Контракт замість невизначеності: у Верховній Раді пропонують новий стимул для мобілізації українців

Мобілізація в Україні дедалі частіше впирається у відкритий суспільний спротив, втому від війни, страх перед службою без зрозумілого строку завершення і скандали довкола так званої “бусифікації”. На цьому тлі жорсткі методи затримання чоловіків для доставки до ТЦК лише загострили конфлікт, тому в парламенті почали говорити про інший механізм, який мав би дати військовозобов’язаним хоча б прогнозовані умови служби.

У публічних коментарях нардепи цей підхід пов’язують з двома мільйонами військовозобов’язаних чоловіків, які ухиляються від залучення до війська. У парламенті розраховують, що чітко окреслений строк служби здатен вплинути на частину тих, хто переховується через страх перед невизначеністю, виснаженням і відсутністю зрозумілої перспективи після мобілізації.

Основою для такого підходу став урядовий законопроєкт №14283, зареєстрований у Верховній Раді в грудні 2025 року. Документ пропонує врегулювати питання строків служби через контракти, хоча навіть серед тих, хто підтримує цю ідею, немає впевненості, що вона дасть швидкий і масовий результат.

Сумніви навколо цієї моделі пов’язані з тим, що для людей, які давно уникають мобілізації, сам по собі контракт на два роки може не стати достатнім аргументом. Через це депутати, які публічно коментують ініціативу, одразу говорять і про потребу додаткових стимулів, бо одного лише нового формату служби для перелому ситуації, ймовірно, замало.

Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський пояснив, що ключовим мотиватором може стати зміна психологічного сприйняття служби. Для багатьох військовозобов’язаних найбільшим бар’єром лишається не сам факт призову, а відчуття безмежності цього рішення, коли людина не бачить для себе жодної часової рамки.

“Ховатися від мобілізації – це ж тимчасові заходи. А так відслужив за контрактом з прогнозованим терміном служби, то це буде абсолютно інша психологічна ситуація. Два роки відслужив, а потім рік будеш у цивільному житті, я думаю, це той механізм, що буде працювати”, – зазначив він.

Його логіка зводиться до того, що контракт з визначеним терміном має послабити страх перед службою, яка сприймається як невизначена в часі. Для парламенту цей аргумент важливий, бо розмова про мобілізацію все частіше впирається не в патріотичні заклики, а в запит на зрозумілі правила, яких людина може триматися, ухвалюючи рішення про службу.

Схожу позицію висловив і член того ж комітету Олександр Федієнко, який теж вважає, що фіксований строк служби може змінити ставлення до мобілізації. У його поясненні акцент зроблено на відчутті передбачуваності, бо для людини, яка опиняється перед вибором іти до війська чи ховатися, межа служби стає одним із головних чинників.

“Коли військовослужбовець чітко розуміє, що він мінімум два роки відслужить, а потім у нього буде демобілізація. Зручно і зрозуміло. Тому як мотивація, це дуже корисна історія. Це точно вплине мотиваційно і обнадійливо для військовослужбовців, адже будемо відвертими: люди втомилися і просто хочуть відпочити”, – пояснив нардеп.

Його коментар свідчить про те, що в парламенті визнають кілька речей одночасно: суспільство виснажене війною, мобілізація викликає дедалі більше напруги, а люди, які бояться потрапити на службу без визначеного строку, не реагують на старі аргументи так, як це було на початку повномасштабного вторгнення.

Із заяв депутатів видно, що контрактний формат подається як спроба змінити підхід до мобілізації в умовах, коли силовий тиск лише поглиблює спротив. У цій логіці влада намагається запропонувати чоловікам модель, у якій служба має часові межі, а після неї настає період відстрочки, що дозволяє повернутися до цивільного життя без ризику повторного негайного призову.

Водночас нардепи не приховують, що таких заходів недостатньо. Вони говорять про потребу додаткових мотиваційних програм, бо суспільна втома, страх перед фронтом і недовіра до механізмів мобілізації накопичувалися довго, тому одним рішенням цю кризу не зняти.

Обговорення контрактів у парламенті з’явилося не на порожньому місці, оскільки мобілізація вже давно супроводжується гострим суспільним роздратуванням. Для одних головною проблемою стала перспектива служити без зрозумілої кінцевої точки, для інших — способи, якими людей намагаються доставити до ТЦК, для ще однієї частини суспільства — втома від війни, що триває четвертий рік і змінює ставлення до будь-яких нових хвиль призову.

В цій ситуації спроба запропонувати контракт з визначеним строком виглядає як пошук нової формули, яка мала б працювати там, де звичайний призов дедалі частіше викликає спротив. У парламенті роблять ставку на передбачуваність, фінансові стимули та право на паузу після служби, сподіваючись, що для частини чоловіків такий набір умов виглядатиме переконливіше, ніж мобілізація без зрозумілої часової межі.