Білий дім офіційно підтвердив, що адміністрація президента США активно обговорює можливість придбання Гренландії, підкреслюючи стратегічне значення цього кроку для національної безпеки країни. За даними Reuters, увага Вашингтона зосереджена на потенційних наслідках для стримування Росії та Китаю в Арктичному регіоні, де обидві держави останніми роками посилюють свій військовий та економічний вплив.
Водночас прессекретарка Білого дому зробила сенсаційну заяву, зазначивши, що «використання американських військових завжди є варіантом» для досягнення цієї мети, що миттєво викликало різку реакцію в європейських столицях. За інформацією The Guardian, подібні формулювання сприйняли як відверту загрозу, яка може підірвати довіру між США та союзниками по НАТО.
Попри це, як повідомляє AP News, офіційно Вашингтон наголошує, що на даному етапі пріоритетом залишаються дипломатичні шляхи вирішення питання — переговори та потенційна купівля острова, а не застосування прямої військової сили. Такий підхід, за словами експертів, дозволяє США зберігати стратегічну гнучкість, одночасно сигналізуючи про готовність діяти рішуче у разі необхідності.
Гренландія як виклик НАТО: трансатлантична безпека під загрозою
Однак навіть намір обговорювати військові варіанти має серйозні наслідки. За оцінками експертів та міжнародних оглядачів, сама можливість застосування сили для зміни статусу території, яка є частиною королівства Данія і входить до НАТО, створює небачений виклик для трансатлантичної безпеки: якщо США вирішать так діяти, це може підірвати основні принципи колективної оборони та поставити під сумнів дієвість альянсу.
Європейські лідери відреагували на ці заяви одностайно. Очільники Франції, Німеччини, Італії, Великої Британії, Іспанії, Польщі та Данії виступили зі спільною заявою, в якій наголосили, що Гренландія належить своєму народові, і лише Данія та самі ґренландці можуть вирішувати питання щодо її майбутнього. У тій же заяві вони додали, що безпека в Арктиці має забезпечуватися колективно союзниками по НАТО, включно зі США, а не через односторонні дії. Польський премʼєр Дональд Туск підкреслив: “Жоден член НАТО не повинен нападати чи загрожувати іншому члену альянсу, інакше НАТО втратить сенс“, що відкидає будь-які претензії однієї країни на право диктувати умови іншому члену альянсу. Також президент Європейської ради Антоніу Кошта (Португалія) виступив із окремою заявою, де підтвердив повну підтримку ЄС для Гренландії та Данії, підкресливши, що “Гренландія належить її народу” і рішення про її майбутнє повинні прийматися лише ними.
Така позиція підкреслює, що безпека Арктики повинна забезпечуватися колективно союзниками по НАТО, а не через односторонні дії одного з них.
Данська прем’єрка Метте Фредеріксен своєю чергою заявила, що будь‑який силовий акт з боку США щодо території, яка формально є частиною НАТО, означатиме кінець Північноатлантичного альянсу в його нинішньому вигляді. Для Копенгагена така перспектива неприйнятна не лише з огляду на безпеку, але й як кінець післявоєнної системи міжнародних відносин, побудованої на суверенітеті та непорушності кордонів.
Експертні оцінки також свідчать про глибші ризики. Аналітики зазначають, що навіть загрози військового втручання підривають довіру між Вашингтоном та його союзниками у вирішальні моменти, коли НАТО прагне зберегти єдність у відповідь на російську агресію чи китайський вплив. У цьому сенсі можливі дії США щодо Гренландії розглядають не лише як окрему арктичну політичну ініціативу, а як частину ширшого трансатлантичного розколу, здатного підірвати стратегічну координацію між союзниками у столітті, яке визначається конкуренцією великих сил.
Данія та Гренландія реагують на заяви США: термінова зустріч із Рубіо
Напруженість навколо Гренландії, яка останніми днями стала предметом гучних заяв адміністрації США, змусила Данію та представників острова шукати негайного дипломатичного врегулювання. Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен та його гренландський колега Вівіан Мотцфельдт звернулися до США з проханням про термінову зустріч із держсекретарем Марко Рубіо, щоб з’ясувати позиції Вашингтона та уникнути небажаних непорозумінь. “Потрібно замінити крики на більш сенсований діалог”, — написав Расмуссен у соціальних мережах, підкреслюючи необхідність точності та поваги до міжнародного права.
Рубіо підтвердив, що зустріч із Данією відбудеться наступного тижня, але ухилився від прямої відповіді щодо того, чи готова адміністрація США ризикувати союзом через можливе застосування військових засобів. Він лише зазначив, що “кожен американський президент зберігає за собою опцію реагувати на загрози національній безпеці військовими засобами”.
У Парижі, тим часом, міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро підтвердив, що Франція та союзники активно опрацьовують спільну реакцію на гіпотетичне вторгнення США, наголошуючи на важливості колективних дій у рамках НАТО. За його словами, Рубіо вже запевнив, що «варіант вторгнення не розглядається».
Данський уряд спростував заяви Вашингтона про нібито присутність китайських і російських кораблів у гренландських водах та масштабні інвестиції Китаю, які адміністрація Трампа трактує як загрозу безпеці США. Расмуссен зазначив, що така інформація є неправдивою та перебільшеною, і ситуація «базується на неправильному тлумаченні того, що відбувається». Міністр оборони Данії Тролс Лунд Поульсен додав, що країна інвестувала близько 100 мільярдів датських крон у безпеку острова, спростовуючи твердження про недостатню обороноздатність Гренландії.
Цей епізод ще раз підкреслює складність арктичного питання для США та НАТО, адже навіть наміри адміністрації Трампа щодо Гренландії здатні викликати трансатлантичну напруженість і потребують ретельного дипломатичного врегулювання, щоб уникнути серйозного розколу серед союзників.
Громадська думка Гренландії щодо американських амбіцій
Попри наполегливі заяви адміністрації США про стратегічну важливість Гренландії, сама місцева громадськість має чітко негативне ставлення до ідей приєднання до Сполучених Штатів. Результати кількох незалежних опитувань, проведених у 2025–2026 роках, демонструють, що значна частина населення острова виступає проти таких сценаріїв — навіть якщо вони озвучуються на найвищому рівні.
Найбільш репрезентативне опитування, проведене у січні 2025 року датською дослідницькою агенцією Verian на замовлення видань Berlingske та Sermitsiaq, показало: приблизно 85 % жителів Гренландії виступають проти приєднання до США, а лише 6 % підтримують такий сценарій, ще близько 9 % вагалися з відповіддю.
За даними цього ж дослідження, лише близько 8 % опитаних висловили прагнення отримати американське громадянство, і то скоріше як особисту преференцію, ніж як позицію щодо політичної інтеграції всього острова зі Сполученими Штатами.
Ці цифри чітко контрастують із твердженнями деяких політиків у Вашингтоні чи в американських медіа про мовне бажання ґренландців “стати частиною США”. Насправді, за даними опитувань, населення значно частіше віддає перевагу самостійності у визначенні свого майбутнього, а не переходу під юрисдикцію іншої держави без чіткої демократичної згоди.
Водночас думка щодо незалежності від Данії є складнішою: величезна частина населення підтримує ідею розширення автономії або повної незалежності, але це не тотожне прагненню приєднатися до США. Багато хто вважає, що політичне майбутнє Гренландії має вирішуватися через демократичний процес всередині самої території, а не бути нав’язаним зовнішніми геополітичними впливами.
Таким чином, навіть у разі того, що адміністрація США може серйозно розглядати різні варіанти щодо Гренландії, переважна більшість її населення не бажає ставати частиною Сполучених Штатів, і це кардинально впливає на правову та політичну легітимність будь‑яких потенційних угод чи змін статусу.
Геополітичні наслідки та перспективи
Ініціатива адміністрації США щодо Гренландії має значні наслідки для регіональної та глобальної безпеки. Експерти наголошують, що навіть обговорення військових варіантів здатне підірвати довіру між Вашингтоном та союзниками по НАТО, особливо у контексті спільної відповіді на російську агресію чи нарощування військової присутності Китаю в Арктиці. Такий крок може стати сигналом, що стратегічні пріоритети одного з ключових союзників не завжди узгоджуються з колективними інтересами альянсу, що у перспективі здатне спричинити глибокий трансатлантичний розкол.
Більше того, потенційне придбання або контроль над Гренландією ставить під сумнів традиційні принципи міжнародного права та суверенітету, що формувалися після Другої світової війни. Аналітики зауважують, що навіть дипломатичні переговори щодо купівлі острова мають враховувати волю його населення та позицію Данії, адже ігнорування цих факторів може підірвати легітимність будь-яких угод і створити прецедент для майбутніх територіальних суперечок.
Водночас геополітична конкуренція в Арктиці стає дедалі більш напруженою: Росія та Китай активно розширюють свою присутність у регіоні, що змушує США демонструвати готовність захищати стратегічні інтереси. Експерти підкреслюють, що оптимальний шлях вирішення ситуації полягає у поєднанні дипломатії, колективної безпеки та врахування волі місцевого населення, адже лише такий баланс здатен зберегти стабільність у Північній півкулі та уникнути серйозних трансатлантичних конфліктів.
У перспективі США стоять перед вибором: зберегти гнучкість і дипломатичний контроль над Арктикою чи ризикувати довірою союзників і стабільністю альянсу, що стане важливим випробуванням для трансатлантичної безпеки у столітті, яке визначається конкуренцією великих держав і стратегічною боротьбою за арктичні ресурси.
