Європейська політика щодо українських біженців поступово набуває іншого характеру. Якщо на початку повномасштабного вторгнення Росії країни Європейського Союзу надавали безумовну та масштабну підтримку всім, хто шукав захисту, то нині вимоги стають чіткішими і більш прагматичними. Йдеться про те, що подальший статус перебування у країнах ЄС залежатиме від здатності та готовності людей інтегруватися, працювати, сплачувати податки і приносити економічну користь суспільству, що їх прийняло. В іншому випадку умови перебування можуть поступово ставати менш привабливими, аби стимулювати повернення до України.
Експертка Наталія Зайцева-Чіпак, виступаючи в ефірі “КИЇВ24“, зазначила що в Європі формується нова установка: або людина стає частиною економіки й соціуму країни, де перебуває, або її існування у статусі тимчасового захисту буде дедалі більш ускладненим.
Вона наголошує, що мова не йде про депортацію, однак варто очікувати поступового зниження рівня допомоги, скорочення соціальних гарантій та створення таких обставин, за яких життя без інтеграції стане проблематичним.
Фахівчиня вважає, що для тих, хто є економічно вигідним Європі, зокрема для молоді, людей працездатного віку та сімей з дітьми, будуть створені умови для довгострокового перебування. Це може набувати вигляду статусу, максимально наближеного до громадянства, або навіть можливості отримати громадянство у перспективі.
Для інших категорій, зокрема осіб передпенсійного та непрацездатного віку, можуть бути запропоновані програми повернення додому з певним матеріальним стимулом, наприклад допомогою у відновленні житла чи забезпеченні гуртожитками.
На її думку, ця політика може бути тісно пов’язана з програмою Ukraine Facility, що передбачає комплексну підтримку відбудови країни. Таким чином, допомога з боку Європи матиме подвійний характер: для інтегрованих громадян — у створенні умов життя у нових країнах, а для тих, хто не може чи не хоче інтегруватися, — у формуванні можливостей для повернення.
Основна логіка нового підходу виглядає наступним чином: якщо людина готова працювати та жити за правилами європейського суспільства, вона може залишатися, якщо ні — їй допоможуть повернутися, але подальше життя стане відповідальністю самої особи.
