Коли картка стає питанням безпеки: Британія будує нову національну платіжну систему, яка замінить Visa та Mastercard

Платіжна інфраструктура довго здавалася чимось на кшталт повітря: її помічають лише тоді, коли вона зникає. У Лондоні дедалі менше вірять, що збої бувають тільки технічними. Британські банки разом із мережею банкоматів Link та за підтримки уряду почали роботу над новою національною платіжною системою, яка може запрацювати до 2030 року. 

Архітектуру має спроєктувати Банк Англії, витрати покриє приватний сектор. Формулювання про стійкість звучить дипломатично, але вони базуються на простих розрахунках: приблизно 95 відсотків карткових транзакцій у країні проходять через Visa та Mastercard – і будь-який масштабний збій або зовнішній конфлікт юрисдикцій здатний швидко перетворити платіжні мережі на вузьке горло для бізнесу і споживачів.

Що сталося і чому це не “ще один сервіс”

Проєкт формують системно важливі гравці – Barclays, NatWest, Lloyds, Nationwide, Santander UK і Link, а уряд підтримує ініціативу без прямого державного фінансування: витрати бере на себе приватний сектор через спеціально створену структуру Delivery Company.

Це важливий нюанс: коли держава не купує систему напряму, але задає рамку, вона фактично будує резервний контур для економіки, не перетворюючи його на класичний держпроєкт із бюджетними ризиками.

Банк Англії тут не “просто консультант”. Він отримує роль архітектора – того, хто визначає стандарти і правила, а це означає контроль над базовими “рейками” грошей. І саме цей рівень участі відрізняє інфраструктурну реформу від чергового фінтех-стартапу.

Головне питання: вони будують альтернативу картам чи нові платіжні рейки

Різниця принципова. Нова “карткова мережа” була б лише конкурентом Visa та Mastercard у межах тієї самої логіки – пластик, еквайринг, правила схем, диспути. Натомість британська дискусія дедалі більше звучить як спроба побудувати механізм оплати напряму з банківського рахунку – модель рахунок до рахунку, де карта перестає бути обов’язковим посередником. 

Сам Банк Англії публічно рухається саме в цьому напрямку, ініціюючи консультації щодо альтернатив карткам і можливості споживачів платити без дебетових і кредитних схем.

Якщо це справді будуть нові рейки, наслідки ширші за “ще один спосіб оплатити”. Це потенційна структурна трансформація економіки роздрібних платежів: інша собівартість приймання для бізнесу, інший розподіл комісій, інша переговорна сила банків і торговців.

Чому це сталося саме зараз: геополітика, кібервразливість і страх “вимкнення”

У нормальному світі залежність від двох глобальних карткових схем виглядала б як зручна спеціалізація. У світі, де шоки стають політичними, вона виглядає як стратегічна пастка. 

Велика Британія – одна з найбільш безготівкових економік, і готівка вже опустилася до однозначних часток: за даними індустрії, у 2024 році на готівку припадало близько 9 відсотків платежів. Це означає, що збій у цифрових платежах б’є не по комфорту, а по щоденній здатності економіки функціонувати.

Сценарій “вимкнення” більше не звучить фантастикою, бо світ уже бачив, як платіжні мережі зупиняються через війну. У 2022 році Visa та Mastercard оголосили про зупинку операцій у Росії, картки, випущені російськими банками, перестали працювати за кордоном, а іноземні – усередині країни.

Для Лондона це не про те, що хтось завтра натисне кнопку проти союзника, а про те, що кнопка існує – і держава, яка не має резерву, приймає на себе неприйнятний ризик.

Гроші: під гаслом стійкості ховається війна за маржу

Офіційною мотивацією називають фінансову стійкість. Але в будь-якій інфраструктурній реформі є другий двигун – комісії. Британський регулятор платіжних систем фіксував, що базові збори схем і процесингу Visa та Mastercard для еквайрів зросли щонайменше на 25 відсотків від 2017 року і коштували бізнесу щонайменше 170 мільйонів фунтів щороку додатково.

Після виходу з Євросоюзу конфлікт навколо карткових зборів став ще гострішим у сегменті транскордонних платежів: у судових матеріалах згадуються рівні 1,15 відсотка для дебетових і 1,5 відсотка для кредитних операцій у моделі “картка без фізичної присутності”, які з’явилися після підвищень у 2021–2022 роках. А у січні Високий суд підтвердив право регулятора вводити обмеження на такі збори, що доводить готовність держави тиснути не лише словами. 

Для Visa та Mastercard ситуацію ускладнює й те, що у червні минулого року Апеляційний трибунал з питань конкуренції дійшов висновку, що стандартні багатосторонні міжбанківські комісії, які сплачують торговці, порушують конкурентне право, і компанії оголосили про намір оскаржувати рішення. 

У такому контексті національні рейки стають не тільки страховим полісом, а й переговорною зброєю: сама можливість альтернативи змушує дуополію поводитися обережніше.

Чому це складно: мережевий ефект і “останній кілометр”

Щоб перемогти у платежах, недостатньо мати технологію. Треба зламати звичку. Visa та Mastercard тримаються не рекламою, а мережевим ефектом: споживач користується тим, що приймають усюди, а бізнес приймає те, чим користуються всі. Тому британський проєкт упирається в три болючі речі: стимул для торговців, досвід для клієнта і економіка для банків.

Торговці перейдуть лише тоді, коли побачать відчутно нижчу вартість приймання і просту інтеграцію. Клієнт залишиться лише тоді, коли досвід буде не гіршим за безконтактну оплату – швидко, безпечно, з прозорими поверненнями. А банки підуть лише тоді, коли нова модель не перетвориться для них на дорогу інвестицію без окупності.

Банк Англії в центрі: міст до цифрового фунта чи лише інженерія стійкості

Окремою інтригою є зв’язок із цифровим фунтом. У публічних документах Банк Англії уже ставить поруч два треки: реформу роздрібної платіжної інфраструктури і дизайн-фазу цифрового фунта. А спільна консультація Банку Англії та Міністерства фінансів щодо цифрового фунта описує модель, де центробанк забезпечує базову платформу, а приватний сектор будує гаманці та сервіси зверху.

Це не доказ прихованого плану тотального контролю. Але це логіка інфраструктури: хто будує рейки, той згодом може пустити по них будь-який “поїзд”, якщо політичне рішення дозріє. Тому питання приватності й доступу до даних не буде другорядним, а стане частиною суспільної легітимності проєкту.

Британія не одна: світова хвиля платіжного суверенітету

Головний сенс британської новації у тому, що вона вписується у глобальну тенденцію. Бразилія показала, як національна система миттєвих платежів Pix може відбирати частку в карток: Pix випередив кредитні картки в онлайні з часткою близько 42 відсотків і, за оцінками гравців ринку, має потенціал зростання до половини онлайн-платежів у найближчі роки. 

Індія демонструє масштаб “рейкової” моделі іншим способом: зафіксовано десятки мільярдів операцій за квартал у системі Unified Payments Interface, що робить її одним із найбільших платіжних механізмів у світі. 

У бік автономії також рухається Євросоюз. Риторика Європейського центробанку пов’язує цифровий євро зі стратегічною автономією та здатністю зменшувати залежність від міжнародних карткових схем. Рада ЄС підтримала підхід, де цифровий євро має працювати і онлайн, і офлайн – саме як інфраструктурний резерв у разі збоїв. 

Три сценарії до 2030 року і що це означає для Європи та України

Перший сценарій – “резервний контур”. Нова система існує паралельно, майже не відбираючи ринок, але знімає головний стратегічний ризик залежності. Другий – “поступове витіснення”. Якщо тарифи для бізнесу будуть суттєво нижчими, частина роздрібу йде на рахунок до рахунку, а Visa та Mastercard відповідають зниженням зборів і посиленням сервісу. Третій – “геополітичний тригер”. У разі великого кіберінциденту або правового шоку резервна система з маргінальної опції стає головною артерією.

Для Європи це знак того, що навіть Лондон, який десятиліттями був бенефіціаром глобальної фінансової універсальності, починає будувати запасний вихід. Для України висновок ще пряміший: війна вже довела, що критична інфраструктура має мати дублювання, а фінансова стійкість – не лише капітал банків, а й технологічні маршрути платежів. 

У світі, де танки йдуть по землі, а кібератаки – по платіжних системах, контроль над рейками грошей стає такою самою частиною оборони, як контроль над електромережею.

Тетяна Вікторова