Критично низький: фінансова безграмотність українських підлітків як дзеркало освітньої кризи

Підлітки дедалі частіше опиняються залученими до фінансових рішень, які безпосередньо впливають на їхній досвід — через покупки або необережне користування онлайн-сервісами мікрозаймів, що не завжди належно перевіряють вік користувача. В Україні виростає покоління, яке рано стикається з грошима, але не знає, як вони працюють. За даними міжнародних досліджень, українські підлітки демонструють найнижчий рівень фінансової обізнаності в Європі. Це проявляється не лише у відсутності знань про податки чи ощадні рахунки, а й у повній розгубленості перед банківськими термінами, кредитною історією та власним бюджетом. Шкільна програма оминає фінанси, родини часто передають дитині шкідливі стереотипи, а агресивний ринок з готовністю нав’язує споживання, не вимагаючи розуміння. В цій ситуації фінансова безграмотність стає не приватною проблемою окремої дитини, а ознакою системного ризику, який з часом проявляється у масштабніших економічних деформаціях.

Про що говорить масштабне дослідження щодо фінансових знань школярів

В Україні питання фінансової грамотності серед підлітків стало однією з найбільш актуальних тем останніх років. І хоча суспільство активно обговорює економічні реформи, для наступного покоління залишаються не менш важливими знання та вміння, що стосуються управління власними фінансами. На фоні цього, нещодавнє дослідження, проведене Національним банком України у співпраці з Junior Achievement Ukraine, показало, наскільки критичною є ситуація з фінансовою освітою серед учнів 10 класів.

Так, у квітні 2024 року було проведене опитування серед 3139 учнів з 97 шкіл по всій Україні, метою якого було оцінити рівень фінансових знань перед впровадженням нового шкільного предмету “Підприємництво і фінансова грамотність”. Основною метою дослідження було не лише оцінити поточний рівень фінансових знань підлітків, а й створити базу для майбутнього впровадження обов’язкового предмету “Підприємництво і фінансова грамотність” у шкільну програму. Дослідження проводилося за допомогою 21 кейсового завдання, розробленого за зразком міжнародної програми PISA з фінансової грамотності.

Окрім того, учням було запропоновано 20 запитань анкети для аналізу факторів, що впливають на їхні академічні результати. Відповіді учнів дозволили створити чітку картину того, наскільки готові підлітки до реальних фінансових викликів і чи мають вони необхідні навички для прийняття відповідальних фінансових рішень.

Загалом середній рівень правильних відповідей на кейсові завдання становить лише 46,6%, що за шкільною 12-бальною системою оцінювання відповідає 3 балам. Це свідчить про те, що більшість учнів лише починає опановувати основи фінансової грамотності. Найкращі результати були досягнуті в групі завдань “Ризики та винагороди”, де середній показник правильних відповідей склав 51,8%. Водночас у категоріях “Гроші та транзакції” та “Планування й управління фінансами” результати були значно гіршими — 42,4% та 40,8% відповідно. Цікаво, що найбільшу складність учні мали з питаннями, що стосуються сучасного фінансового середовища.

Лише 10,4% підлітків змогли правильно відповісти на питання про військові облігації, а питання групи “Фінансовий ландшафт” продемонстрували найгірші результати: 11,1% правильних відповідей. Це свідчить про серйозні прогалини в розумінні більш складних фінансових інструментів, що є основою для побудови стабільного економічного майбутнього. При цьому варто зазначити, що жоден з учасників дослідження не зміг правильно відповісти на всі запитання, що також підкреслює, наскільки обмеженими є знання підлітків у цій сфері. Проте, незважаючи на ці низькі показники, дослідження також виявило важливі аспекти, які впливають на рівень фінансової грамотності серед молоді.

Зокрема, виявилося, що фінансова грамотність підлітків зростає завдяки таким чинникам, як досвід використання фінансових продуктів, планування витрат і ведення бюджету, спілкування з батьками на тему грошей, а також самостійне вивчення фінансових аспектів через книги та Інтернет. Ці результати підтверджують, що найбільший вплив на формування фінансових знань має саме середовище, в якому перебуває підліток, зокрема родина та її фінансова поведінка. Дослідження також показало цікаву тенденцію: понад три чверті учнів (77,6%) підтримують ідею введення в шкільну програму предмету з фінансової грамотності. Це вказує на високий попит серед молоді на знання, які допоможуть краще орієнтуватися у фінансових питаннях, що, в свою чергу, може позитивно вплинути на економічну ситуацію в країні в майбутньому.

Що стосується регіональних відмінностей, результати також варіюються в залежності від місця проживання учнів. Найкращі показники були продемонстровані школярами з Дніпропетровської (57,4%), Івано-Франківської (53,7%) областей та Києва (50,4%), тоді як найгірші результати були зафіксовані в Кіровоградській (37,4%), Миколаївській (39,7%) та Чернівецькій (41,4%) областях. Це ще раз підкреслює значну нерівність у доступі до фінансової освіти, зокрема в залежності від соціально-економічного статусу родини та місця проживання учнів. Цікаво, що дівчата продемонстрували кращі результати, ніж хлопці (47,4% проти 45,6%), а учні з міських шкіл значно випередили сільських (48% проти 40%). Це також підтверджує, що фінансова грамотність значною мірою залежить від умов життя і доступу до відповідних ресурсів, що, у свою чергу, ставить під сумнів рівність шансів для всіх учнів.

Загалом результати дослідження свідчать, що фінансова грамотність українських підлітків перебуває на критично низькому рівні. Однак введення в шкільну програму предмету “Підприємництво і фінансова грамотність” може стати важливим кроком на шляху до змін. Як зазначила Юлія Євтушенко, директор департаменту комунікацій Національного банку України, цей курс має потенціал значно підвищити рівень знань молоді та сприяти формуванню фінансово грамотного покоління. Однак не менш важливою є роль батьків, адже фінансові звички, що спостерігаються вдома, часто є для дітей найкращим прикладом для наслідування.

Варто зазначити, що в такій ситуації знаходиться не лише Україна. Згідно з даними міжнародного дослідження PISA-2022, у якому брала участь і Україна, було встановлено, що понад чверть (26%) підлітків не досягають навіть другого, базового рівня фінансової грамотності, який дозволяє орієнтуватися у повсякденних фінансових ситуаціях і приймати елементарні рішення щодо грошей. У рамках цього оцінювання перевіряли не тільки знання учнів, а й їхню здатність діяти в реальних життєвих умовах, наприклад, планувати витрати, розпізнавати ризики шахрайства, розуміти суть заощаджень або кредиту.

Окрім цього, учасники заповнювали анкети, які розкривали, наскільки часто вони стикаються з грошовими питаннями в побуті та наскільки фінансово активні в повсякденному житті. Виявилося, що навіть у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), де рівень освіти традиційно вищий, 18% підлітків не змогли продемонструвати базові знання. Якщо ж враховувати дані з інших країн, включно з Україною, частка підлітків, які не дотягують до елементарного рівня, зростає до 26%.

Соціально-економічне походження підлітка виявилося одним із ключових чинників, що впливають на його фінансову компетентність. Різниця у результатах між учнями з високим і низьким соціально-економічним статусом сягнула 87 балів, а це навіть більше, ніж один повний рівень оцінювання у шкалі PISA (75 балів). У деяких країнах, таких як Болгарія, Угорщина, Чехія, Перу та Фламандська спільнота Бельгії, цей розрив перевищив 100 балів. У той же час, у Данії, Канаді, Італії, Португалії, Іспанії та Саудівській Аравії різниця залишилася в межах 75 балів, що вказує на меншу залежність освітніх результатів від рівня добробуту родини.

Однією з найвиразніших закономірностей, виявлених під час дослідження, став вплив сімейної комунікації на рівень фінансової грамотності. У середньому 83% опитаних з країн ОЕСР зазначили, що обговорюють фінансові питання з батьками щонайменше раз на місяць, а 76% — приймають спільні рішення щодо витрат. Така взаємодія має прямий зв’язок із кращими результатами у фінансових тестах. Підлітки, які регулярно обговорюють із батьками, як і на що витрачають гроші, у середньому мають кращі показники, ніж ті, хто таких розмов уникає або не має можливості їх вести.

Інший важливий фактор проявляється у відчутті особистої фінансової автономії. Учні, які вважають себе здатними самостійно ухвалювати рішення про витрати, у середньому набирають на 30 балів більше за своїх однолітків, які не поділяють такого відчуття контролю над власними фінансами. Це означає, що навіть прості щоденні ситуації такі, як отримання кишенькових грошей і право вибору, як їх витратити, можуть сприяти розвитку фінансових навичок.

Попри позитивні сигнали, загальна картина залишається складною. Значна частка 15-річних підлітків, зокрема й в Україні, демонструє нездатність ефективно застосовувати фінансові знання навіть у найпростішому контексті. Це означає, що велика кількість молоді входить у доросле життя, не маючи базового розуміння економіки побутового рівня, що полягає у розрахунку вартості покупки чи то вибору банківських послуг. Особливо вразливими є учні з родин, що мають обмежений доступ до ресурсів і прикладів фінансово обґрунтованої поведінки.

Таким чином, результати PISA-2022  лише підтвердили, що без системної підтримки, як з боку школи, так і родини, фінансова неграмотність залишатиметься однією з ключових загроз для майбутнього покоління. Знання про гроші не з’являються автоматично. Їх потрібно цілеспрямовано формувати через освіту, приклад у сім’ї, а також створення середовища, в якому підлітки можуть безпечно практикуватися у фінансовій поведінці. І якщо цього не зробити вчасно, ризик помилок у дорослому житті стане неминучим.

Як держава економила на фінансовій грамотності поколінь

У радянські часи фінансовій грамотності в школах увага не приділялася, в ті часи були зовсім інші акценти. Після здобуття незалежності у 1991 році Україна успадкувала не лише радянську інфраструктуру, а й тотальну прогалину у фінансовій освіті. У школах все ще панувала інерція: рахували задачі на проценти, вчили таблицю множення, але так і не знали, що таке кредит або як формується сімейний бюджет. А тим часом країна стрімко занурювалася у нову економічну реальність  з купонами, інфляцією, “чесними” приватизаціями, пірамідами типу “МММ” та шаленим переходом від плану до ринку. Перші серйозні кроки до впровадження фінансової грамотності в Україні почалися аж у 2000-х роках. Ініціативи частіше надходили не зсередини освітньої системи, а від міжнародних організацій, банків, громадських ініціатив. Наприклад, проєкти від USAID, Світового банку та Нацбанку намагалися пояснити людям, чому не варто брати кредит у валюті, якщо зарплата в гривні, або як не втратити все в день зарплати. Але це були точкові зусилля, а не системне навчання.

Школа довгий час залишалася осторонь, бо існувала думка, що вчити дітей, як працюють гроші, нібито було не так важливо, як знати дати битв чи таблицю Менделєєва. Ідея предмета “Фінансова грамотність” з’явилась у школах тільки в 2012 році і то у виді факультативу. Через відсутність державної політики з цього питання, фінансову грамотність часто викладали лише для звітності на папері. Учителі математики, економіки, а подекуди навіть історії  намагалися пояснювати учням, як складати бюджет чи що таке банківська картка. У школах були відсутні спеціально розроблені програми, а  підручники були застарілими. Зрозуміло, що практичних знань в таких умовах набути було неможливо.

Перші зрушення почалися лише в останнє десятиліття. У 2019 році Національний банк України разом із Міністерством освіти почав працювати над єдиною програмою з фінансової грамотності. Було розроблено підручники, методички, створено спеціалізовані курси. А у 2024 році оголосили, що з 2025/2026 навчального року “Підприємництво і фінансова грамотність” стане обов’язковим предметом у 8 класах по всій країні. Але на практиці фінансову грамотність в Україні досі здобувають або в кредитних історіях з неприємним фіналом, або на YouTube.

Онлайн-курси, фінансові блогери, TikTok-пояснення стали новою неофіційною школою, яка частково заповнює прогалину. Проте вона доступна тим, у кого є інтернет, інтерес і мінімальне уявлення про те, що ці знання можуть щось змінити. Більшість же українських підлітків, на що вказали нещодавні дослідження,  не знають, як правильно розпоряджатися грошима, не розуміють, що таке відсоткова ставка, і легко ведуться на фінансові шахрайства. І все це є прямим наслідком того, що фінансова освіта в Україні довгий час була на узбіччі державної освітньої політики.

Фінансова грамотність за кордоном: не теорія, а повсякденна практика

У той час як в Україні фінансова грамотність лише починає пробиватися в шкільні програми крізь бюрократичні нетрі, у багатьох зарубіжних країнах її вже давно сприймають не як додаток до освіти, а як базову навичку виживання в сучасному світі.

У США, наприклад, фінансова грамотність стала обов’язковим предметом у багатьох штатах ще задовго до того, як українські школи почали задумуватись, що бюджет є не лише урядовою справою. Програми варіюються в залежності від потреб шкіл, предмет інтегрують в економіку чи суспільствознавство, або виділяють окремі години. Та всюди фінансова грамотність має практичну складову, яка навчає складати особистий бюджет та симулює ситуації  інвестування чи аналізу кредитних умов.

У Фінляндії, країні, яку не дарма часто згадують як приклад здорової освіти, фінансова грамотність включена до міждисциплінарної програми. Учнів не змушують завчати терміни, а натомість їм пояснюють, як працює банківська система, навіщо платити податки і як обирати страховку. І всі ці процеси здійснюються через практику. Фінських учнів навчають складати кошторис, планувати витрати на поїздку, розраховувати вартості студентського життя.

У Сінгапурі питання грошей взагалі впроваджують з раннього віку. Уже в початковій школі діти вчаться розуміти, що речі мають ціну, а вибір несе за собою наслідки. Там не просто розповідають про заощадження, а практикують учнів як з ними працювати. Наприклад, дітям дають обмежений бюджет на шкільний ланч і вчать розраховувати, скільки залишиться на щось солодке. Ці навички поступово ускладнюються, і в старших класах школярі вже знайомі з поняттями кредитної історії, пенсійних накопичень і навіть податкових зобов’язань.

Втім, навіть у країнах з високим рівнем фінансової культури результативність сильно залежить від регіону, школи та соціального контексту. У Великій Британії, наприклад, фінансова грамотність з 2014 року включена до національної програми. Але там не всі школи реалізують її однаково: одні роблять це формально, інші працюють у  партнерстві з банками та активно  застосовують інтерактивні ігри. Проте кращу підготовку отримують там, де є більше ресурсів для цього.

У Німеччині теж немає єдиного стандарту. Там кожна федеральна земля вирішує самостійно, як і чому вчити дітей про гроші. І хоч загальний рівень знань доволі високий, різниця між школами в місті та сільській місцевості часом дуже відчутна.

Як бачимо, у багатьох європейських країнах, а також у Канаді, Австралії, Японії, підхід до фінансової освіти чітко практичний. Метою не є вкласти в голову підлітка визначення “амортизації активів”, а навчити його не влазити в борги через новий смартфон, уміти читати банківські договори й розуміти, чому кредит “0%” рідко коли справді безкоштовний. Діти працюють із кейсами, симуляторами, застосунками для планування бюджету. І не лише у класі, а й вдома, бо їх батьки теж активно залучені до процесу.

Міжнародні порівняння, зокрема дослідження PISA, чітко показують, що країни, де фінансова грамотність вивчається неформально і без зв’язку з реальним життям, значно відстають від тих, де освіта зосереджена на практиці. Варто зрозуміти, що для такої сфери не достатньо лише простого викладу теорії. Учні, які мають змогу застосувати знання на практиці або бодай обговорити фінансові питання з батьками, стабільно показують кращі результати. У зарубіжних школах фінансова грамотність давно вже перестала бути трендом. Там чітко розуміють, що це базовий набір навичок, який дає молодій людині інструменти не потрапити в боргову яму після першої зарплати.

Хоч в ідеалі всі ці країни демонструють системний підхід, на практиці навіть там є виклики, спричинені різними ресурсами, різними рівнями викладання та різним ступенем зацікавленості шкіл. Але очевидним лишається той факт, що фінансова грамотність дітей в Україні має стати щоденною необхідністю. І ті країни, які це зрозуміли раніше, сьогодні мають не лише освічену молодь, а й економічно обачливих дорослих.