Щороку 28 вересня відзначається Міжнародний день свободи від голоду, але чи замислюємося ми про те, що насправді стоїть за цією датою? Що це означає для тих, хто кожного дня вмирає від голоду, поки решта світу зайнята власними проблемами? Голод, як засіб винищення, як найжорстокіша зброя, яку використовували проти народів не лише у далекому минулому, але і в наш час.
Для когось це черговий день календаря з черговим “міжнародним” статусом. Для інших – можливість поговорити про щось важливе, поставити галочку і продовжити жити своїм життям. Але що цей день означає для тих, хто вмирає від голоду прямо зараз? Для мільйонів людей у світі – це просто ще один день боротьби за виживання. Ще один день, коли дитина плаче від голоду, а мати не може знайти жодного крихти, щоб її заспокоїти. Ще один день, коли вибір стоїть між їжею і життям.
Шокуюча статистика
Поки що даних за 2024 рік немає, але за останніми даними ООН, у 2023 році близько 733 мільйонів людей страждають від голоду. Це еквівалентно кожному одинадцятому жителю світу! Кожен п’ятий в Африці прокидається з думкою, як пережити ще один день, коли голод стає постійним супутником. Кожна така цифра — це життя людей, чиї історії так і залишаться невідомими. Ці цифри відображають катастрофічну ситуацію, де навіть мінімальна кількість їжі є недоступною розкішшю. Як це можливо у світі, де технології і прогрес досягли небачених висот? Світ, де мільярди витрачаються на розкіш, і водночас мільйони людей борються за виживання.
Згідно зі звітом про стан продовольчої безпеки та харчування (SOFI), опублікованим ООН, нинішня ситуація відкинула світ на 15 років назад, до рівня 2008-2009 років, коли світова економічна криза призвела до масового голоду. Тоді світова спільнота оголосила про необхідність рішучих дій, і здавалося, що проблема буде поступово подолана. Але сьогодні ми знову бачимо ті ж самі показники голоду, що й у найтемніші часи економічного спаду. Навіть попри певний прогрес, досягнутий у боротьбі з відставанням у рості дітей та збільшенням рівня виключно грудного вигодовування, глобальний рівень голоду продовжує залишатися високим. І це вже три роки поспіль. У 2023 році кількість людей, які недоїдають, складає на 152 мільйони більше, ніж у 2019 році. Це колосальні цифри, які демонструють, як різні кризи — від пандемії до війни в Україні — поглибили проблему голоду у світі!
У 2015 році світова спільнота проголосила амбітну мету — досягти “нульового голоду” до 2030 року, але сьогодні можна з упевненістю сказати, що ці мрії розбиті. Глобальний індекс голоду (Global Hunger Index, GHI) 2023 року, опублікований організаціями Concern Worldwide та Welthungerhilfe, ставить під сумнів оптимістичні прогнози щодо подолання глобальної продовольчої кризи. Наразі світ не просто не досягає мети “нульового голоду” до 2030 року, але й демонструє зворотну динаміку.
Індекс голоду GHI у 2023 році становить 18,3, що лише трохи нижче за показник у 2015 році — 19,1, коли було прийнято Цілі сталого розвитку (ЦСР). Це ще раз доводить, що сьогодні світ фактично перебуває на тому ж рівні, що й 15 років тому, а це катастрофічна відмітка для нашої цивілізації. І справа не лише у зовнішніх кризах, які вдарили по світовій продовольчій безпеці, а й у відсутності політичної волі та адекватних дій. Цілі сталого розвитку, які колись здавалися реалістичними, сьогодні виглядають як утопія. Голод є не лише наслідком бідності, але й політичних рішень, які ставлять інтереси держав і корпорацій вище за базові потреби людей. На тлі глобальних проблем, таких як війна, пандемія та кліматичні зміни, мільйони людей просто забуваються у світовій політиці.
Голод не лише вбиває людей фізично. Він руйнує їхнє майбутнє, позбавляючи можливостей для розвитку. Діти, які недоїдають, мають гірші показники у навчанні, їхній мозок розвивається повільніше, а імунітет залишається слабким. Такі діти виростають у дорослих, які не можуть повністю реалізувати свій потенціал, і це стає величезною втратою для суспільства. Рівень дитячої смертності залишається тривожно високим у країнах, охоплених голодом. Це означає, що недостатнє харчування разом із нездоровим середовищем призводить до катастрофічних наслідків. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), якщо не змінити підходи, у 2030 році ми побачимо ті ж показники, що й у 2015-му. Це не просто стагнація — це провал людства у боротьбі за майбутнє.
Географія голоду: де ситуація найгірша
Звіт GHI 2023 року показує, що у 43 країнах світу голод досяг рівня, що викликає серйозне занепокоєння. Існує дев’ять країн, де його рівень є критичним: Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Мадагаскар, Ємен, Демократична Республіка Конго, Лесото, Нігер, Сомалі та Південний Судан. У цих країнах голод став звичною реальністю, де мільйони людей щодня борються за виживання. Це означає не просто брак їжі, а відсутність базових умов для існування.
Особливо тривожна ситуація спостерігається в Африці на південь від Сахари та в Південній Азії. Ці два регіони вже протягом двох десятиліть утримують антилідерські позиції за рівнем голоду. GHI у цих регіонах становить 27,0, що вказує на серйозну небезпеку. Голод тут є хронічною проблемою, яка щодня забирає життя людей, особливо дітей, які страждають від недоїдання та виснаження. У цих регіонах навіть незначні зміни у врожаї або постачанні можуть призвести до катастрофічних наслідків. Ситуація ускладнюється громадянськими війнами, політичною нестабільністю та корупцією. Сьогодні в Африці кожен п’ятий житель стикається з голодом. Це понад 20% населення, яке щодня змушене боротися за виживання.
Ситуація в Азії трохи стабільніша, але також залишається критичною. Хоча рівень голоду стабілізувався на рівні 8,1%, регіон залишається домівкою для понад половини всіх людей, які страждають від голоду у світі. У таких країнах, як Афганістан, Ємен та Північна Корея, доступ до їжі є справжнім випробуванням. Люди змушені шукати будь-які способи, щоб прогодувати свої сім’ї, часто ризикуючи життям.
Латинська Америка показує певний прогрес, знизивши рівень голоду до 6,2%. Але це не привід для оптимізму. Проблеми економічної нерівності та нестабільності у багатьох країнах регіону роблять це досягнення дуже крихким.
Проте, не дивлячись на загальносвітову тенденцію, є приклади позитивних змін. Сім країн, у яких у 2000 році показники GHI вказували на вкрай тривожну ситуацію — Ангола, Чад, Ефіопія, Нігер, Сьєрра-Леоне, Сомалі та Замбія, змогли досягти значного прогресу. Ще сім країн, включаючи Бангладеш, Джибуті, Мозамбік і Непал, показали суттєве зниження показників GHI з 2015 до 2023 року.
У цьому загальному негативному контексті Україна показує приклад стійкості. Незважаючи на війну та гуманітарну катастрофу, Глобальний індекс голоду для України у 2023 році становить 8,2, що є мінімальним рівнем загрози і відносить нашу країну до “зеленої зони”. Для порівняння, у 2000 році цей показник був на рівні 13. Слід зазначити, що Україна входить до списку з 50 країн, де рівень голоду є мінімальним. Це свідчить про те, що навіть у найважчих умовах можна досягти стабільності, якщо є політична воля та підтримка міжнародної спільноти
Глобальний індекс голоду — це щорічний звіт, який публікується з 2006 року організаціями Welthungerhilfe та Concern Worldwide. Цей індекс покликаний оцінювати довгострокові тенденції голоду на глобальному, регіональному та національному рівнях. Він враховує такі чотири ключові показники:
- Недоїдання: частка населення, чиє споживання калорій є недостатнім.
- Затримка росту дітей: частка дітей віком до п’яти років, які мають низький для свого віку зріст, що свідчить про хронічне недоїдання.
- Виснаження дітей: частка дітей віком до п’яти років, які мають низьку вагу для свого зросту, що свідчить про гостру недостатність харчування.
- Дитяча смертність: частка дітей, які помирають до п’яти років, що частково відображає недостатнє харчування та нездорове довкілля.
На основі цих параметрів GHI оцінює не тільки калорійність їжі, але й її різноманітність, доступність і вплив на здоров’я.
Причини глобального голоду
Пандемія COVID-19, зміни клімату та війни стали справжніми руйнівниками прогресу у боротьбі з голодом. Пандемія порушила ланцюги постачання продуктів, вплинула на економіки країн, особливо бідних, і ще більше посилила нерівність. Люди втратили роботу, доходи і, як наслідок, доступ до базових продуктів харчування.
Зміни клімату стали постійною загрозою для світового сільського господарства. Посухи, повені, урагани та інші екстремальні погодні явища руйнують врожаї, що призводить до дефіциту продовольства та зростання цін. Найбільше від цього страждають країни Африки та Азії, де сільське господарство є основним джерелом існування.
Військові конфлікти викликають блокади, руйнування інфраструктури, заборону на постачання гуманітарної допомоги — все це ставить під загрозу життя мільйонів людей. Ємен, Сирія, Південний Судан — це лише декілька прикладів, де голод використовується як зброя. Крім того, війна Росії проти України спричинила не лише гуманітарну катастрофу, але й глобальну продовольчу кризу. Україна, один із провідних експортерів зерна, зіткнулася з блокадою своїх портів та руйнуванням сільськогосподарської інфраструктури. Це призвело до дефіциту зерна в багатьох країнах Африки та Азії, які залежать від українського експорту.
Водночас у світі, де мільярдери витрачають на обіди суми, які могли б врятувати цілі села, економічна нерівність стає однією з головних причин голоду. Коли багаті країни викидають тонни їжі щодня, інші країни буквально помирають від її нестачі.
Проблема продовольчих відходів
Проблема продовольчих відходів є однією з найбільш кричущих несправедливостей сучасного світу. В той час як мільйони людей борються за виживання, інші викидають тонни їжі, яка могла б врятувати їхнє життя. Це не просто соціальна проблема, а глобальна трагедія, яка стосується кожного з нас. За даними ООН, у 2023 році понад 1,05 мільярда тонн продовольства, або 19% від усього виробленого в світі, було викинуто на смітник. Це еквівалентно понад 1 мільярду порцій їжі щодня, яка могла б нагодувати тих, хто відчайдушно потребує хоча б одного прийому їжі на день, просто зникає. А тим часом, 733 мільйони людей щоденно стикаються з голодом, з них третина не має доступу навіть до мінімального рівня продовольчої безпеки.
За даними ЮНЕП (ЮНЕП — спеціалізована агенція ООН, яка займається питаннями навколишнього середовища та стійкого розвитку), 60% харчових відходів припадають на домогосподарства, 28% — на підприємства громадського харчування, а ще 12% — на роздрібну торгівлю. Згідно з цими даними, кожен житель планети викидає в середньому 132 кілограми їжі на рік. Це майже п’ята частина від усього продовольства, доступного споживачам.
Причин такої поведінки багато. Переповнені холодильники, звичка купувати більше, ніж потрібно, відсутність планування приготування страв. Але найбільшою проблемою є наша байдужість. Ми живемо у світі надлишку, де їжа стала звичайним товаром, який легко доступний, а тому не цінується. Люди навіть не замислюються, скільки ресурсів витрачається на виробництво кожної порції їжі — від води і землі до праці фермерів і енергії на транспортування. Але за кожним шматком хліба, який ми викидаємо, стоїть людина, яка могла б цей шматок врятувати від смерті. За кожним фруктом, що гниє на складі, стоїть дитина, яка помирає від недоїдання. Такі факти неможливо ігнорувати.
Викидання їжі не лише аморальне, але й економічно невигідне. За оцінками, збитки для світової економіки від продовольчих втрат і харчових відходів сягають 1 трильйона доларів на рік. Ці втрати включають витрати на виробництво, зберігання, транспортування та утилізацію продовольства, яке так і не було використане за призначенням.
Але не тільки економіка страждає від цього. Харчові відходи є причиною 8-10% щорічних глобальних викидів парникових газів, що суттєво впливає на зміну клімату. Їжа, яка розкладається на звалищах, виділяє метан — один із найпотужніших парникових газів, який у 25 разів сильніше впливає на потепління клімату, ніж вуглекислий газ. Крім того, утилізація харчових відходів призводить до значних втрат у біорізноманітті та забруднення ґрунтів і водних ресурсів.
Вирішити проблему харчових відходів набагато простіше, ніж здається. Достатньо почати з малого — купувати лише необхідну кількість продуктів, правильно зберігати їжу, використовувати залишки для приготування нових страв, сортувати відходи. А підприємства громадського харчування і роздрібна торгівля можуть більше зосередитися на передачі непроданих продуктів до благодійних організацій. При цьому слід зазначити, що у 2022 році лише 21 країна включила скорочення продовольчих відходів до свого національного кліматичного порядку денного. Це дуже мало, враховуючи масштаби проблеми. Необхідно, щоб більше держав впроваджували заходи з боротьби з харчовими відходами на рівні політики та законодавства, а не лише залишали цю проблему на рівні громадських ініціатив.
Нам всім слід змінити своє ставлення до їжі. Ми маємо пам’ятати, що за кожним шматком викинутого хліба, за кожним зіпсованим овочем стоїть мільйон історій страждань і голоду.
Чи є надія на зміни?
Надія є, і вона, як відомо, вмирає останньою. Потрібні не просто декларації та обіцянки, а реальні дії. Світ не може більше дозволити собі ігнорувати проблеми голоду, особливо на тлі глобальних криз. Кожна країна має включити боротьбу з продовольчою небезпекою до свого порядку денного, адже від цього залежить не тільки життя мільйонів людей, але й стабільність усього світу.
Потрібно інвестувати у сільське господарство, зокрема у малих фермерів, розвивати системи зберігання та логістики для забезпечення сталого доступу до продовольства, розробляти програми соціальної підтримки для найбільш вразливих верств населення. Потрібно пам’ятати, що кожна втрата часу коштує життя.
Світ не має права чекати. Голодування мільйонів людей — це не абстрактна статистика, а реальні життя, зруйновані кризами, які ми можемо і повинні подолати. Глобальний індекс голоду є тривожним сигналом того, що час надій і обіцянок минув. Давно настав час дій. І якщо ми не зробимо рішучих кроків зараз, то в майбутньому голод стане ще однією з постійних глобальних трагедій, які ми не змогли зупинити.
Згадайте про це наступного разу, коли будете викидати залишки продуктів. Згадайте про тих, хто не має навіть цієї “залишкової” їжі. Голод — це не їхня проблема, а наша спільна, і ми всі несемо відповідальність за її вирішення.
Оксана Іщенко
