Геополітика у реальному часі: як удар Ізраїлю по Ірану запустив “ефект метелика” у глобальних фінансах та системі міжнародної безпеки
Сьогоднішній превентивний удар Ізраїлю по території Ірану запустив цілий фінансовий ланцюг, який кількома хвилями прокотився через азійські, європейські та американські ринки. Ситуація, яка з початку могла виглядати як локальна військова акція, протягом кількох годин стала глобальним тригером для мільярдних переоцінок у біржових котируваннях, валютних парах та товарних контрактах. Класичний «ефект метелика» спрацював з математичною точністю: короткострокове загострення в зоні хронічної напруги перетворилось на глибоку нервову хвилю в інвестиційних центрах світу. Ринки не чекали ні роз’яснень сторін, ні перших втрат, ні розвитку конфлікту — достатньо було самого факту удару, щоби автоматично запустити перебудову портфелів по всіх класах активів. Крім того, ця подія стала важливим стратегічним сигналом для ядерних та потенційно ядерних гравців.
Обвал світових фондових ринків у результаті удару Ізраїлю по території Ірану
У ніч на 13 червня Ізраїль завдав потужного превентивного удару по території Ірану в межах операції, яка отримала назву «Висхідний лев», і була спрямована проти іранської ядерної програми. Метою атак стали ключові елементи іранської військово-ядерної інфраструктури. Серед них — керівництво країни, об’єкти, пов’язані з розробкою ядерної програми, заводи з виробництва балістичних ракет, військові склади та центри управління. Ударів завдавали не лише по території Тегерана, але й по низці інших стратегічних об’єктів за межами столиці.
Іранська сторона у відповідь запустила по ізраїльській території більше сотні безпілотників, в результаті чого конфлікт між країнами різко перейшов з етапу загроз до прямого силового обміну. При цьому напруга наростає на фоні того, що Тегеран наразі накопичив запаси збагаченого урану, якого достатньо для виробництва близько 15 ядерних зарядів.
Після ізраїльського удару по території Ірану світові фінансові ринки за лічені години відреагували масштабною фінансовою турбулентністю. Події на Близькому Сході миттєво перетворилися на новий тригер для глобальної біржової нервозності, запустивши лавину розпродажів ризикових активів і різкий перехід інвесторів до захисних фінансових інструментів. Реакція була синхронною у всіх основних часових зонах — від Токіо до Нью-Йорка.
Азійські фондові біржі відкрили торги зі стрімкого падіння. Японський індекс Nikkei втратив 1,3%, корейський KOSPI знизився на 1,1%, а гонконзький Hang Seng опустився на 0,8%. Ці цифри показали рівень обережності, який інвестори демонструють у регіоні, який сам звик до постійних кризових коливань, але цього разу ситуація на Близькому Сході змусила діяти агресивніше. Далі хвиля падіння перекинулася на європейські та американські ринки. Пан’європейський STOXX 50 знизився на 1,6%. Американські ф’ючерси також не втрималися: ф’ючерс на S&P 500 впав на 1,7%, а Nasdaq просів ще глибше — на 1,8%. Це демонструє класичний сценарій біржових рухів у момент військової ескалації, коли ринки не чекають офіційних оцінок наслідків, а реагують одразу на сам факт початку військової операції.
Крім того, на тлі новин з Ізраїлю стрімко змінилися котирування золота. Ціна на дорогоцінний метал зросла на 1,5%, досягнувши позначки 3434 доларів за унцію. Це впритул наблизилося до історичного максимуму 3500,05 долара, який було зафіксовано у квітні. Перехід капіталу в золото традиційно вважається прямим індикатором нервозності на фінансових ринках. Золото знову підтвердило свою репутацію резервної валюти у моменти, коли геополітичні ризики загрожують порушити глобальний фінансовий баланс.
Причиною цієї миттєвої реакції став не лише сам факт удару, а заяви, які з’явилися після нього. Ізраїль пояснив свої дії як превентивні в межах боротьби з іранською ядерною програмою, наголосивши, що в такий спосіб намагається зірвати розвиток потенційних ядерних потужностей Тегерана. Водночас з Ірану надходили повідомлення про серйозні втрати серед військово-політичного керівництва. Зокрема, іранські ЗМІ повідомили про загибель командувача Корпусу вартових ісламської революції Хоссейна Саламі. З ізраїльського боку лунали твердження, що жертвами могли стати також начальник Генштабу Ірану та низка ключових ядерних науковців. З огляду на такі втрати з обох сторін звучали припущення про високу ймовірність масштабної іранської військової відповіді. Ізраїль привів свої сили в стан надзвичайної готовності, готуючись до можливих ракетних і дронових атак з боку Тегерана.
На валютних ринках одразу закрутилася чергова фаза перерозподілу капіталу. Швейцарський франк зміцнився на 0,4%, досягнувши позначки 0,8072 за долар. Японська єна додала 0,3%, зупинившись на рівні 143,12. Долар США традиційно виступив у ролі ще одного безпечного притулку: індекс долара піднявся на 0,5% і зафіксувався на рівні 98,131 пункту. Євро не втримався і втратив 0,4%, опустившись до 1,1538 долара, частково віддавши попереднє зростання, яке досягало максимуму з жовтня 2021 року. Британський фунт просів на 0,5% до 1,3554 після короткострокового піку на рівні 1,3613 долара.
Окрему роль у цьому сценарії зіграли американські державні облігації. Саме до них почали активно перекочовуватися великі обсяги капіталу інвесторів, які шукають максимально надійних активів у разі затяжної кризи. Прибутковість 10-річних держоблігацій США опустилася до 4,31%, досягнувши мінімуму останнього місяця.
Все це створило ситуацію, яку можна назвати миттєвою ланцюговою реакцією або «ефектом метелика», бо один короткий військовий епізод одразу перетворився на глобальний шок на біржах. Близький Схід вкотре підтвердив свій особливий статус ключового геополітичного ризику, який практично миттєво конвертується в мільярдні втрати та переміщення капіталів на фінансових ринках усього світу.
Глобальні фінанси під ударом локальних криз: історичні приклади «ефекту метелика»
Протягом останніх десятиліть світові ринки неодноразово демонстрували свою гіперчутливість до локальних політичних або військових конфліктів, які запускали ланцюгові фінансові реакції набагато ширші за сам масштаб події. Історія добре фіксує моменти, коли рішення однієї держави, атака чи навіть заява керівника змінювали структуру руху капіталу, викликали коливання на валютних ринках, вартість сировини, падіння або зростання акцій.
У жовтні 1973 року почалась одна з найвідоміших фінансових турбуленцій ХХ століття, яка напряму походила з військового конфлікту. Четверта арабо-ізраїльська війна, яка увійшла в історію під назвою «Війна Судного дня», стала не лише черговим військовим протистоянням на Близькому Сході, але й точкою запуску глобальної нафтової кризи. Арабські країни-члени ОПЕК відповіли на підтримку Ізраїлю з боку США нафтовим ембарго, внаслідок чого ціни на нафту на світових ринках зросли більш ніж у чотири рази. Країни Заходу потрапили під удар одночасно з двох боків: з одного — стрімке зростання витрат на енергоносії, з іншого — глибока рецесія, інфляція та дефіцит платіжного балансу. Світова економіка вперше зазнала масованого енергетичного шоку, який докорінно переглянув економічну модель післявоєнного періоду.
Ще одним класичним прикладом глобальної фінансової реакції на локальну кризу стали події серпня 1990 року, коли Ірак вторгся в Кувейт. За кілька днів після початку операції «Щит пустелі» нафта знову стала індикатором політичної напруги. Котирування нафти марки Brent за короткий період зросли з рівня 16-18 доларів до понад 40 доларів за барель. Біржі одразу заклали у вартість ризики масштабного військового конфлікту у Перській затоці. Ринки капіталів пішли вниз, американські акції втратили понад 10% за кілька перших тижнів після вторгнення, а інвестори знову почали масово виводити активи у золото, державні облігації США та валютні сховища, зокрема швейцарський франк. Падіння на ринках тривало до початку активної фази операції «Буря в пустелі» у січні 1991 року, після чого ситуація почала поступово стабілізуватись.
У серпні 1998 року глобальні ринки отримали черговий удар, цього разу не військового, а фінансового походження, проте також локального за джерелом. Росія оголосила дефолт за державними борговими зобов’язаннями. Формально проблема стосувалася лише російської внутрішньої заборгованості, однак її наслідки миттєво зачепили глобальні ринки облігацій. Після дефолту почалася масова втеча інвесторів з усіх ринків, які вважалися «екзотичними» або недостатньо захищеними. Ринки Латинської Америки, Південно-Східної Азії та навіть деяких країн Центральної Європи одночасно зазнали значних розпродажів, незважаючи на відсутність безпосереднього зв’язку з подіями в Москві. Російська криза запустила ефект ланцюгової перебудови портфелів, який став класичним прикладом фінансового доміно у світі нерозвинених економік.
У вересні 2001 року світові ринки зіткнулися з подією, яка наочно продемонструвала, наскільки фізичний терористичний акт може стати каталізатором глобальних економічних наслідків. Атаки 11 вересня на вежі-близнюки у Нью-Йорку, Пентагон і спроба атаки на Білий дім вдарили по самій фінансовій інфраструктурі США. Нью-Йоркська фондова біржа була закрита на чотири повних торгових дні, що стало найдовшою перервою у торгівлі після Другої світової війни. Після відкриття котирування обвалилися на понад 7% лише за перший день торгів. Авіакомпанії США втратили за перший тиждень до 40% своєї ринкової капіталізації. Страховий сектор опинився під ударом через колосальні виплати за знищене майно, а банківський сектор різко посилив обмеження на ліквідність. Протягом кількох тижнів після атак американські та європейські фондові індекси знизилися в середньому на 15-18%. Золото і держоблігації США знову стали центром концентрації глобального капіталу. Окрім негайної фінансової реакції, ці події змінили регуляторну політику США, запустили новий етап зміни міжнародної безпеки та вплинули на ринки капіталів ще на десятиліття.
Під час світової фінансової кризи 2008 року одним з неочікуваних каталізаторів нового витка турбулентності стала фактично локальна подія — банкрутство інвестиційного банку Lehman Brothers. Хоча проблеми фінансового сектору США розвивалися поступово впродовж року, саме оголошення дефолту одного великого гравця повністю змінило характер кризи. Інституційні інвестори втратили довіру до міжбанківських розрахунків, на кредитних ринках фактично заморозилася ліквідність. За кілька днів фондові індекси США просіли ще на 10-15%, а європейські та азійські біржі почали швидке зниження. Цей епізод перетворив фінансову проблему США у глобальну кризу ліквідності, яка далі вразила виробництво, торгівлю і банки по всьому світу.
В червні 2016 року референдум у Великій Британії щодо виходу з ЄС спровокував черговий приклад миттєвої переоцінки ризиків ринками. Сам факт голосування за Brexit вдарив насамперед по фунту стерлінгів, який за перші години після оголошення результатів знецінився на понад 10% — рекордне денне падіння британської валюти за останні десятиліття. Європейські фондові ринки втратили до 5% за день. Японська єна стрімко зросла, перевищивши позначку 100 за долар. Одночасно світові агентства знижували прогнози для економік ЄС і Великої Британії, що далі поглиблювало коливання фінансових потоків.
У лютому 2022 року ще один військовий конфлікт — повномасштабне вторгнення Росії в Україну — також перетворився на багаторівневий фінансовий шок. Хоча сам театр бойових дій формально залишався регіональним, світові ринки одразу заклали в котирування ризики масштабного енергетичного дефіциту в Європі, нестачу продовольчих ресурсів, порушення світових логістичних ланцюгів. Ціни на нафту Brent за кілька тижнів злетіли до понад 130 доларів за барель, газ у Європі подолав рівень 2000 доларів за тисячу кубометрів, а ціни на пшеницю досягли багаторічних піків. Паралельно курс євро почав слабшати до долара, інвестори масово перекладали активи в доларові інструменти та американські держоблігації. Рух капіталу показав, що навіть якщо військовий конфлікт відбувається далеко від біржових центрів, глобальна фінансова система реагує на саму зміну ризикового профілю світового порядку.
У період існування СРСР найяскравішим історичним прикладом «ефекту метелика» стала аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Формально це була техногенна катастрофа, але її економічні й фінансові наслідки стали частиною загальної дестабілізації пізньорадянської економіки. Після аварії СРСР змушений був витратити колосальні ресурси на ліквідацію наслідків: фінансування евакуації, медичних програм, переселення сотень тисяч осіб, створення зони відчуження, будівництво саркофагу. Це відбувалося на фоні вже наростаючої боргової кризи СРСР, дефіциту бюджету й поступового розвалу централізованої економічної системи. Сам Чорнобиль не спричинив негайного обвалу валют чи фондових ринків — у СРСР їх формально не існувало в класичному вигляді. Однак він став одним з точкових факторів дестабілізації радянської економіки, яка в підсумку розвалилася протягом наступних п’яти років.
Ще одним прикладом радянського часу є так званий «перший зовнішній дефолт» СРСР на початку 1980-х. Через падіння цін на нафту в 1985–1986 роках валюта від експорту різко знизилася, валютні резерви танули, і Радянський Союз почав масштабно залучати західні валютні кредити для підтримки імпорту продовольства та технологій. Ці кредити пізніше стали одним з важелів фінансового тиску Заходу на Москву наприкінці 1980-х. Тобто глобальна нафтова криза безпосередньо відгукнулася на валютній стабільності радянської системи, хоча офіційно її не називали фінансовим обвалом.
Вже після розпаду СРСР в Україні першим великим «ефектом метелика» став дефолт Росії 1998 року. Україна, будучи тісно прив’язаною до російського ринку, одразу відчула прямі наслідки: різке падіння курсу гривні, яка з 1,90 гривень за долар у середині року обвалилась до 5–6 гривень за долар наприкінці 1998-го. Почалась банківська криза, замороження депозитів, масова втеча валюти з України, зростання цін. Це був класичний ланцюговий фінансовий ефект зовнішньої кризи для ще незміцнілої пострадянської фінансової системи.
Другим українським реальним прикладом став 2008 рік — глобальна фінансова криза після банкрутства Lehman Brothers. Хоч подія була американською, але Україна відчула її дуже швидко: обвал гривні з рівня близько 5 гривень за долар до понад 8 гривень, масова девальвація депозитів, проблеми в банківському секторі, скорочення експорту металу й хімії. Відтік іноземних інвестицій і падіння попиту на сировину на світових ринках вдарили по українській економіці майже синхронно з основними біржовими центрами.
Ще одним прикладом є анексія Криму і початок війни на Донбасі у 2014 році. Після подій березня-квітня 2014-го Україна пережила одну з найжорсткіших валютних криз у своїй історії. Гривня протягом року девальвувала більш ніж утричі — з 8 гривень за долар до 26–28 гривень. Була введена валютна регуляція, закриття банків, падіння золотовалютних резервів. Західні ринки спостерігали за ситуацією як за геополітичним ризиком, але Україна відчула класичний локальний ефект фінансової кризи на тлі політичної нестабільності.
У 2011 році почалася громадянська війна в Сирії. Попри те, що сам конфлікт з самого початку мав локальний характер, із залученням лише окремих зовнішніх гравців, він швидко переріс у багаторівневу геополітичну кризу. Найбільш прямим і миттєвим каналом впливу став нафтовий ринок: Близький Схід знову опинився під знаком нестабільності. Хоча сама Сирія не є великим виробником нафти, ринки почали закладати у котирування ризики розширення конфлікту на сусідні нафтові держави, передусім Ірак, Іран, Саудівську Аравію. В результаті вартість нафти марки Brent у 2011–2012 роках стабільно трималась вище 110 доларів за барель, а в окремі періоди підіймалась вище 120 доларів. На цей фон накладалися ще й внутрішні спекулятивні хвилі, коли великі біржові гравці штучно розганяли ціну за рахунок короткострокових позицій. Це одразу позначалось на рівні інфляції у США, Європі та країнах-імпортерах енергоносіїв у Азії.
Після 2015 року конфлікт у Ємені, формально ще локальніший за сирійську війну, викликав теж низку фінансових хвиль. Хуситські повстанці неодноразово атакували нафтову інфраструктуру Саудівської Аравії, включаючи атаки дронами на нафтопереробний гігант Saudi Aramco у 2019 році. Лише одна така атака у вересні 2019-го вивела з ладу до 5% світових нафтових поставок за лічені години. Реакція ринків була негайною: ціна на нафту марки Brent за одну торгову сесію підскочила майже на 20%, досягнувши 71 долара за барель — найбільше одноденне зростання нафти за останні 30 років на той момент. Це вплинуло не лише на енергетичні ф’ючерси, але й на транспортні акції, логістичні компанії, авіаперевізників, валюти нафтових країн, страхові компанії та глобальні індекси.
У 2020 році пандемія COVID-19 створила абсолютно нову конфігурацію «ефекту метелика» у фінансовій площині. Початково — епідемія в окремих провінціях Китаю, де перші випадки вірусу зафіксували в грудні 2019 року. Упродовж декількох тижнів стало зрозуміло, що ризики будуть виходити далеко за межі Китаю. В середині березня 2020 року, коли почалися перші масові локдауни в Європі та США, ринки відреагували однією з наймасштабніших фінансових панік XXI століття. Dow Jones за декілька тижнів втратив понад 10 тисяч пунктів, індекс S&P 500 зафіксував падіння понад 35% від пікових значень. Масова ліквідація ризикових активів охопила всі категорії — акції, облігації, фонди нерухомості, корпоративні позики. Одночасно почалася стрімка втеча капіталу в державні облігації США та швейцарський франк. Індекс VIX, що відображає рівень біржової турбулентності, зріс до найвищого рівня після 2008 року. Причому фінансовий обвал відбувався в умовах, коли ще не були зрозумілі ані масштаби самої епідемії, ані її остаточні економічні наслідки. Економічні збитки лише починали накопичуватись, проте ринки випереджали події з високою швидкістю — як у класичному сценарії ефекту метелика.
У 2022–2023 роках світові ринки пережили ще один тип реакції, пов’язаний не стільки з гарячими війнами, скільки з ескалацією навколо Тайванської протоки. Після візиту до Тайваню спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі у серпні 2022 року китайські військові навчання впритул до берегів Тайваню спровокували чергову серію перестановок портфельних стратегій. Одним із найбільш чутливих сегментів стала індустрія мікрочипів: акції тайванських напівпровідникових гігантів TSMC та їхніх суміжних постачальників протягом кількох тижнів демонстрували нестабільність, коливаючись у діапазоні 10–15% відносно довоєнних рівнів. Світові компанії почали додатково переоцінювати ризики поставок напівпровідникових компонентів, через що частина капіталу почала переходити в альтернативні виробничі локації в Південній Кореї, США та навіть Європі. На валютних ринках це запустило тимчасовий попит на долар як безпечний актив, а єна і франк знову виконували роль «тихої гавані».
Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році фінансова реакція знову мала глобальний характер. Україна опинилася під прямим військовим ударом, але глобальні ринки також заклали у котирування ризики дефіциту зернових, зростання вартості енергоносіїв, зміни валютних потоків у Європі. Україна відчула масовий відплив капіталу, екстрене падіння ВВП на понад 30% за рік, масштабну підтримку з боку міжнародних кредиторів та глибоку девальвацію гривні до 36–38 гривень за долар.
Навіть у 2024–2025 роках, у період високих ринкових очікувань і складної глобальної інфляційної динаміки, конфлікт у Червоному морі (атаки хуситів на торговельні судна) знову показав, наскільки дрібна з географічної точки зору подія миттєво генерує логістичні збої, зростання страхових премій, коливання вартості контейнерних перевезень та локальні валютні коливання. Ці ризики напряму зачіпали навіть ті країни, які жодним чином не беруть участі у самих військових діях.
Всі ці приклади мають спільний знаменник та демонструють один й той самий фінансовий механізм, який фактично працює як модель «ефекту метелика». Локальна подія, незалежно від її географічного масштабу, запускає автоматичні реакції системних і світових гравців. У сучасному світі, де фінансові ринки пов’язані високочастотними транзакціями та глобальною миттєвою ліквідністю, ця зв’язка працює незалежно від того, чи йдеться про політичне рішення, військову атаку, дефолт чи навіть результати голосування. Саме ця особливість перетворює будь-яку точку глобального порядку на потенційний стартовий майданчик нової фінансової турбулентності.
У XXI столітті геополітичні та військові конфлікти залишаються одними з найбільш чутливих тригерів для фінансових ринків. Особливо характерною стала ситуація, коли навіть події у зонах, які ще 30–40 років тому вважалися периферійними, миттєво запускають фінансові коливання в центрах світового капіталу.
Крім того, всі перелічені приклади, що охоплюють пів століття глобальної фінансової історії, демонструють стійку закономірність: сучасні ринки фактично втратили часовий бар’єр між політичною подією та фінансовою реакцією. Якщо ще у XX столітті між локальними кризами й біржовою відповіддю проходили дні чи тижні, то сьогодні перша хвиля ринкової перебудови починається практично синхронно з надходженням новин. Цей механізм більше не залежить від масштабу конфлікту, його географічного розташування чи формальної участі великих економік. Реакція запускається не стільки після оцінки реальних втрат, скільки після самої появи факту потенційного розширення ризику.
Світова фінансова система останніх тридцяти років побудована на гіпершвидких потоках інформації, комп’ютеризованих алгоритмах прийняття торгових рішень і високочастотній торгівлі. Інвестори працюють не зі спостереженням за розвитком подій, а з автоматичною зміною оцінок ймовірностей. Саме тому локальна військова операція в Сирії, дефолт в Росії, вибори в Британії, локдаун у Китаї чи обстріл в Ірані спрацьовують як запускачі миттєвого глобального коригування цін.
В результаті глобальні біржі стали надчутливою системою балансування очікувань. Економічний ефект реальних наслідків ще навіть не починає формуватись, але фінансова оцінка ризику вже закладається в котирування акцій, облігацій, валютних курсів і товарних бірж. Саме це робить світову економіку у XXI столітті вразливою до короткострокових, навіть дрібних політичних чи воєнних зсувів. Глобальна модель стала функцією швидкості інформації, а не масштабу події. Отже, світовий капітал вже давно живе в режимі «ефекту метелика», коли кожен локальний рух повітря миттєво переказується в новий фінансовий фронт.
Які ще наслідки від удару Ізраїлю по Ірану можуть очікувати світ і Україну
Окрім фінансової турбулентності, що вже запустилася після ізраїльських ударів по об’єктах ядерної програми Ірану, ця операція має потенціал ширших і довгострокових наслідків. Насамперед — це ще один виток у конкуренції за стратегічну безпеку на Близькому Сході, де тепер зростає ймовірність прямого військового зіткнення двох держав за межами так званих проксі-війн. Іран фактично отримав привід для ескалації не тільки шляхом безпілотних атак, а й через своїх союзників у Сирії, Лівані, Ємені, а також за допомогою мережі лояльних до нього угруповань у регіоні Перської затоки. Це збільшує ризики для транзиту нафти, зокрема через Ормузьку протоку, й створює нові загрози для енергетичної стабільності у світі.
Другим наслідком є дипломатичний. Удар Ізраїлю підриває крихкий баланс, який США та європейські посередники намагалися утримати навколо переговорів щодо ядерної програми Ірану. Фактично тепер будь-яке повернення до компромісних переговорів втрачає реалістичність, а іранське керівництво отримує додатковий внутрішній мобілізаційний аргумент для загострення антизахідної та антиізраїльської риторики. Це означає, що дипломатичні майданчики на найближчий період будуть паралізовані.
Ще одним вкрай важливим наслідком є те, що удар Ізраїлю по Ірану слід розцінювати як стратегічний сигнал для інших ядерних і потенційно ядерних гравців. Ізраїль продемонстрував, що готовий діяти силовими методами ще до моменту, коли Іран юридично отримає статус ядерної держави. Така модель превентивного стримування може тепер стати орієнтиром для інших регіонів світу, зокрема в зоні Південно-Східної Азії, де формується напруга довкола ядерних амбіцій Північної Кореї, і довкола Тайваню, який потенційно ризикує стати об’єктом аналогічних сценаріїв за інших політичних обставин. Також приклад ізраїльської операції підкреслює, що ядерний потенціал не є абсолютною гарантією недоторканності, якщо превентивні загрози перевищують поріг терпимості.
Крім того, принцип превентивного удару з боку Ізраїлю формує новий практичний прецедент для глобальної політики стримування. Для України цей підхід є особливо чутливим у контексті війни, оскільки Росія з перших днів повномасштабного вторгнення системно експлуатує тему свого ядерного арсеналу як елемент шантажу.
Окремим контуром ризиків для України є те, що ескалація на Близькому Сході посилює конкуренцію за міжнародну увагу, ресурси, фінансову допомогу та політичні зобов’язання Заходу. У випадку затяжної конфронтації між Ізраїлем та Іраном частина військово-політичного ресурсу США і союзників неминуче буде перерозподілятись у бік Близького Сходу. Це ускладнює дипломатичне лобіювання українських інтересів на фоні появи нових гарячих точок. Також будь-яке розширення конфлікту загрожує подальшим коливанням енергетичних ринків, а отже — прямим економічним витратам для України через подорожчання нафтопродуктів, логістики та енергетичних контрактів.
Водночас зростання попиту на долар та втеча капіталу в облігації США посилює позиції американської валюти, створюючи додатковий девальваційний тиск на гривню через курсову прив’язку до долара на тлі збереження високих оборонних витрат і зовнішньої допомоги. Паралельно зміна глобальних настроїв на ринках завжди ускладнює роботу з рефінансуванням боргів, залученням інвестицій і стабілізацією банківської ліквідності навіть для країн, які формально стоять осторонь конкретної геополітичної кризи. Отже, українська економіка, як і глобальна фінансова система в цілому, давно живе у світі, де «ефект метелика» перестав бути метафорою, а став технологією прямої передачі локальних подій у глобальні фінансові рухи.
Як бачимо, світова фінансова система фактично перетворилася на ланцюг глибоко інтегрованих реакцій, де будь-який локальний зсув у політичній, енергетичній, логістичній або безпековій площині здатен за лічені години змінити багатомільярдні потоки капіталу. Україна в цьому контексті отримує непрямі наслідки: зміщення міжнародної уваги, конкуренцію за політичні ресурси та новий контур глобальної нестабільності, яка формує контекст для майбутніх рішень у європейській та трансатлантичній політиці. Саме це і є сучасною формою «ефекту метелика»: локальний удар запускає не один, а цілу серію ланцюгових реакцій, які торкаються навіть тих країн, які формально не є стороною конфлікту.
