Критична ситуація в українських судах: Вища рада правосуддя повідомила про брак кадрів і зростання навантаження на суддів

Українські суди увійшли в 2026 рік з кадровим дефіцитом, який Вища рада правосуддя розглядає як один з ключових чинників, що впливають на доступ громадян до своєчасного та якісного правосуддя. У своїй Щорічній доповіді за 2025 рік вона зафіксувала ситуацію, за якої нестача суддів, незаповнені посади в апаратах судів і стабільне зростання кількості справ створюють реальний ризик для доступу громадян до своєчасного правосуддя.

Критичний кадровий стан

Вища рада правосуддя підготувала Щорічну доповідь за 2025 рік разом з органами судової влади, державними інституціями, правничою спільнотою та науковими установами. У документі окрему увагу приділено доступу до правосуддя, кадровому забезпеченню судів, фінансуванню, матеріально-технічним умовам, цифровізації, зміні територіальної підсудності справ, оптимізації мережі місцевих загальних судів і комунікаційній політиці судової влади.

Головним акцентом доповіді є кадровий дефіцит у судах, який ВРП оцінює як одну з ключових загроз для стабільної роботи правосуддя. За встановленої граничної чисельності у 6600 суддівських посад фактично правосуддя здійснювали 4346 суддів, тоді як 2254 посади залишалися вакантними. Такий розрив означає, що значна частина роботи, розрахованої на повний штат, фактично перекладається на меншу кількість суддів.

Позиція ВРП полягає в тому, що судова система не може якісно виконувати свої функції, якщо значна частина суддівських посад залишається вакантною, а діючі судді працюють із навантаженням, яке виходить за межі нормальної професійної спроможності.

Особливо гостро проблема проявляється в місцевих судах, де незаповненими залишаються 1400 посад. В апеляційних судах бракує 725 суддів. На кінець 2025 року в Україні налічувалося 758 судів, однак правосуддя здійснювали лише 582. Окремий показник демонструє глибину проблеми ще виразніше: у 20 місцевих загальних судах працює лише один суддя з повноваженнями.

Вища рада правосуддя наголошує, що неукомплектованість судів спричиняє надмірне навантаження на тих суддів, які продовжують розглядати справи. У такій ситуації проблема не обмежується лише кількістю нерозглянутих матеріалів або довшими строками очікування для учасників процесу.

Позиція ВРП полягає в тому, що робоче навантаження судді має дозволяти не просто ухвалювати рішення у визначені строки, а робити це якісно, з повним дослідженням матеріалів справи, належною підготовкою процесуальних документів і збереженням професійної концентрації. Коли кількість справ системно перевищує реальні можливості судді, зростає ризик втоми, когнітивного виснаження та помилок, які можуть позначатися на якості судових рішень. Саме тому кадровий дефіцит у доповіді ВРП подано не як статистичну проблему, а як фактор, що безпосередньо впливає на здатність судової системи забезпечувати ефективний розгляд справ.

У 2025 році Вища рада правосуддя ухвалила рішення про внесення Президентові України подань щодо призначення 161 кандидата на посади суддів. Із них 54 кандидати були рекомендовані до місцевих загальних судів, 4 — до місцевих господарських судів, 1 — до місцевого адміністративного суду, 28 — до апеляційних загальних судів, 41 — до апеляційних господарських судів, 31 — до апеляційних адміністративних судів, ще 2 — до Вищого антикорупційного суду.

Президент України протягом року видав 87 указів про призначення 143 суддів. До місцевих судів призначено 70 суддів, до апеляційних — 71, до Вищого антикорупційного суду — 2. Ці призначення важливі для роботи системи, однак вони не змінюють загальної картини, оскільки кількість вакантних посад залишається значно більшою. За наявності 2254 вакансій навіть понад сотня нових призначень не здатна швидко відновити баланс між обсягом справ і кількістю суддів, які можуть їх розглядати.

Кадрова проблема охоплює не лише суддівські посади. За даними Державної судової адміністрації України, штатна чисельність працівників апаратів судів становить 27 527 осіб, але фактично зайняті 22 630 посад.

Працівники апаратів забезпечують рух справ, підготовку матеріалів, документообіг, комунікацію з учасниками процесу та організаційну підтримку судового розгляду. Коли таких працівників бракує, навантаження на суд збільшується ще більше, а нестача суддів доповнюється проблемами в щоденному адмініструванні судових процесів.

Кількість справ зростає, а суддівський корпус не відновлюється достатніми темпами

Вища рада правосуддя звернула увагу на те, що протягом 2025 року кадрове забезпечення судових установ погіршилося фактично в усіх регіонах. Причиною стало подальше зменшення кількості суддів через звільнення з різних підстав, яке не компенсувалося призначенням нових суддів у необхідному обсязі.

На цьому тлі навантаження на суди продовжило зростати. Попередні дані показують збільшення кількості звернень щонайменше на 8% порівняно з попереднім роком. Така динаміка охоплює всі юрисдикції, тому кадровий дефіцит відчувають не окремі суди, а система загалом.

Для суду, де працює повний склад, зростання кількості справ уже потребує додаткової організації роботи. Для суду, де бракує кількох суддів, це означає відтермінування розгляду. Для суду з одним суддею така ситуація фактично перетворює кожну відпустку, хворобу чи відрядження на ризик зупинки повноцінної роботи установи.

Відрядження суддів

Для часткового реагування на кадровий дефіцит застосовується відрядження суддів до інших судів. Станом на кінець 2025 року 449 суддів працювали у відрядженні.

Протягом року ВРП ухвалила 57 рішень про відрядження суддів, 80 рішень про продовження строку відрядження, а також рішення щодо дострокового завершення таких процедур і повторного направлення суддів до інших судів.

Цей механізм дозволяє підтримати установи, де кадрова ситуація є найважчою, однак він не замінює повноцінного заповнення вакансій. Відрядження перерозподіляє наявний ресурс, але не збільшує загальну кількість суддів у системі.

Щорічна доповідь Вищої ради правосуддя показує, що ключова проблема судової системи полягає не лише в кількості вакансій, а в поєднанні кількох факторів: нестачі суддів, зростанні кількості справ, дефіциті працівників апаратів і нерівномірному навантаженні між судами.

Позиція ВРП зводиться до того, що доступ до правосуддя неможливо гарантувати лише процесуальними нормами, якщо суди не мають достатньої кількості людей для розгляду справ. За таких умов кадрове відновлення судової системи стає не технічним питанням, а передумовою своєчасного, якісного й стабільного здійснення правосуддя.