигають реагувати уряди.
Водночас криптовалюти, які на початку повномасштабного вторгнення сприймалися як канал швидкої мобілізації коштів, втратили цей статус. Глобальна консолідація регулювання, особливо в межах G7 і ЄС, перетворює крипторинок на контрольовану зону. Для держави це означає менше маневру, більше обмежень і залежність від платіжних шлюзів, які легко блокуються. Для приватного сектора — зростання витрат на обслуговування транзакцій, ризики санкцій і втрату гнучкості.
Окремим ризиком є дипломатичний. Росія негайно скористалася зміною пріоритетів у фокусі Заходу. Виступаючи з заявами про необхідність «втримати регіон від нової війни», Кремль намагається закріпити за собою позицію посередника. І навіть якщо ці заяви не викликають довіри в адміністрації Білого Дому, для держав Африки, Латинської Америки та Південно-Східної Азії риторика Москви звучить привабливо. Росія для них виглядає не ворогом, а гравцем. Водночас Україна ризикує втратити інформаційну монополію. Якщо раніше саме її війна була головною темою в європейських столицях, то тепер це розфокусується між секторами: Близький Схід, Тайвань, Арктика, енергетика. Сила сигналу, який Україна надсилає у світ, послаблюється тому, що з’явилися інші сигнали, які кричать голосніше.
На цьому тлі ще тривожнішою видається тенденція, яку поки визнають не всі політичні гравці. Модель, в якій США відігравали домінантну роль у глобальній безпеці, дає тріщину. За фактом, міжнародна система вступає в етап багатополярності. Іран, Китай, Індія, Туреччина, Саудівська Аравія формально не є союзниками, але фактично вже діють як коаліція самодостатніх інтересів. Вони не погоджують дій з Брюсселем або Вашингтоном, а виходять з власних розрахунків. В такому світі Україна більше не є частиною глобальної стратегії лідерства США, вона залишилася лише одним з численних осередків нестабільності. І саме тому наша країна може опинитись у зоні «керованого затухання», якщо не запропонує свій порядок денний.
Україна не має впливу на конфігурацію конфлікту між США та Іраном, але залежить від його наслідків. Якщо ескалація триватиме, ринки переключать увагу, енергетичні ціни піднімуть бюджет Росії, а доступ до зброї для України зменшиться. При цьому зовнішнє фінансування залишиться головним джерелом стабільності, однак його регулярність більше не гарантується. Отже, наша країна не лише воює, а й змушена виживати в умовах, де чужі війни мають прямі й відчутні наслідки для держбюджету та календаря політичних рішень.
