Війна принесла в Україну реальність, у якій безпека навчальних закладів стала критичним питанням. Традиційні підходи більше не відповідають сучасним викликам, а захист дітей під час навчання перетворився на окремий комплекс заходів, що передбачає контроль доступу, постійну охорону й навіть перевірку особистих речей. На цьому тлі дедалі більше навчальних закладів почали встановлювати металодетектори на вході. Ці пристрої, звичні для аеропортів і урядових будівель, тепер стають частиною шкільної буденності.
Конфлікт у Рівному: побоювання і пошук компромісу
Рішення про встановлення металодетекторів у школах і гімназіях викликає неоднозначну реакцію серед батьків, педагогів і навіть лікарів. І хоча головний аргумент на користь таких пристроїв — безпека дітей, далеко не всі готові сприйняти нововведення без застережень. Батьки, які виступають проти, висловлюють занепокоєння можливим впливом пристроїв на здоров’я дітей, особливо враховуючи вразливість дитячого організму до будь-яких видів випромінювання. На цьому тлі історія, яка розгортається у Рівненській гімназії №24, стала показовим прикладом того, як навіть благі наміри можуть викликати дискусії і незгоду.
У гімназії на початку року встановили металодетекторний прохід на центральному вході до навчального закладу. І хоча адміністрація навчального закладу надала всю необхідну сертифікацію та експертні висновки про безпечність пристрою, частина батьків учнів висловила категоричну незгоду з його використанням для дітей.
Матір однієї з учениць, Юлія Федчук, публічно заявила, що має сумніви щодо впливу металодетектора на недосформований дитячий організм. На її думку, навіть мінімальні електромагнітні поля можуть чинити довгостроковий вплив на здоров’я дітей, а тому питання безпеки має бути розглянуте ще глибше, ніж просто на підставі технічних сертифікатів.
“Ми маємо розуміти, наскільки впливає металодетектор на недосформований дитячий організм. Який взагалі він несе вплив: шкідливий, не шкідливий, нейтральний. Будь-яке магнітне поле в будь-якому випадку має свій вплив на організм”, — наголосила вона.
Разом з нею інші батьки звернулися до адміністрації гімназії з вимогою дозволити їхнім дітям уникати проходження через металодетектор.
Позиція школи: забезпечення безпеки без шкоди здоров’ю
Директорка гімназії №24 Олена Ткачук у відповідь на зауваження батьків підкреслила, що школа діє в межах законодавства і з урахуванням рекомендацій правоохоронних органів. Усі необхідні експертизи було проведено, й результати вказують на безпечність металодетектора для здоров’я людини.
“Ми документи надаємо, експертний висновок ми надали, в якому не вказано, що він несе шкоду для дітей. Батьків це не влаштовує. Наразі їх п’ятеро”, — пояснила директорка.
За словами Олени Ткачук, для дітей тих батьків, які висловили незгоду, було запропоновано альтернативу: візуальний огляд спеціальною поліцейською з освітньої безпеки без проходження через металеву рамку. Школа розробила положення про пропускний режим і внесла до нього зміни після встановлення арочного металодетектора: передбачено, що всі відвідувачі та учасники освітнього процесу мають проходити через центральний вхід і детектор, але з індивідуальними винятками за погодженням із батьками.
Аргументи “за”: потреба безпеки в реаліях війни
Інспекторка служби освітньої безпеки Анна Цісар навела статистику, яка свідчить про реальну загрозу в навчальних закладах. З початку навчального року надійшло 170 повідомлень про замінування шкіл і садочків. За цей період працівниками служби було вилучено 102 небезпечні предмети, серед яких — ножі, газові балончики та інші речі, що потенційно можуть становити загрозу життю й здоров’ю дітей та працівників.
Така ситуація змушує керівників шкіл посилювати пропускний режим і шукати додаткові засоби убезпечення освітнього середовища. У цьому контексті встановлення металодетектора розглядається як превентивний захід, спрямований на захист дітей, а не як обмеження їхніх прав чи загроза здоров’ю.
Батьки, які підтримують нововведення, також вказують на те, що сучасне життя насичене електромагнітними полями: мобільні телефони, Wi-Fi, побутова техніка щодня оточують нас випромінюванням, значно більшим за те, що генерує металодетектор.
“Я вважаю, що вся побутова техніка, і взагалі наше життя пов’язане з новітніми технологіями. Через те, де би ми не знаходилися, все одно ми знаходимося під впливом. Подивився повністю всю ту сертифікацію, яку директор школи надавала, вважаю, що це мінімальне випромінювання, тут немає проблем”, — поділився свою думкою Роман Лесько, батько двох учнів гімназії.
Шлях до компромісу: повага до думки кожного
Адміністрація гімназії №24 намагається знайти рішення, яке задовольнить всі сторони конфлікту. Поки що дітям, чиї батьки проти металодетектора, дозволено уникати його проходження без створення небезпеки для загальної безпеки школи. Поліцейська з освітньої безпеки здійснює візуальний огляд таких дітей на вході. У майбутньому школа планує доопрацювати внутрішні положення з урахуванням реальної ситуації та рекомендацій відповідних служб.
Ситуація в Рівному показує складність пошуку балансу між правами дитини, очікуваннями батьків і завданнями забезпечення безпеки в умовах нової реальності. Встановлення металодетекторів у школах України — це не примха й не спроба ускладнити життя учням і батькам, а вимушена реакція на зростання загроз, які тепер стали частиною щоденної реальності. Проте будь-які заходи безпеки повинні впроваджуватися з максимальною прозорістю, чітким інформуванням батьків і готовністю до діалогу. Безпека дітей має бути понад усе, але повага до здоров’я, прав і тривог родин теж повинна враховуватися. Навчальні заклади мають шукати розумні компроміси, щоб кожна дитина почувалася не лише захищеною, а й комфортною у своєму освітньому середовищі.
