Інновації в безбар’єрності: як стандарти МОЗ допомагають створювати інклюзивне середовище

Безбар’єрність – це філософія суспільства без обмежень, не для конкретних прошарків і сегментів спільноти, а для всіх без винятку. Це готовність кожного члена суспільства брати участь у налагодженні комфортного середовища, де зручно буде всім. ІА“ФАКТ” вже писав про способи забезпечення рівних прав для людей з інвалідністю в Україні. Сьогодні ми звернемося до теми зворотнього зв’язку у тестуванні інклюзивного простору, адже він потребує постійного вдосконалення з огляду на потреби вразливих категорій населення.

Безбар’єрність – це не лише про пандуси

Зазвичай безбар’єрність асоціюється з пандусами: вони унаочнюють піклування громади про людей з інвалідністю, адже кидаються в очі, хоча часто не виконують покладеного на них завдання, оскільки будуються із порушеннями правил доступності. Між тим, безбар’єрний простір – це не лише про пандуси та усунення перешкод для руху та користування суспільними можливостями людей з інвалідністю.

Це також безбар’єрність інформаційна, що передбачає подання інформації у різних форматах, щоб до неї мали доступ усі люди, незалежно від їхніх функціональних порушень і комунікативних можливостей. Йдеться не лише про застосування шрифту Брайля чи жестової мови, а й про використання простої мови у викладі інформації та шрифти, легкі для сприйняття. Серед них, зокрема, — шрифти Verdana, Arial, натомість Times New Roman уважається складним для прочитання.

Це також суспільна та громадська безбар’єрність — усі люди повинні мати доступ до всіх суспільних процесів, рівні можливості для участі в житті громад, культурному житті тощо.

Усі повинні рівною мірою користуватися швидкісним інтернетом, публічних послуг і публічної інформації, що передбачається цифровою безбар’єрністю.

Виокремлюється також освітня безбар’єрність — рівний та вільний доступ до освіти, і не лише шкільної, а й освіти впродовж життя, підвищення кваліфікації та здобуття нової професії.

Важливою є і економічна безбар’єрність — умови та можливості для професійної діяльності, підприємництва, рівною мірою надані всім громадянам, незалежно від їхніх соціодемографічних характеристик чи стану здоров’я.

Щоб удосконалювати безбар’єрний простір, потрібний фідбек

Зрозуміло, що оцінити рівень безбар’єрності найкраще можуть люди з інвалідністю, тому зворотній зв’язок від них є найціннішим. Водночас розробники стандартів безбар’єрного середовища беруть до уваги оцінки інститутів громадянського суспільства та працівників медзакладів.

Саме такий підхід до тестування безбар’єрного простору передбачено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 червня 2024 р. № 955. Він пропонує інформаційний інструмент для налагодження фідбека — чек-лист, який дозволить оцінити запровадження в закладі охорони здоровʼя принципів безбар’єрності під час надання медичних та реабілітаційних послуг.

Як у МОЗ пропонують оцінювати безбар’єрність?

Для оцінки безбар’єрності за всіма видами в чек-листі звертають увагу на декілька ключових аспектів.

Фізична безбар’єрність охоплює доступ до будівель, який включає наявність пандусів, ліфтів, широких дверей і безперешкодних проходів для людей з обмеженою рухливістю. Також важливі орієнтири, такі як тактильні покриття та контрастні маркери для людей з порушеннями зору, а також інклюзивні санвузли, обладнані спеціально для людей з інвалідністю.

Інформаційна безбар’єрність передбачає доступність інформації. Це включає інформаційні табло, аудіо- та візуальні оголошення, а також використання шрифту Брайля для людей з порушеннями зору та слуху. Веб-сайти повинні бути адаптовані для користувачів з різними видами інвалідності, включаючи сенсорні порушення.

Соціальна безбар’єрність полягає у забезпеченні інклюзивних програм і послуг, що підтримують інтеграцію людей з інвалідністю в суспільство. Це включає рівні можливості для здобуття освіти та працевлаштування.

Економічна безбар’єрність охоплює адаптацію фінансових послуг для людей з інвалідністю, включаючи доступні банкомати та інтернет-банкінг. Також важлива підтримка підприємств, що наймають людей з інвалідністю, через різні стимулюючі заходи.

Психологічна безбар’єрність включає доступ до психологічної допомоги та програм підтримки психічного здоров’я. Ставлення персоналу також грає важливу роль; співробітники повинні бути навчені взаємодії з людьми з інвалідністю, демонструючи поважне та толерантне ставлення.

Міста з безбар’єрним простором

Львів працює над забезпеченням доступності тротуарів, пішохідних зон та громадських будівель. Тут реалізується проект «Безбар’єрне місто», що включає адаптацію міської інфраструктури для людей з обмеженими можливостями.

Зокрема, функціонує “Сенсотека”, яка пропонує у буквальному сенсі цього слова доторкнутися до літератури. У цьому закладі можна можна почитати цікаву книжку, відвідати подію чи виставку, майстер-клас та пограти в інтерактивну гру. Головна особливість “Сенсотеки” – доступність для людей з інвалідністю, зокрема можливість сприймати інформацію за допомогою шрифту Луї Брайля.

В Одесі впроваджуються заходи для забезпечення фізичної доступності пляжів, парків та інших громадських місць. Тут функціонують спеціально обладнані пляжі для людей з інвалідністю. І хоча через війну вони закриті, пляжі залишаються свідченням важливої роботи зі створення більш доступного та інклюзивного середовища для кожного.

У Харкові деякі університети та школи адаптують свої приміщення для студентів та учнів з інвалідністю, забезпечуючи безперешкодний доступ до навчальних корпусів та аудиторій.

Утім, найкраще впровадження концепції безбар’єрного простору в Україні наразі спостерігається в місті Дніпро. Дніпровська міська рада затвердила Програму зі створення безбар’єрного простору на 2024-2028 роки. Вона спрямована на створення комфортного середовища для всіх мешканців міста, незалежно від їхніх фізичних можливостей.

Програма включає комплексні заходи для забезпечення рівних можливостей у різних сферах життя, таких як самореалізація, здобуття освіти, працевлаштування та розвиток особистого потенціалу. Вона охоплює фізичну, цифрову, соціальну, економічну та політичну безбар’єрність, а також піклування про психічне здоров’я громадян​

Цей системний підхід робить Дніпро лідером у реалізації безбар’єрності в Україні, демонструючи зразковий приклад для інших міст країни.