Іспит тривалою війною: чому польське суспільство суттєво змінило ставлення до українських біженців

Тривала війна в Україні поступово виснажує не лише наших громадян, але й дружні країни, які прийняли на себе основний удар першої хвилі міграції. Суспільства сусідніх держав, які на початку повномасштабного вторгнення демонстрували безпрецедентний рівень згуртованості та готовності допомагати, через роки виснажливої війни вимушені адаптуватися до нових соціально-економічних реалій. Первинний орієнтир на екстрену підтримку поступається місцем прагматичним розрахункам, де на перший план виходять питання національних бюджетів, спроможності соціальних інституцій та принцип взаємної відповідальності. Саме цей трансформаційний процес розгортається у польському суспільстві, демонструючи природне зміщення пріоритетів від емоційної солідарності до раціонального нормування державних ресурсів.

Статистика відмови та соціологічний портрет скептиків

Дослідження Центру дослідження громадської думки, яке проводилося з 2 по 12 липня 2026 року шляхом особистих розмов, телефонних опитувань та електронного анкетування серед 938 повнолітніх громадян Польщі, зафіксувало суттєве переформатування суспільних настроїв. Вперше за весь період від початку російської війни в Україні кількість противників прийому воєнних мігрантів перевищила кількість прихильників такого рішення.

За останні пів року ставлення громадян Польщі до надання допомоги біженцям помітно погіршилося. У липні 2026 року вперше частка респондентів, які виступають проти прийому воєнних мігрантів з України, сягнула 52%, тоді як підтримку наданню прихистку висловили лише 42% опитаних.

Соціологічна картина демонструє виразну диференціацію залежно від соціального статусу, місця проживання та політичних орієнтирів опитуваних. Проти прийому українців частіше виступають жінки, серед яких ця частка становить 54% порівняно з 49% серед чоловіків. Також виразний скептицизм демонструють жителі менших населених пунктів, де показник негативного ставлення сягає 61%, порівняно з 31% у великих містах.

Рівень освіти та характер професійної діяльності виявилися ключовими чинниками формування таких поглядів. Серед респондентів із початковою або середньою освітою проти прийому виступають 71%, у той час, як серед осіб з вищою освітою цей показник становить 33%. Найбільшу частку критично налаштованих громадян зафіксовано серед некваліфікованих робітників, де вона сягає 75%, кваліфікованих робітників із показником 67% та працівників сфери послуг, де цей рівень становить 65%.

У політичному розрізі протидія наданню прихистку переважає серед прихильників правих поглядів, де вона становить 60% проти 30% серед прихильників лівих переконань, а також серед людей із невизначеними політичними орієнтирами, де цей показник сягає 66%.

Аналітики Центру дослідження громадської думки також звернули увагу на те, що якщо раніше молодші респонденти частіше виступали проти прийому українських біженців, то впродовж двох останніх досліджень зв’язок між віком респондентів та їхнім ставленням до воєнних мігрантів зник. На думку авторів звіту, це може свідчити про поширення негативних настроїв серед представників абсолютно різних вікових груп.

У дослідницькій установі зазначають, що після початку повномасштабного російського вторгнення підтримка прийому українців у Польщі сягала рекордної позначки у 94% і залишалася високою до середини 2023 року, після чого аналітики почали фіксувати постійну тенденцію до її зниження.

Економіка, політика та суперечки щодо минулого

Фахівець у галузі польсько-українських відносин, доцент кафедри польсько-українських студій Ягеллонського університету в Кракові Матеуш Каміонка зазначає, що за роки повномасштабної війни помітно послабшало відчуття надзвичайної ситуації та суспільної мобілізації не лише в самій Україні, а й за її межами.

На зміну суспільних настроїв суттєво впливають економічні та соціальні чинники, зокрема зростання вартості життя, перевантаженість окремих державних сервісів, а також переконання частини суспільства, що допомога громадянам України має бути більш обмеженою та надаватися виключно за певних умов. Крім того, тема присутності українців у Польщі дедалі частіше стає предметом політичного протистояння, а радикальні середовища активно використовують її для мобілізації власного електорату.

Важливу роль відіграють також історичні питання, розв’язання яких політичні еліти обох держав відкладали впродовж багатьох десятиліть. Дискусії навколо них повернулися вже під час війни, що сталося в один із найгірших можливих моментів, а наслідки цього сьогодні відчувають звичайні громадяни обох країн.

Суперечки навколо політики пам’яті, зокрема щодо діяльності УПА, знову перетворилися на предмет широкого суспільного обговорення. Публічний конфлікт між Каролем Навроцьким і Володимиром Зеленським міг додатково погіршити загальну атмосферу та посилити негативні емоції, хоча його варто розглядати як фактор, що лише підсилив уже наявні тенденції, а не став їхньою першопричиною.

Оцінка обсягів державної підтримки

Під час проведення опитування респондентів також попросили оцінити обсяг допомоги, яку Польща надає воєнним мігрантам з України. За даними Центру дослідження громадської думки, востаннє це питання ставили респондентам у вересні 2025 року. Відтоді частка поляків, які вважають таку підтримку надмірною, зросла до 54% порівняно з 50% у попередній період. Водночас зменшилася кількість тих, хто оцінює її як достатню, становивши 40% проти 46% у попередньому опитуванні.

Допомогу українським біженцям найчастіше вважають надмірною молодші респонденти, де цей показник сягає 61% проти 47% серед старших людей. Також такої думки дотримуються жителі малих населених пунктів із показником 60% проти 34% у великих містах.

Серед людей з різним рівнем освіти надмірною допомогу вважають 65% осіб із професійно-технічною освітою проти 37% серед респондентів із вищою освітою. У розрізі професій подібну позицію займають 77% некваліфікованих робітників та 72% працівників сфери послуг.

Серед прихильників правих політичних поглядів надмірною підтримку вважають 62% опитаних проти 33% серед прихильників лівих поглядів, а серед респондентів із невизначеними політичними переконаннями цей показник сягає 71%.

Нові нормативи у медицині та житлових прихистках

З 1 липня у Польщі почали діяти нові правила проживання у центрах колективного розміщення для українських біженців. Вони стосуються матерів із дітьми віком понад один рік, опікунів трьох і більше дітей, а також тимчасових опікунів, які відтепер мають шукати житло самостійно.

Крім того, з 5 березня припинив діяти спеціальний закон про допомогу українським біженцям. Відповідно до запроваджених змін, особи з тимчасовим захистом можуть отримувати медичні послуги на тих самих умовах, що й громадяни Польщі, для чого необхідно мати медичне страхування та сплачувати внески до Управління соціального страхування ZUS.

Обмеження доступу до повного пакета медичних послуг лише для тих, хто сплачує внески на медичне страхування в Польщі, підтримують 87% опитаних. Натомість позбавлення права на безкоштовне проживання в центрах колективного розміщення матерів із дітьми віком понад один рік викликає переважно негативну реакцію, адже проти такого рішення висловилися 58% респондентів, тоді як підтримують його лише 29%.

У Центрі дослідження громадської думки звертають увагу на те, що навіть серед респондентів, які вважають загальну допомогу українським біженцям надмірною, переважають противники позбавлення матерів із дітьми права на безкоштовне проживання у прихистках.

Прагматична солідарність та пошук системних рішень

Політолог Матеуш Каміонка зазначає, що, попри зміну ставлення частини поляків до українських біженців, суспільство й надалі демонструє високий рівень гуманітарної чутливості, про що свідчить незгода більшості з виселенням матерів із дітьми з центрів колективного розміщення.

Водночас у польському суспільстві зростає переконання, що люди, які користуються державними послугами, мають у міру можливостей брати участь у фінансуванні системи. Польська система охорони здоров’я вже багато років стикається з організаційними та фінансовими проблемами, тому частина суспільства вважає, що повний доступ до медичних послуг має більшою мірою залежати від сплати страхових внесків, що не означає повної відмови від допомоги.

На думку експерта, поляки чітко розрізняють людей, які перебувають в особливо складних життєвих обставинах, наприклад, жителів окупованих територій чи матерів із дітьми, і тих, хто має можливість працювати та робити свій внесок у функціонування держави. На практиці результати опитування свідчать про перехід від безумовної солідарності до взаємодії, що ґрунтується на принципах взаємності та спільної відповідальності.

Реагуючи на нові умови, Польський міграційний форум спільно з місцевим медіа розпочав збір коштів на підтримку біженців з України, які опинилися у скрутному становищі та залишилися без медичного страхування, що стосується людей похилого віку, тяжкохворих, осіб з інвалідністю та багатодітних матерів. Станом на 21 липня вдалося зібрати понад 2 мільйони злотих, однак у фонді наголошують, що кошти від благодійників не вирішать проблему системно, адже необхідні зміни до законодавства.

За словами надзвичайного і повноважного посла України у Польщі Василя Боднара, зараз відомі сотні випадків, коли українцям перестали оплачувати лікування певних захворювань або перебування в медичних закладах. Посольство продовжує активне спілкування щодо цього питання з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством соціальної політики та Державним фондом забезпечення, яке надає соціальне страхування.