Майже половина біженців не хочуть повертатися з Норвегії в Україну після закінчення війни
З початку війни мільйони українців були змушені залишити рідні домівки, шукаючи безпечного притулку в різних куточках світу. Багато країн відкрили свої двері для українських біженців, надаючи їм тимчасовий прихисток, доступ до освіти, медичної допомоги та роботи. Проте з часом все частіше звучать заяви про небажання повертатися на Батьківщину, навіть після закінчення війни. Одним із яскравих прикладів є ситуація у Норвегії, де майже половина українських біженців не хочуть повертатися в Україну після завершення війни.
Причини небажання повертатися додому
47% українських біженців заявили, що не хочуть повертатися на Батьківщину навіть після завершення війни. Ці дані оприлюднило Управління з питань інтеграції та різноманітності (IMDi), про що пише VG.
На думку дослідниці Вільде Гернес з Інституту міських та регіональних досліджень (NIBR) при OsloMet, існує кілька причин, чому українські біженці бажають залишитися в Норвегії. Перш за все, це рівень безпеки та стабільності, які забезпечує скандинавська країна. Багато українців, які зазнали жахів війни, цінують мирне та передбачуване життя в Норвегії, де немає загрози обстрілів або бойових дій.
Іншою важливою причиною є економічна і соціальна підтримка, яку надає держава. Українські біженці отримують доступ до безкоштовної освіти, медичних послуг і фінансової допомоги, що дозволяє їм поступово адаптуватися до нового середовища. Для багатьох сімей це стає вирішальним фактором, особливо якщо вони бачать перспективи для своїх дітей.
Згідно з опитуванням, ті, хто давно проживає у Норвегії, частіше приймають рішення залишитися, ніж ті, хто прибув нещодавно. Це пов’язано з тим, що інтеграція у нове середовище з часом робить зв’язок із Батьківщиною менш міцним.
Динаміка змін у настроях біженців
Цікаво, що ці настрої змінюються з часом. У січні 2023 року кожен третій український біженець у Норвегії висловлював бажання залишитися, а понад половина не могли визначитися. Нинішні ж результати показують, що частка тих, хто хоче залишитися, значно зросла.
Зростає також кількість хлопців віком 16–17 років серед новоприбулих українців. Дослідники припускають, що це пов’язано з тим, що після досягнення 18-річного віку молоді чоловіки вже не можуть виїжджати з України через обмеження воєнного стану.
Політика Норвегії щодо українських біженців
Норвегія докладає значних зусиль для підтримки українських біженців, але її політика поступово змінюється. Наприкінці вересня було оголошено, що країна більше не надаватиме автоматичний притулок усім українським біженцям. Тепер запити розглядатимуться індивідуально, особливо якщо йдеться про громадян із західних регіонів України, які вважаються відносно безпечними.
Водночас ті, хто вже проживає у Норвегії, отримують можливість інтегруватися в суспільство. Для багатьох це шанс побудувати нове життя, адже вони мають доступ до роботи, освіти та медичних послуг.
Майбутнє: повернення чи нове життя за кордоном
Небажання майже половини українських біженців у Норвегії повертатися додому викликає дискусії як серед самих українців, так і у міжнародній спільноті. З одного боку, це свідчить про успішність політики інтеграції в країнах, які прийняли біженців. З іншого — про глибокі травми, завдані війною, і відсутність впевненості у стабільності та безпеці в Україні.
Для України це виклик, який ставить під сумнів можливість повернення мільйонів біженців на Батьківщину. Суспільство має знайти відповіді на питання: як створити умови, що заохочуватимуть українців повернутися, і як врахувати інтереси тих, хто вирішив залишитися за кордоном.
Ситуація щодо позиції українських біженців у Норвегії відображає глобальну тенденцію — багато людей, які втекли від війни, знаходять у нових країнах не лише безпеку, а й нові можливості для життя. Питання повернення на Батьківщину залишається відкритим і залежить від того, наскільки Україна зможе гарантувати своїм громадянам стабільність, безпеку та перспективи у післявоєнний період. Наразі майже половина біженців у Норвегії вже зробили вибір, і цей вибір говорить про необхідність глибоких змін у майбутньому України.
