Велика кадрова криза невблаганно впливає на ключові галузі вітчизняної економіки. Заводи зупиняють роботу, у лікарнях не вистачає персоналу, а на будівельних майданчиках тихо. Еміграція та мобілізація зменшили кількість доступних працівників повсюдно. Це збільшило навантаження на тих працівників, які залишились, та спонукає додатково шукати нових спеціалістів.
Стали дуже затребуваними професії електромонтера, швачки, слюсаря-сантехніка, тесляра та електрогазозварювальника. У деревообробній галузі та меблевому виробництві ситуація теж складна. Майстри, які колись виготовляли меблі, виїхали на заробітки або змінили професію. Власники виробництв мають труднощі з пошуком кваліфікованих спеціалістів. Через брак кадрів невеликі цехи закриваються, а великі фабрики змушені скорочувати виробництво.
У відповідь на ці виклики деякі бізнеси розглядають можливість залучення іноземних працівників. Це може стати прикладом для інших підприємств, що мають схожі проблеми, та змінити підходи до кадрової політики і умов праці. З якими проблемами стикаються керівники бізнесів, які наважилися латати кадрові “дірки”, залучаючи іноземний кадровий ресурс?
Чому закарпатська фабрика запросила, а потім відмовилася від працівників з Бангладеш
ІА Факт вже писало, що через нестачу кадрів меблева компанія “Ламелла” в Тячівській громаді планувала залучити 160 працівників із Бангладеш. Компанія пропонувала середню заробітну плату в розмірі 25 тисяч гривень, безкоштовні обіди та транспортування до місця роботи в радіусі 50 км. Наразі на підприємстві працює 430 осіб, але після збільшення потужностей виникла потреба заповнити 700 робочих місць.
Незважаючи на створені умови, підприємство стикнулося з дефіцитом робочої сили та вело перемовини з МЗС України щодо працевлаштування бангладешців на умовах трудового договору. Це викликало суперечливу реакцію: якщо експерти вбачають у цьому нормальну практику, то частина громадян критикує рішення, вказуючи на можливі проблеми з умовами праці та інтеграцією мігрантів.
Цей випадок міг би стати важливим сигналом для українського ринку праці, адже залучення іноземних робітників є розповсюдженим трендом в інших країнах, які таким чином вирішують проблему кадрового дефіциту. Але ось який розвиток мав цей прецедент.
Наразі “Ламелла” припинила набір працівників з-за кордону. Після спроби залучити 60 бангладешців частина потенційних працівників не отримала віз, що ускладнило процес. Комерційний директор “Ламелли” розповів, що підприємство планувало залучати іноземців через міжнародну рекрутингову компанію, проте жоден працівник так і не прибув. Для них вже було придбано та облаштовано готель у місті для довгострокового проживання. Спершу подали заявки на візи для шести осіб: троє отримали відмову, а решта залишилася в невизначеному статусі. Згодом фабрика замовила через кадрову агенцію ще 25 працівників, сплативши всі необхідні внески, проте рішення щодо їхніх документів затягнулося.
Процес залучення іноземців остаточно зупинено. Тепер компанія шукатиме працівників серед українців за допомогою центру зайнятості. Фабрика готова наймати громадян України незалежно від їхнього місця проживання, а також надає житло для закарпатців і внутрішньо переміщених осіб. Крім того, підприємство забезпечує бронювання від мобілізації відповідно до чинного законодавства.
Наскільки це нова тенденція – трудова міграція з Азії в Україну
Трудова міграція з Азії до України – явище, яке ще донедавна здавалося далеким, – сьогодні стає реальністю. Намір “Ламелли” залучити бангладешців для роботи на меблевій фабриці мав стати першим системним випадком масового залучення трудових мігрантів з цієї країни до України.
Втім залучення іноземних працівників в Україні супроводжується низкою викликів. Процедура працевлаштування іноземців вимагає від роботодавця отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства. Щоб це зробити, потрібно подати до Державної служби зайнятості пакет документів. Він включає заяву, копії сторінок паспорта іноземця з перекладом українською, кольорову фотокартку, проєкт трудового договору та інші документи залежно від ситуації. Процес може бути довгим і складним, особливо для компаній, які стикаються з цим вперше.
Навіть після отримання дозволу на працевлаштування, іноземні працівники можуть отримати відмову у видачі візи. Серед причин відмови можуть бути неповний або неправильно оформлений пакет документів, надання недостовірної інформації або підроблених документів, відсутність підтвердження мети запланованого перебування, відсутність доказів наміру повернутися до країни походження після закінчення строку перебування, загроза національній безпеці або громадському порядку, відсутність дійсного полісу медичного страхування, недостатнє фінансове забезпечення на період перебування.
Українські закони щодо працевлаштування іноземців змінилися ще у 2022 році. Процедури отримання дозволів спростили, і деякі обмеження зняли. Але бюрократичні труднощі все ще є, що ускладнює залучення іноземної робочої сили.
Кадровий виклик для України: як подолати дефіцит робочої сили
За офіційними даними, на кінець грудня 2024 року зареєстровано 94,2 тисячі безробітних, з яких 80% – жінки. Нацбанк України вважає, що реальний рівень безробіття вищий. У 2024 році він становив близько 14,2% (приблизно 2 мільйони осіб). Прогноз на 2025 рік передбачає зниження до 11,6%.
Держава та регіональні органи влади намагаються компенсувати брак робітників через різні програми. Вони інтегрують у національний ринок праці внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, ветеранів та мігрантів. Це має допомогти залучити додаткові трудові ресурси та зменшити дефіцит кадрів.
Однак, незважаючи на ці зусилля, проблема залишається актуальною. За прогнозами, до 2035 року Україні бракуватиме 4,5 мільйона працівників, що може суттєво вплинути на темпи економічного зростання.
Віцепрем’єр-міністр Олексій Чернишов назвав два ключові шляхи вирішення проблеми нестачі робочих рук у державі: підвищення продуктивності праці та повернення українців, які виїхали через війну. Він наголосив, що без масового залучення робочої сили відбудова країни буде надто повільною.
На місцевому рівні оперативно реагувати на виклики намагаються обласні військові адміністрації та центри зайнятості. Вони організовують курси перекваліфікації, ярмарки вакансій і співпрацюють із бізнесом, допомагаючи закрити кадрові “дірки”. У деяких регіонах, зокрема, на Львівщині, запроваджують спеціальні програми для повернення вимушених переселенців до роботи, а в Київській області активно розвивають центри професійної освіти.
Шукає вихід і бізнес: компанії пропонують вищі зарплати, створюють програми навчання без відриву від виробництва та розглядають можливість залучення іноземних працівників. Водночас опитування Європейської Бізнес Асоціації свідчить: 71% компаній відчувають нестачу кадрів, а це ставить під загрозу їхню конкурентоспроможність.
Але чи готове суспільство прийняти ідею залучення іноземних працівників? Опитування показують, що більшість українців виступає за створення умов для повернення співвітчизників, а не відкриття кордонів для мігрантів. Президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко прямо заявив:”«Ми не обійдемося без залучення іноземних працівників, але кваліфікованих”.
…Отже, проблема дефіциту кадрів вимагає комплексного підходу. Україна опинилася перед вибором: або терміново реформувати політику зайнятості, стимулюючи повернення українців та модернізуючи систему професійної підготовки, або відкривати ринок праці для іноземців. Від рішень, які приймаються сьогодні, залежить, чи зможе країна вистояти перед викликами часу та стати привабливою не лише для інвесторів, а й для власних громадян.
Тетяна Вікторова
