Депортація українців з ЄС: голова ДМС пояснила, чому українців дедалі частіше примусово повертають додому

Після кількох років масового перебування українців у країнах Європейського Союзу міграційна політика приймаючих держав стала жорсткішою до тих, хто порушує правила проживання, не оновлює документи або втрачає підстави для легального статусу. Європейські країни й далі залишають українцям механізми захисту, однак дедалі уважніше перевіряють, чи людина справді виконує вимоги країни перебування. Голова Державної міграційної служби України Наталія Науменко звернула увагу на зростання випадків примусового повернення українців із ЄС та назвала основні причини, через які запускається процедура реадмісії.

За словами Наталії Науменко, з 2024 року в міграційній практиці європейських країн щодо громадян України помітна суворіша тенденція. Кількість випадків реадмісії, тобто офіційного примусового повернення людини до країни походження, поступово зростає.

Очільниця ДМС пов’язує це з тим, що після перших років широкої підтримки українців європейські держави почали прискіпливіше контролювати дотримання власних правил. Прихисток, тимчасовий захист або інший легальний статус дають право на перебування лише за умови, що людина виконує встановлені вимоги, своєчасно оформлює документи та не порушує законодавство країни проживання.

Науменко вважає, що передусім маються на увазі випадки примусового повернення громадян України, які порушили правила перебування в країнах Європейського Союзу. ЄС може повертати таких людей в Україну за процедурою реадмісії. Це механізм, передбачений міжнародними домовленостями між державами, який дозволяє повертати власних громадян, а також громадян третіх країн або осіб без громадянства, якщо вони незаконно перебувають на території іншої договірної сторони або втратили правові підстави для подальшого перебування.

Під реадмісію можуть потрапити кілька категорій українців. Передусім це громадяни, які в’їхали до ЄС поза офіційними пунктами пропуску, зокрема незаконно перетнули кордон через річку, гірську ділянку або інший неофіційний маршрут. Також ризикують українці, які вчасно не продовжили документи, необхідні для легального перебування за кордоном, включно зі статусом тимчасового захисту. Окрему категорію становлять громадяни України, які вчинили правопорушення на території Європейського Союзу.

«Ми бачимо зацікавленість європейських країн у збільшенні повернень наших громадян за процедурою реадмісії. У нас досить багато запитів від європейських країн (Польщі, Чехії, Німеччини) щодо повернення наших громадян — і чоловіків, і жінок — до України», — наголосила голова ДМС.

Першою причиною примусового повернення Наталія Науменко називає порушення міграційного законодавства. До таких випадків належать нелегальний перетин кордонів усередині ЄС, перевищення дозволеного строку перебування або робота без належних дозволів.

Для українців ризик часто виникає тоді, коли людина перебуває в Європі без чітко оформленого статусу. Наприклад, громадянин може в’їхати за безвізом, залишитися довше дозволеного періоду та не подати документи на тимчасовий захист чи інший законний формат проживання. У такій ситуації міграційні органи країни перебування можуть розцінити подальше проживання як незаконне.

Окрему проблему створює працевлаштування без відповідних дозволів. У деяких країнах українці мають право працювати після оформлення певного статусу, однак це право не завжди виникає автоматично. Якщо людина починає працювати без дотримання місцевих процедур, така ситуація може стати підставою для претензій з боку міграційних або трудових органів.

Другою причиною голова ДМС називає несвоєчасне оформлення документів. Частина українців втрачає легальний статус через прострочені посвідки, невчасне продовження дозволів, ігнорування листів від міграційних установ або несвоєчасну реєстрацію за місцем проживання.

Для європейських служб прострочений документ часто означає втрату правової підстави для перебування. Навіть якщо людина раніше мала тимчасовий захист або інший дозвіл, пропущений строк подання заяви може спричинити проблеми, які потім складно швидко виправити.

Особливо небезпечно ігнорувати офіційні повідомлення від міграційних відомств. У таких листах можуть міститися вимоги з’явитися на прийом, надати додаткові документи, підтвердити адресу проживання або оновити дані. Якщо людина не реагує на такі повідомлення, органи країни перебування можуть ухвалювати рішення без її участі.

Третьою причиною реадмісії Наталія Науменко називає вчинення адміністративних або кримінальних правопорушень. Європейські правоохоронні органи можуть ініціювати примусове повернення іноземців, які порушують закон, становлять загрозу громадському порядку або скоїли злочин на території країни перебування.

Тимчасовий захист не звільняє людину від відповідальності перед законом держави, яка її прийняла. Якщо громадянин України порушує правила, бере участь у протиправних діях або має серйозні проблеми з правоохоронними органами, це може вплинути на його право залишатися в країні.

У таких випадках наслідки можуть вийти за межі штрафу чи судового рішення. За певних обставин країна перебування може розпочати процедуру повернення людини в Україну, якщо вважатиме, що підстав для подальшого проживання вже немає.

Як вважає Науменко, поступове збільшення випадків реадмісії пов’язане з тим, що європейські країни переходять від екстреного прийому українців до жорсткішого адміністративного контролю. Перші роки після початку повномасштабної війни були періодом швидкого надання прихистку, коли держави ЄС створювали спрощені механізми реєстрації, доступу до житла, роботи, медицини та соціальної підтримки.

З часом правила почали деталізувати, а контроль за їх виконанням став суворішим. Міграційні органи перевіряють, чи людина справді проживає за вказаною адресою, чи має чинні документи, чи не порушує строки перебування, чи працює відповідно до місцевого законодавства.

Для українців це означає, що статус за кордоном потребує постійної уваги. Недостатньо один раз оформити документи й вважати питання закритим на весь період перебування. У багатьох країнах потрібно оновлювати дані, підтверджувати адресу, продовжувати дозволи, зберігати документи про роботу або навчання та стежити за змінами правил.

Позиція голови ДМС зводиться до того, що українцям за кордоном потрібно відповідально ставитися до власного легального статусу. Будь-яке порушення міграційних строків, самовільне працевлаштування, ігнорування офіційних повідомлень або конфлікт із законом можуть створити ризик примусового повернення.

Передусім варто перевіряти термін дії посвідки, статусу тимчасового захисту або іншого документа, який дає право на проживання. Також потрібно зберігати підтвердження реєстрації, уважно читати листи від міграційних служб і не відкладати подання заяв на продовження дозволів.

Науменко наголошує, що окремої уваги потребує робота. Перед працевлаштуванням варто з’ясувати, чи дає конкретний статус право працювати без додаткового дозволу, чи потрібно проходити окрему процедуру. У різних країнах ЄС правила можуть відрізнятися, тому орієнтуватися на досвід знайомих з іншої держави ризиковано.

Заява Наталії Науменко фактично є попередженням для громадян України, які перебувають у країнах ЄС і вважають, що статус тимчасового захисту або тривале проживання за кордоном автоматично гарантує право залишатися там без додаткових умов.

У ДМС фіксують значну кількість запитів від країн Європейського Союзу щодо повернення українських громадян в Україну. Водночас спільного рішення ЄС, яке б уніфікувало підхід до таких повернень, наразі немає.

Європейські країни продовжують приймати українців, однак підтримка не скасовує обов’язку дотримуватися законів, міграційних процедур і правил працевлаштування. Якщо людина втрачає легальний статус, пропускає строки, порушує закон або не виконує вимоги країни перебування, процедура реадмісії може стати реальним наслідком.