Коли чиновники наживаються на своїх захисниках, держава втрачає не гроші, а совість: сучасне харчування в армії

Щодня тисячі українських військових розпочинають ранок не з кави і домашнього сніданку, а металевої ложки, яка дзвенить об казанок у польовій кухні. Там замість запаху свіжоспеченого хліба в повітрі стоїть дух консерви, крупи й великої втоми. Поки держава звітує про мільярди, спрямовані на харчування армії, на передовій військові іноді отримують продукти, які скоріше нагадують спробу зекономити, ніж турботу про тих, хто захищає країну. У розмовах військових все частіше звучать історії про м’ясо, яке більше схоже на жирну масу, крупи з домішками піску, фрукти, які перетворюються на кашу ще до того, як потрапляють до бліндажа. І в цьому є більше, ніж харчовий дискомфорт, адже якість їжі на війні стосується питання здоров’я, виживання і поваги до наших захисників.

QR-код і реальність фронту

Міноборони України нещодавно, на четвертий рік війни, запровадило нову ініціативу, яка передбачає обов’язкове нанесення QR-кодів на пакування сухпайків ДПНП та ДПНП-П. Вона дозволяє військовим залишати відгуки про раціони, оцінюючи окремі страви, зручність упаковки та загальне враження від набору. Збір інформації передбачає як закриті питання з оцінкою, так і відкриті, щоб військові могли конкретизувати, що саме їм не подобається та які зміни вони хотіли б бачити. За задумом, ці дані мають стати основою для вдосконалення системи забезпечення на основі реального досвіду військових і створити більш прозорий канал зворотного зв’язку між армією та виробниками продуктів.

Однак на практиці ця ініціатива викликає більше запитань, ніж відповіді, оскільки сама по собі наявність QR-коду не гарантує того, що відгуки будуть оперативно та системно опрацьовані. Можливо, збирання даних стане лише формальністю для звітності перед керівництвом, а реальні зміни в раціонах або якості упаковки затягнуться на невизначений час. Історія українського військового забезпечення знає чимало прикладів, коли механізми контролю та зворотного зв’язку існували лише на папері, а реальний ефект для бійців був мінімальним або відкладеним.

Перший етап збору даних вже триває, і від нього багато чого залежить, але критично оцінювати цю систему варто саме через ризик того, що вона перетвориться на декларативний захід, який демонструє намір покращити харчування військових, але не змінює їх повсякденний досвід. Запізніле реагування на давно існуючі проблеми, обмежені можливості впливу окремого бійця на виробництво та сумнів у реальній швидкості впровадження змін створюють підґрунтя для скепсису і ставлять під сумнів ефективність нововведення, залишаючи відкритим питання, чи не перетвориться QR-код на чергову формальність без реального практичного результату.

Сучасна ситуація з харчуванням військових

На перший погляд цифри виглядають переконливо, адже у 2025 році держава витрачає приблизно 155 грн на добове харчування одного військовослужбовця, що становить збільшення приблизно на 11% порівняно з попереднім роком. Така сума мала б гарантувати як ситий, так і збалансований раціон, який забезпечував би не менше ніж 3 500  кілокалорій на добу, з огляду на фізичне навантаження, холод і постійний стрес, у якому перебувають військові. Для армії це означає колосальні витрати, адже лише протягом першого півріччя 2025 року держава планувала спрямувати понад 20 млрд грн на харчування особового складу.

Попри ці значні суми офіційні звіти виглядають дещо оптимістично, оскільки Міністерство оборони повідомляє, що упродовж минулого року вдалося запобігти постачанню понад 209 тонн неякісних продуктів, а у 2025 році були запроваджені нові стандарти, які визначають вимоги до м’яса, риби та молочних виробів. Крім того, урядова постанова № 190 деталізує норми навіть для сухих пайків, які тепер мають конкретні критерії щодо складу та калорійності.

Однак, якщо розглянути ситуацію ближче, то стає очевидним, що за офіційними цифрами приховується інша реальність, у якій скарги військових на якість їжі продовжують лунати з тією ж частотою, що й раніше. Волонтерські звіти та свідчення з передової підтверджують, що у деяких випадках м’ясо в раціоні більше нагадує жирну масу, крупи містять пил або сторонні домішки, а фрукти, які мали б додавати різноманітності, часто не доходять до бліндажів у придатному стані.

Отже, постає логічне запитання: чи справді 155 грн на добу відповідають якості їжі, яку врешті отримує військовослужбовець. Якщо перевести цю суму у вартість звичайних продуктів у тилу, то за неї можна придбати лише найнеобхідніше, однак, коли врахувати транспортні витрати, логістику, а також втрати під час доставки, стає зрозуміло, що до фронту доходить не повноцінний набір, а лише його спрощена версія.

Хоча витрати держави постійно зростають, відчутного покращення ситуації військові не відзначають. Навіть до повномасштабного вторгнення добовий раціон коштував приблизно 75 грн, і за цих умов скарг було не менше, ніж тепер, що дає підстави вважати, що проблема полягає не стільки у кількості виділених коштів, скільки у механізмі їхнього використання та контролі за постачанням.

Мільярди гривень, які щороку проходять через оборонні контракти, формують як матеріальну основу армійського побуту, так і впливають на моральний стан військових, оскільки кожна відкрита консерва стає своєрідним показником того, наскільки держава дбає про тих, хто її захищає. І поки що цей смак, за словами самих бійців, залишається гірким нагадуванням про те, що між цифрами у звітах і реальністю на фронті все ще існує розрив, який не заповнюють жодні фінансові надбавки.

Як і чим держава годує армію

Організація харчування українських військових є складною системою, у якій кожен етап від вибору постачальника до роздачі обіду в польовій кухні має вирішальне значення для результату, який щодня отримує боєць. Безпосередньо закупівлею продуктів займається «Державний оператор тилу», який було створено Міністерством оборони для того, щоб централізовано забезпечувати армію всім необхідним. Ця структура відповідає за продукти, постачання одягу, пального та інших базових ресурсів, без яких військова машина не може працювати злагоджено.

Закупівлі продуктів організовуються через систему Prozorro, де раз на пів року проводиться тендер серед компаній, готових постачати продовольство за принципом найкращого співвідношення ціни та якості. Перемогу отримує лише та компанія, яка змогла запропонувати вигідну вартість, має належну матеріально-технічну базу, складські приміщення та транспорт, здатний забезпечити доставку до розподільчих центрів. Територія України поділена на одинадцять секторів, кожен з яких має свого відповідального постачальника, а звідти продукти розподіляються далі до військових частин.

За цією системою наприкінці 2024 року було проведено тендер на перше півріччя 2025 року, вартість якого перевищила 20 млрд грн, що визначило середню ціну добового раціону для одного військовослужбовця у розмірі 155 грн. Для порівняння, у попередньому півріччі держава витрачала 17 млрд грн, а добовий комплект обходився приблизно у 139 грн, що свідчить про помітне зростання витрат.

Система постачання не обмежується лише цифрами, адже за ними стоїть величезна інфраструктура, у межах якої навіть окремі види продукції стають індикаторами економічних процесів. Наприклад, у 2024 році держава придбала риби іноземного походження більш ніж на мільярд гривень, і саме це змусило керівництво тилового оператора ініціювати поступовий перехід на внутрішніх виробників, щоб гроші залишалися в українській економіці.

Всі закупівлі відбуваються відповідно до Каталогу харчування Збройних сил України, який містить понад три сотні позицій продуктів і постійно оновлюється відповідно до потреб війська та сучасних стандартів. У травні 2024 року документ зазнав суттєвих змін, що стосувалися якості окремих категорій продуктів. Відтепер молоко, сир, сметана та вершкове масло не можуть містити рослинних жирів, а м’ясо і риба мають постачатися у відповідній упаковці та у належному вигляді, який дозволяє раціоналізувати вартість порцій.

Борошно, макарони, консерви та ковбасні вироби допускаються лише найвищої якості, тоді як сосиски, сардельки, овочі та фрукти стандартизовано за розміром і формою. З каталогу прибрали деякі продукти, які раніше вважалися надмірно екзотичними, серед них саго, спаржа та осетрина, оскільки їхня наявність ускладнювала формування економічно збалансованих раціонів. Представники Державного оператора тилу пояснюють, що зміни у каталозі мають забезпечити більшу гнучкість у виборі постачальників і дозволити ефективніше використовувати кошти, які держава виділяє на харчування.

Слід зазначити, що стаціонарні їдальні функціонують лише у місцях постійної дислокації, які можуть розташовуватися за сотні кілометрів від передової, і там військовослужбовці отримують триразове харчування, тоді як у бойових зонах зазвичай готують один раз на добу. В обох випадках обов’язковою залишається вимога, щоб енергетична цінність раціону не була нижчою за три з половиною тисячі кілокалорій, адже саме це вважається мінімальною нормою для підтримання фізичної та психологічної витривалості бійця.

Для кожного військового важливими є те, що він їсть, оскільки саме їжа допомагає підтримувати сили і витривалість навіть у найскладніших умовах. Коли немає можливості приготувати гарячу їжу, на допомогу приходить сухий пайок, який дозволяє харчуватися автономно і при цьому отримувати необхідні калорії та поживні речовини.

На сьогодні для Збройних Сил України існують два типи сухих пайків, перший з яких введено ще у 2013 році як базовий повсякденний набір продуктів, а другий, вдосконалений та розширений, створено у 2016 році, він враховує сучасні потреби військових і забезпечує більшу різноманітність продуктів та зручність використання в польових умовах. Обидва варіанти достатньо поживні та калорійні, про що свідчать численні відгуки бійців, і ними можна наїстися, щоб не почуватися голодним протягом дня.

Сухий пайок української армії виглядає як цупкий зелений пакет, у якому знаходиться добовий раціон бійця, поділений на три окремих пакети для сніданку, обіду та вечері, що вже містять усе необхідне для харчування без додаткових приготувань. У стандартному наборі можна знайти печиво галетне по два пакування на кожний прийом їжі, м’ясо-рослинні консервовані каші з рису та перловки з яловичиною, м’ясну консерву для сніданку та печінковий паштет.

До набору додаються стіки з натуральним медом, розчинна кава, чорний чай, цукор, перець та сіль, а також столове приладдя і кілька вологих та сухих серветок, що дозволяє військовим обійтися без додаткового інвентарю. Цікаво, що у базовий набір не входять ложка та виделка, проте для деяких родів військ передбачені розширені комплекти з джемом, чорним шоколадом та сухофруктами, що додає смаку та різноманітності.

Головні переваги сухого пайка полягають у його автономності, компактності та зручності, оскільки продукти упаковані так, що не псуються від вологи, забезпечують необхідну кількість калорій і поживних речовин, мають тривалий термін зберігання та різноманітність раціонів, особливо у оновленому наборі. Водночас, недоліки також існують, серед яких обсяг і вага пакета, який додає тягаря, а деякі страви можуть видаватися несмачними через індивідуальні вподобання, і поки що не передбачені раціони для військових з особливими дієтичними потребами, хоча це питання тримають на контролі та обіцяють вирішити.

Корупційні схеми на харчуванні військових

Лише на папері все виглядає райдужно та оптимістично, коли говорять про покращене забезпечення Збройних Сил України, однак реальність на полі бою виявляється значно суворішою і часом навіть небезпечною для самих військових, оскільки все частіше спливають випадки неякісних продуктів та гучних корупційних зловживань. Пропустимо гучний і всім відомий скандал із закупівлею яєць по 17 гривень за штуку, який стався за каденції міністра оборони Олексія Резнікова. Він виник тоді через начебто» технічну помилку постачальника під час перенесення даних контракту». Чи змінилася ситуація відтоді у закупівлі та якості харчів для захисників?

У 2023 році в Україні перевірили близько 39 тисяч тонн консервів, призначених для армії, і виявилося, що 14% цієї продукції не відповідали стандартам, що означає майже 5 500  тонн неякісних консервів, які мали потрапити до військових, але були вилучені ще на етапі контролю. Член Комісії з питань комунікацій, кадрової роботи та експертних обговорень Геннадій Кривошея зазначив, що велика частина продукції, яку постачають або намагаються поставити до війська, має сумнівну якість, і це стосується передусім харчових товарів, причому тільки завдяки втручанню громадських рад та налагодженій роботі лабораторій вдалося виявляти недоліки до того, як вони потрапили до бійців.

За словами Кривошеї, проблеми проявляються у поганій якості продукції, а також у недостатній кількості інспекторів, які мають перевіряти безпечність та відповідність нормам товарів на складах і безпосередньо у військових частинах, і хоча кількість контролерів була збільшена, перевірки досі не завжди оперативні, а ризик, що низькосортні продукти опиняться на передовій, залишається високим.

Корупція та зловживання у сфері оборонного постачання лише поглиблюють цю проблему, і за останні чотири місяці у Міноборони зафіксовано порушення на понад десять мільярдів гривень. Це підкреслює як фінансові, так і організаційні виклики у забезпеченні армії, а також клондайк для наживи чиновників. Як бачимо, попри всі позитивні зміни на папері, реальна ситуація залишається гострою і вимагає постійного контролю та прозорості, оскільки від цього безпосередньо залежить безпека та ефективність військових на передовій.

Справжній стан справ із забезпеченням Збройних Сил України демонструє, що корупція у критичних сферах стала майже нормою, а історії з розтратами часто залишаються без остаточного вирішення, що породжує відчуття безкарності та фактичної безконтрольності. Минулоріч СБУ викрила колишнього посадовця Міноборони, який у 2022 році через договори з приватною компанією розтратив понад мільярд гривень на продукти для армії, штучно завищивши ціни на харчі на 41 % і витрати на доставку на 221%. Слідство встановило, що перевірки обґрунтованості сум не проводилися, контракти не погоджувалися з профільними підрозділами, а державний бюджет зазнав збитків у особливо великих розмірах. Судово-економічна експертиза підтвердила факти розтрати, але справа залишає багато питань без відповіді, оскільки досі триває встановлення всіх причетних, і невідомо, коли або чи буде реально покараний кожен із них.

Інший гучний випадок стосується київської компанії «Трейд граніт інвест», яка постачала неякісні консерви для ЗСУ, а після скандалу знову повернулася на ринок армійського харчування і отримала підряди загальною вартістю 3,3 млрд грн. Це свідчить про те, що навіть після виявлення зловживань, винні особи можуть уникнути відповідальності та продовжувати отримувати державні контракти.

Прикметно, що розкриття однієї афери тут же відкриває нові, адже за останній ДБР виявило низку масштабних зловживань, які свідчать про системність проблеми у вигляді привласнення продуктів харчування, махінацій з преміями та виплатами для бійців, закупівлі неякісної техніки, втрати через службову недбалість і навіть приховування випадків самогубств у військових частинах. Загальна шкода від викритих порушень перевищила 137 млн грн, а підозри отримали 27 осіб, серед яких високопоставлені військові та комерційні партнери, проте ці історії рідко закінчуються реальними вироками, що робить систему майже неспроможною протидіяти зловживанням.

Це демонструє як корупційну глибину у сфері державних закупівель, так і тотальну неефективність контролю, коли інспекторів явно бракує, а наявні механізми перевірки працюють фрагментарно та часто постфактум. Наслідком є те, що кошти, виділені на критично важливе забезпечення армії, регулярно розпилюються, а продукти та техніка потрапляють до війська із сумнівною якістю або взагалі не доходять до бійців. Ситуація із зловживаннями у харчуванні показує, що навіть коли факти виявляють і підозри оголошують, система практично не гарантує, що винні будуть реально покарані, а нові афери продовжують виникати у тій самій сфері, повторюючи замкнене коло безкарності.

Така безсистемність ставить під сумнів не лише прозорість оборонних закупівель, а й саму ефективність державного контролю, адже кожна нова історія з неякісними продуктами або завищеними витратами нагадує, що війна з корупцією на фронті тилу триває паралельно з реальною бойовою. Всі ці ситуації підривають довіру до державних інститутів та ставлять під загрозу безпеку наших військових. Вони також свідчать про системні проблеми в управлінні оборонними закупівлями та недостатню ефективність контролю за використанням державних коштів.

Отже, сьогодні система харчування української армії демонструє глибокий розрив між офіційними звітами та реальністю на фронті. Мільярди гривень витрачаються не на повноцінний раціон, а на підтримку ілюзії контролю, де панують корупція, брак інспекторів, формальні перевірки та постійні махінації, що перетворюють харчування військових на символ бюрократичної безпорадності.

Кожна відкрита консерва стає індикатором поваги держави до військових, і поки що смак цього «піклування» залишається гірким. QR-коди на упаковках, звіти про доставку та перевірки перетворилися на декоративну складову, яка приховує системні проблеми, що ставлять під загрозу здоров’я та бойову готовність наших військовослужбовців. А тим часом факти говорять самі за себе: реальність на полі бою не відповідає цифрам у таблицях. Там, де держава мала б забезпечити базові потреби, залишаються лише формальні інструменти контролю, що показують ефективність на папері, але не на передовій. Коли чиновники наживаються на своїх захисниках — держава втрачає не гроші, а совість.