“Існуюча система антикримінальної юстиції не здатна ефективно протидіяти злочинності у всіх її проявах, включно з корупцією”: Володимир Сущенко

Питання ефективності системи антикримінальної юстиції та здатності держави протидіяти злочинності, включно з корупцією, залишаються одними з найгостріших у сучасній Україні. Існує низка органів і інституцій, покликаних забезпечувати правопорядок і запобігати кримінальним правопорушенням, проте реальна ситуація свідчить про численні проблеми в їх взаємодії, законодавчому забезпеченні та ефективності роботи.

Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Володимир Сущенко на прикладі операції “МІДАС” ставить кілька принципових запитань, які визначають рамки обговорення проблеми:

1. Чи здатна система антикримінальної юстиції протидіяти злочинності у всіх її проявах, включно з корупцією?

2. Чи існує в Україні послідовна державна антикримінальна політика, здатна забезпечити ефективну протидію кримінальним правопорушенням?

3. Чи можливо протидіяти злочинності, включно з корупцією, лише силами органів антикримінальної юстиції?

Відповідаючи на них, Сущенко спочатку аналізує базові політико-правові та організаційно-управлінські аспекти функціонування держави в сфері протидії злочинності. Він зазначає, що система органів антикримінальної юстиції включає Міністерство внутрішніх справ та Національну поліцію, Службу безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро, Бюро економічної безпеки, Митну службу, Прикордонну службу, прокуратуру, суди та адвокатуру. Ця система охоплює всі гілки державної влади і громадянське суспільство, що, за його словами, створює додаткові проблеми та ризики, адже всі органи держави повинні бути “правоохоронними” без винятку, виконуючи головну місію – захист прав і свобод людини.

Вчений також наголошує, що прокуратура, суди та адвокатура за Конституцією України входять до окремої системи правосуддя, а одночасно діє система антикорупційних інститутів, до яких належать Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Вищий антикорупційний суд. Однак наявність великої кількості організаційних структур ускладнює ефективність їх взаємодії.

Ще одним фактором, який обмежує ефективність системи, є розгалужене та суперечливе законодавче поле. Сущенко зазначає, що правила правомірної поведінки для учасників сфери антикримінальної юстиції є надто складними, часто суперечливими і не завжди спрямованими на забезпечення суспільних потреб. Він підкреслює, що реальна практика функціонування органів антикримінальної юстиції демонструє численні перетини повноважень, конкуренцію та навіть перешкоджання один одному, що призводить до серйозних наслідків для суспільного та державного організму.

Відносно дієвими елементами протидії злочинності експерт називає діяльність громадських організацій, наприклад Центру протидії корупції, та журналістів-розслідувачів. Водночас він зазначає, що їх робота не завжди є прозорою, справедливою та ефективною.

Вчений вважає, що існуючих організаційних, владних, інтелектуальних та законодавчих ресурсів достатньо для протидії злочинності, проте система не працює ефективно. Відсутність сталості державної політики у сфері боротьби зі злочинністю та корупцією, низький рівень правової та економічної культури в суспільстві, пріоритет швидкого особистого збагачення та патерналістська філософія у відносинах з державою ускладнюють боротьбу зі злочинністю.

На думку Сущенка, відповідаючи на перше запитання, існуюча система антикримінальної юстиції не здатна ефективно протидіяти злочинності через відсутність прозорості, прогнозованості, стабільності та організаційно-правової самостійності діяльності органів. Щодо другого запитання, він зазначає, що послідовної та прогнозованої державної антикримінальної політики в Україні не існує протягом усіх понад тридцяти років сучасної державності.

Юрист наводить перелік нормативних актів і концепцій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, серед яких закони, укази та постанови Кабінету Міністрів України з 1993 по 2023 рік, і зазначає, що він не знайшов аналітичної інформації про реальне виконання цих документів. В Україні відсутня система правонаступництва та звітності органів державної влади перед суспільством, що знижує довіру громадян до влади.

Щодо третього запитання, вчений наголошує, що ефективно протидіяти злочинності, включно з корупцією, лише силами органів антикримінальної юстиції неможливо. Він пояснює це комплексністю причин злочинності, серед яких низький рівень правової культури, відсутність інституційної пам’яті у бізнесі, пріоритет особистого збагачення, патерналістська філософія у відносинах із державою та нерівність громадян перед законом і судом.

“Перелік причин і мотивів можна й продовжити, але, думаю, що й названих цілком достатньо, щоби переконатися у необхідності багатоаспектного, системного й комплексного підходу до розв’язання проблеми протидії злочинності на тлі формування розвинутої правової свідомості та культури демократичного управління державою і суспільного життя.

Існуючі форми і методи протидії злочинності взагалі, а корупції – у першу чергу, нагадують мені ракетно-шахедні обстріли ворогом нашої цивільної інфраструктури у триваючій війні: «десь не збили і попали десь збили і не попали. Там, де попали – руїни і пожежа, з під завалів яких рятівники спасають живих і знаходять тіла загиблих. Якщо вибиті лише двері та вікна – ремонтуємо і продовжуємо чекати нових пострілів і можливих попадань. Повезло тим, в кого не попали»”, – резюмує Володимир Сущенко.