У Чехії готуються жорсткіші правила для українських біженців: що зміниться з отриманням допомоги і тимчасового захисту

Українські біженці в Чехії вже кілька років живуть у системі тимчасового захисту, яка дала їм можливість легально перебувати в країні, працювати, навчати дітей і отримувати базову підтримку після вимушеного виїзду з України через війну. Тепер чеський уряд готує зміни, які можуть зробити правила доступу до гуманітарної допомоги суворішими, а вимоги до перебування в країні — чіткішими. Для українців це важливо, бо такі рішення впливають на повсякденне життя: від виплат і роботи до статусу, житла та можливості планувати майбутнє в Чехії.

Міністерство внутрішніх справ Чехії підготувало поправки до закону про тимчасовий захист і гуманітарну допомогу для українських біженців. Уряд може розглянути ці зміни вже найближчим часом, однак остаточні правила залежатимуть від подальшого обговорення та законодавчого процесу.

Що хочуть змінити для отримання допомоги

Як повідомило видання České Noviny, за пропозицією чеського МВС, українці з тимчасовим захистом, які звертаються по гуманітарну допомогу, повинні мати підтверджений зв’язок із ринком праці або системою зайнятості. Це означає, що людина має бути працевлаштованою, вести підприємницьку діяльність або перебувати на обліку в центрі зайнятості.

Така вимога фактично прив’язує фінансову підтримку до активної присутності людини в Чехії та її участі в економічному житті країни. Винятки передбачають для дітей, студентів і людей похилого віку, які перебувають під тимчасовим захистом.

Ще одна умова стосується фізичного перебування в Чехії. Для отримання гуманітарної допомоги людина має бути на території країни щонайменше 16 днів у тому місяці, за який призначається виплата. Автори поправок пояснюють це потребою запобігти можливим зловживанням, коли допомогу можуть отримувати люди, які фактично не проживають у Чехії більшу частину часу.

Тимчасовий захист можуть втрачати частіше

Окремий блок змін стосується самого статусу тимчасового захисту. За новими пропозиціями, він має припинятися для тих українців, які перебувають за межами Шенгенської зони понад 30 днів. Також статус анулюватимуть у разі кримінального або адміністративного видворення.

Для біженців це означає, що тривалі виїзди за межі Шенгенської зони можуть мати серйозні наслідки для подальшого перебування в Чехії. Особливо уважними мають бути ті, хто регулярно їздить в Україну або до інших країн поза Шенгеном через родинні, майнові, медичні чи інші обставини.

Поправки також зачіпають спеціальну довгострокову посвідку на проживання, яка має дати українцям із тимчасовим захистом стабільніший правовий статус у Чехії. Уряд пропонує уточнити умови її отримання та посилити вже чинні вимоги.

Серед таких вимог згадується відсутність податкової заборгованості. Це важливий сигнал для українців, які працюють, ведуть бізнес або мають фінансові зобов’язання в Чехії, оскільки питання податків, внесків і офіційних доходів може стати одним із ключових під час переходу від тимчасового захисту до довшого формату проживання.

Автомобілі з українськими номерами

Окремо в пакеті змін передбачено обов’язок для частини водіїв транспортних засобів з українськими номерними знаками зареєструвати свої автомобілі в чеському реєстрі. Це може стосуватися українців, які тривалий час перебувають у Чехії та користуються авто, ввезеними з України.

Для багатьох родин автомобіль залишається не предметом зручності, а способом добиратися на роботу, возити дітей до школи, пересуватися між містами або підтримувати зв’язок з Україною. Тому нові реєстраційні вимоги потребуватимуть уважного вивчення після того, як уряд визначить остаточну редакцію правил.

Зміна політики щодо меншин і українська громада

На тлі підготовки жорсткіших правил для біженців у Чехії також ухвалили рішення ліквідувати Департамент з прав людини та захисту меншин при урядовому апараті. Це рішення має набути чинності з 1 липня 2026 року. Частину його повноважень передадуть окремим міністерствам.

Для української громади це може бути чутливим питанням, оскільки після початку повномасштабної війни через цю структуру координували низку тем, пов’язаних з інтеграцією біженців. До них належали житло, освіта, працевлаштування, підтримка вразливих груп і перехід людей із тимчасового розміщення до звичайного житла.

Уряд Чехії пояснює ліквідацію департаменту прагненням підвищити ефективність і скоротити державний апарат. Водночас критики побоюються, що розподіл повноважень між різними міністерствами може послабити координацію у сфері прав людини, захисту меншин та інтеграції українців.

Департамент займався широким колом тем, які не обмежувалися символічним представництвом національних громад. Через нього координували питання прав людини, рівного ставлення, захисту меншин, ромської тематики, прав людей з інвалідністю, гендерної рівності, психічного здоров’я, профілактики залежностей і співпраці з громадськими організаціями. Для українців цей напрям важливий через житло, освіту дітей, працевлаштування, підтримку вразливих груп і перехід із тимчасового розміщення до звичайного житла.

Після ліквідації структури її функції мають перейти до різних міністерств. Права людини, рівне ставлення та громадянське суспільство передадуть Міністерству юстиції, питання національних меншин — Міністерству культури, ромську тематику, права людей з інвалідністю та гендерну рівність — Міністерству праці та соціальних справ, а профілактику залежностей і психічне здоров’я — Міністерству охорони здоров’я. Такий розподіл може зробити систему більш розгалуженою, але водночас виникає питання, чи збережеться єдина координація між урядом, експертами, громадськими організаціями та самими меншинами.

Колишня урядова уповноважена з прав людини Клара Шимачкова Лауренчикова назвала ліквідацію департаменту серйозною помилкою. Вона наголосила, що права людини та рівність пов’язані з освітою, безпекою, медициною, соціальною політикою і роботою держави загалом, тому розділення цих напрямів між окремими відомствами може послабити їхню присутність у державній політиці.

Представники національних меншин також висловили занепокоєння. Членкиня Ради уряду з питань національних меншин Ільнара Дудаш заявила, що рішення особливо тривожне для української громади. За її словами, питання меншин не можна зводити лише до культури, адже вони охоплюють освіту, мовні права, участь у суспільному житті, захист від дискримінації та соціальну політику. Для українців, які приїхали після початку повномасштабної війни, це також питання інтеграції в школи, громади, ринок праці та систему підтримки.

Окреме занепокоєння викликає те, що, за словами представників меншин, рішення ухвалювали без належних консультацій із громадами та урядовою радою. Це створює ризик, що реальні проблеми українців та інших національних спільнот можуть відійти на другий план, тоді як державна політика зосередиться на вузьких культурних заходах замість житла, освіти, мовної підтримки, доступу до послуг і захисту від дискримінації.

Для українських біженців ця зміна не означає автоматичного скасування підтримки, проте вона може вплинути на те, як надалі координуватимуться інтеграційні програми. Якщо раніше існувала урядова структура, яка поєднувала різні напрями й підтримувала зв’язок між державою та громадським сектором, то після реформи українцям, організаціям і представникам громад може бути складніше знаходити відповідальних за конкретні питання.

Запропоновані зміни показують, що Чехія поступово переходить від надзвичайного режиму підтримки біженців до суворішої системи правил, де більшу роль відіграватимуть робота, фактичне проживання в країні, податкова дисципліна та дотримання умов тимчасового захисту.

Для українців це означає потребу уважніше стежити за своїм статусом, строками перебування за межами Чехії, реєстрацією в установах, працевлаштуванням, підприємницькою діяльністю та можливими боргами перед державою. Особливо це стосується людей, які отримують гуманітарну допомогу, часто виїжджають з Чехії або планують надалі оформлювати довгострокове проживання.

Поки поправки не ухвалені остаточно, чинні правила залишаються в силі. Однак напрям змін уже зрозумілий: чеська влада хоче чіткіше відокремити тих, хто фактично живе й інтегрується в Чехії, від тих, хто лише зберігає статус або звертається по виплати без постійного перебування в країні. Для українських біженців головним завданням стає не чекати останнього моменту, а завчасно перевірити власні документи, підстави для допомоги та відповідність майбутнім вимогам.