10 січня у світі відзначається Всесвітній день метро – транспортного гіганта, який щодня приховує тисячі таємниць у своїх підземних тунелях. Метро є не просто способом пересування, а цілим світом зі своїми правилами, легендами та шокуючими історіями. “Чому звичайна, на перший погляд, підземка заслуговує на власне свято?”, – запитаєте ви. Тому що це більше, ніж транспорт. Це дзеркало нашого часу, місце зустрічей, драм, і навіть загадкових подій, які розбурхують уяву. Це серце великих міст, яке невпинно пульсує навіть уночі. Це місце, де архітектурні шедеври зустрічаються з інженерними дивами, а підземні тунелі приховують історії, які можуть здивувати навіть найскептичнішого пасажира.
Неймовірні факти про метро
Щодня мільйони людей, користуються метро і рідко задумуються, що приховано за стінами його тунелів. Таємничі примари станцій-привидів, підземні рекорди, нерозкриті кримінальні історії й навіть архітектурні шедеври – усе це частина підземного життя, яке ми часто не помічаємо. Всесвітній день метро – чудова нагода заглянути глибше й дізнатися, чим насправді живе цей прихований світ.
Перший метрополітен у світі відкрили у Лондоні в далекому 1863 році. Він працював на паровій тязі, і, за легендою, пасажири перших поїздів буквально задихалися від диму в тунелях. Англійці охрестили його Трубою (від англ. tube – ред.). Ідея першої підземки належала адвокату Чарльзу Пірсону, який хоча сам і не керував роботою метро, але запропонував використовувати підземні комунікації для доставки робітників із віддалених районів міста. Вже за перший рік роботи послугами метро скористався 1 млн. чоловік, а наступного року кількість пасажирів зросла до 10 млн. чоловік.
Сьогодні це транспортна мережа, що складається з 11 гілок. Але на той час це був повільний потяг, що складався з дерев’яних вагонів, які освітлювали газові пальники. Але вже тоді вагони були трьох класів. Перший клас – комфортні шестимісні купе з окремим виходом на перон, розкішне внутрішнє оздоблення, шкіряні дивани та газове освітлення. Другий клас – подоба купе зі скромною обробкою. А вагони третього класу для самих витривалих – відкриті вантажні платформи з лавками. Щоб потрапити у такий вагон, треба було просто переступити через бортик. Через відсутність даху пасажири третього класу приїжджали до місця призначення часто не дуже чистим і з розпатланим волоссям. Але все одно, робітників було більше, тому і попитом користувався саме третій клас.
В історії виникнення метро не обійшлося і без трагічних випадків. Так, у далекому 1987 році у Великій Британії на старій станції Кінз Крос хтось підкинув у урну недопалок, внаслідок чого сталася страшна пожежа, яка забрала життя 31 людини. З тих самих пір і по сьогоднішній день, в цілях безпеки, в метро відсутні урни.
На даний час метро охоплює майже всі великі міста світу, перевозячи щодня понад 150 мільйонів людей. У світі нараховується майже 200 діючих метрополітенів. Найновіші метро відчинилися у 2021 році у китайському Лояні та у тайванському Тайчжуні. Найдовше метро в світі загальною довжиною 743 км з’єднує різні райони Шанхаю. А найкоротше метро довжиною 4 км розташоване у японському містечку Йокогама. До метрополітену з найменшою кількістю станцій (всього 6) у світі відносять йокогамського, індійського Ахмадабада та українського Дніпра. А рекордсменом з найбільшою кількістю станцій у світі (лише уявіть, 472!) являється Нью-Йоркський метрополітен.
В Україні налічується три метрополітени – у Києві, Харкові та Дніпрі. Київським метрополітеном за день користується 1,4 млн людей. У середньому від дня відкриття Київського метрополітену в ньому проїхало 17 млрд людей, а у Харкові – 9,5 млрд.
Офіційно побудова київського метро почалася у 1937 році, але через низку політичних та місцевих труднощів постійно відкладалася. Та врешті-решт офіційне відкриття п’яти станцій відбулося 12 листопада 1960 року. Варто зазначити, що станція “Арсенальна” на той час вважалася найглибшою у світі (105,5 м). Але в 2022 році цей рекорд побила китайська станція “Хуньянцунь” глибиною 116 м.
23 серпня 1975 року в Харкові було запущено першу чергу метро сучасної Холодногірсько-Заводської гілки, яка складалася з восьми станцій. На той час це був шостий за рахунком метрополітен у СРСР та другий в Україні. Наприкінці 1950-х років у Харкові було багато транспортних маршрутів: 33 трамвайні лінії, 36 тролейбусних і понад 50 автобусних. Місто розросталося, і поява метрополітену значно розвантажила наземний транспорт. Першу лінію метро вирішили будувати уздовж найбільш завантаженої магістралі Харкова — із заходу, через центр і на схід. Південний вокзал спочатку мав стати кінцевою станцією. Але інженери вирішили піти далі, продовживши лінію метрополітену в бік Холодної гори та зробили кінцеву станцію першої лінії на вулиці Свердлова (нині Полтавський Шлях).
Сьогодні харківське метро – це стратегічний об’єкт, справжній підземний форпост. Його тунелі та станції неодноразово слугували містянам укриттям під час обстрілів і повітряних тривог. Сотні харків’ян в перші дні повномасштабного вторгнення спускалися в метро, де замість звичного гулу потягів звучали голоси, шурхіт ковдр і, звісно, незламна віра в безпеку цих бетонних стін. Вагони і станції метро навіть стали тривалим прихистком для новонароджених в ті жахливі дні.
Вражає з якою швидкістю метро адаптувалося до нових реалій. У Харкові, наприклад, почали з’являтися підземні школи. Діти, які навчаються в тунелях, де колись тільки гуділи вагони. Це не просто прояв людської стійкості, це символ того, як навіть у найскладніших умовах ми шукаємо способи жити, розвиватися й будувати майбутнє.
Таємниці, які ховаються в тунелях
В метро завжди присутній елемент містики. Пасажири розповідають про дивні звуки, які чутно у тунелях пізно вночі, та про людей, які заходять у вагон і… більше ніколи не виходять. Так прославилася харківська станція “Майдан Конституції”. 20 років тому сталася подія, яка досі змушує мурах бігати по шкірі. Пізно ввечері робітникам метро повідомили про те, що невідомий чоловік стрибнув на рейки та зник у тунелі. Метро відразу зупинили, а наряд міліції обстежив тунель – і нічого не знайшов. При перегляді відеозаписів з камер жодної живої істоти зафіксовано не було. Проте чітко виднілася туманна субстанція, що мала обриси людини.
І знову цікавий факт, пов’язаний з цією ж самою станцією – якщо сфотографуватися на цій станції, то на фото може відобразитися власна аура.
Київський метрополітен може похвалитися 3 станціями-привидами. Станції “Львівські ворота” , “Теличка” та станція “ Герцена”. Через економічну кризу та відсутність ресурсів першу та третю станції було прикрито ще у 1997 році. Другу станцію прикрили через недоцільність, але за нею продовжують доглядати.
Деякі станції харківського метро, наприклад, станція “Спортивна”, зазнавали, навіть, руйнівної сили природи. Так, майже під стадіоном “Металіст” підземна вода знайшла щілинку прямо над ескалатором і постійно його ламала. А станція “Центральний ринок” на 2/3 знаходилася у воді і її будували відкритим способом, тому лише пів метра відокремлює її від поверхні.
Підземка Харкова навіть слугує справжнім бункером для керівництва міста та області, за розповідями дігерів ( від англ. digger – людина, що подорожує штучними підземеллями-ред.). Він розташований на станції метро “Університет” та займає площу в 300-500 кв. м. Веде до бункеру перехід, що міститься в будівлі обласної адміністрації. Також, за легендою, під будівлею керівництва метрополітену міститься секретне приміщення. Нібито цей об’єкт займає кілька тисяч квадратних метрів та має декілька поверхів. У ньому розташовані кабінети для начальників, їдальні, кімнати відпочинку, робочі кабінети для військової, міської та обласної влади. Потрапити туди можна знову ж таки через будівлю адміністрації та через метрополітен.
Цікавим є той факт, що деякі станції метро використовували і в комерційних проєктах. Так на станції метро “Ярослава Мудрого” у Харкові, що є найглибшою, завдяки сталій температурі вирощували гриби-шампіньони. Метрополітен навіть якийсь час розводив річкову рибу.
Жахливі знахідки в метро
Метрополітени світу неодноразово доводили, що вони не просто транспортні артерії, а цілі світи, які приховані під землею, зі своїми таємницями, легендами та навіть жахливими відкриттями. Наприклад, у Лондоні, в одному з закинутих тунелів, знайшли старовинні валізи, повні листів, фотографій та документів часів Другої світової війни. Історики припускають, що це належало людям, які переховувалися під землею під час бомбардувань. Відчуття, ніби час застиг у цих валізах, змушує серце стискатися.
Та найжахливішою знахідкою у 2015 році під час будівництва нової гілки метро у Лондоні були рештки кількох тисяч померлих у 1665 році під час епідемії чуми. Саме в цьому місці, як виявилося пізніше, був розташований цвинтар лікарні Бедлам.
У метро Парижа неодноразово знаходили людські кістки. Нічого дивного, адже деякі тунелі проходять поруч із катакомбами, у яких спочивають мільйони людських останків. Кажуть, іноді вночі працівники метро чують дивні звуки – немовби хтось кличе їх із глибини.
А у 2016 році робітники, що розширювали гілку метро в Лос Анджелесі, відчули себе справжніми археологами, знайшовши рештки мастодонтів (доісторичні пращури слонів –ред.), які вимерли 10 тис років тому назад. У німецькому Дюссельдорфі під час прокладання нової гілки метро відкопали бивень мамонта довжиною понад 1 метр і вагою 34 кілограми, який пролежав у землі близько 10 тисяч років.
А австралійські метробудівельники з Мельбурну взагалі знайшли понад тисячу людських зубів. Як виявилося, їх викинув стоматолог 19 ст Дж. Фостер.
Під час будівництва нової гілки в Римі, будівельники натрапили на дім римського воєначальника. Площа давньої будівлі становила 300 кв м. Археологи виявили близько півтора десятка кімнат, внутрішній двір з фонтаном. У гарному стані збереглися мозаїки, фрески та мармурова підлога.
У метро Нью-Йорка одного разу виявили справжню скарбницю – сумку з антикварними коштовностями, яку хтось загубив ще в 1930-х роках. Власника так і не знайшли, а дорогоцінності тепер зберігаються в міському музеї.
Підземка часто стає притулком для безпритульних людей. У метро Токіо одного разу знайшли цілу кімнату, облаштовану під житло, з меблями, лампою і навіть телевізором. Виявилося, це був тимчасовий прихисток чоловіка, який втратив усе і знайшов порятунок під землею.
Крім того, в тунелях метро Стокгольма знайшли загадкові пристрої, які, ймовірно, використовували під час холодної війни. Інженери досі не можуть зрозуміти їхнього призначення, але є припущення, що це були шпигунські апарати.
Отже, метро є не лише інженерним тріумфом, а багатогранним феноменом. Воно об’єднує міста і покоління, переплітає технології та мистецтво, стаючи символом сучасного міського життя. Підземка є свідком історії свого часу: від перших парових потягів до станцій, що вражають архітектурною досконалістю, від метушливих годин пік до містичних легенд про станції-привиди. Тож наступного разу, коли спуститеся в підземку, прислухайтеся до її звуків, вдивіться в її деталі й подумайте про те, скільки ще таємниць вона приховує. Можливо, саме ви станете свідком нової історії, яка доповнить її загадкову скарбницю.
