Кожен третій вже не бачить майбутнього в Україні: як змінюються настрої українців у Європі
Масовий виїзд українців після початку повномасштабної війни спочатку сприймався як вимушене і тимчасове явище. Багато людей залишали домівки з розрахунком повернутися після стабілізації ситуації, зберігаючи роботу, житло та зв’язки в Україні. Проте тривале перебування за кордоном, адаптація до нових умов і затягування війни поступово змінюють настрої значної частини громадян. Нове дослідження свідчить, що дедалі більше українських мігрантів уже не пов’язують своє майбутнє з поверненням додому навіть після завершення бойових дій.
Бажання повернутися помітно знижується
Дослідження Gradus показало суттєву зміну настроїв серед українців, які перебувають у країнах Європейського Союзу. Якщо торік про намір повернутися після завершення війни заявляли 68% опитаних, то цього року таких залишилося 53%.
Одночасно зростає кількість людей, які не планують повертатися до України. За рік частка таких респондентів збільшилася більш ніж удвічі — з 13% до 31%. Ця тенденція демонструє, що для значної частини вимушених переселенців перебування за кордоном поступово переходить із тимчасового етапу у довгострокову життєву стратегію.
Результати опитування свідчать, що навіть серед тих українців, які зберігають намір повернутися, більшість не розглядає такий крок найближчим часом.
Лише 4% учасників дослідження заявили про готовність приїхати до України вже цього року. Ще 11% допускають повернення протягом наступних дванадцяти місяців. Водночас 9% респондентів пов’язують своє повернення з першим місяцем після завершення війни.
Такі показники демонструють, що для багатьох людей ключовим фактором залишається не календарна дата, а загальна оцінка безпекової ситуації та перспектив подальшого життя.
Безпека залишається головним аргументом
Серед причин, які впливають на рішення залишатися в країнах Європейського Союзу, безпека продовжує посідати перше місце. На цей фактор вказали 86% опитаних.
За кілька років війни мільйони українців влаштували життя в державах, де немає загрози ракетних ударів, повітряних тривог і необхідності постійно враховувати воєнні ризики. Для сімей із дітьми це питання набуває особливої ваги через можливість планувати освіту, роботу та повсякденне життя без постійної невизначеності.
Важливим чинником також залишається рівень життя. За даними дослідження, 77% респондентів назвали його однією з причин, через які вони продовжують перебувати за кордоном. Після кількох років проживання в країнах ЄС багато українців отримали роботу, вивчили мову, інтегрувалися в місцеві громади та адаптувалися до нових соціальних систем.
Вплив адаптації та сімейних обставин
Поступове закріплення українців у країнах перебування підтверджують і дані міжнародних організацій. За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у країнах Європи під тимчасовим захистом перебувають мільйони громадян України, значна частина яких проживає за кордоном уже понад три роки.
За цей час багато дітей почали навчатися у місцевих школах, студенти вступили до європейських університетів, а дорослі інтегрувалися в ринок праці. Чим довше триває такий процес, тим складнішим стає рішення про повернення, оскільки воно стосується вже не однієї людини, а всієї родини, яка будує життя в новому середовищі.
Новий фактор — страх осуду після повернення
Окрему увагу в дослідженні привертає показник, пов’язаний із суспільним сприйняттям українців, які виїхали під час війни. Побоювання щодо можливого негативного ставлення з боку співгромадян висловили 53% опитаних.
Роком раніше такий фактор турбував лише 30% респондентів. Зростання цього показника свідчить про те, що для частини людей питання повернення пов’язане не лише з безпекою чи економічними можливостями, а й з очікуваннями щодо того, як їх сприйматимуть після багаторічного перебування за кордоном.
Демографічний виклик для країни
Зміна настроїв серед українських мігрантів відбувається на тлі тривалого скорочення населення. За оцінками демографів, найбільшу частку серед тих, хто перебуває за кордоном, становлять жінки працездатного віку та діти. Саме ці категорії населення мають визначальний вплив на майбутній ринок праці, систему освіти та народжуваність.
На цьому тлі результати дослідження Gradus демонструють нову тенденцію: дедалі більше українців, які виїхали через війну, розглядають країни Європейського Союзу не як тимчасовий прихисток, а як місце для довгострокового проживання. Саме ця зміна настроїв стала однією з найпомітніших особливостей опитування.
