Протягом трьох років війни країни-донори стабільно підтримували Україну, виділяючи в середньому близько 80 мільярдів євро щороку. З 2022 року головним джерелом допомоги стали європейські країни, особливо у фінансовій та гуманітарній сферах. Нині спостерігається важлива тенденція: дедалі більше уваги приділяється постачанню озброєнь. Якщо на початку війни військова допомога здебільшого надходила з наявних запасів країн-донорів, то з часом ці ресурси поступово вичерпалися. Сьогодні більшість військових постачань складається з нововиробленого озброєння від західних оборонних компаній, а також з багатосторонніх ініціатив, спрямованих на постачання зброї.
Ці зміни можна простежити за оновленими даними Ukraine Support Tracker, який ілюструє міжнародну допомогу включно з груднем 2024 року. Цифри свідчать про те, що підтримка України набуває більшої структурованості та стратегічного характеру, орієнтуючись на довгострокове зміцнення обороноздатності нашої країни.
Великі цифри не такі вже й великі
Попри значні цифри, у співвідношенні до економік країн-донорів ця підтримка виглядає доволі скромною. Наприклад, Німеччина, Велика Британія та США витратили на допомогу Україні менш ніж 0,2% свого річного ВВП, а Франція, Італія та Іспанія – лише близько 0,1%. Для порівняння, навіть окремі внутрішньодержавні програми обходяться країнам значно дорожче. Наприклад, лише податкові субсидії на дизельне пальне в Німеччині коштують платникам податків утричі більше, ніж військова допомога Україні.
Як зазначає Крістоф Трёбеш, керівник Ukraine Support Tracker при Кільському інституті, якщо порівняти ці цифри з бюджетними витратами урядів європейських країн, стане очевидним, що підтримка України, попри всю свою важливість, залишається радше окремим політичним проєктом, аніж масштабним фіскальним зусиллям.
Європейці допомагають найбільше
Дослідження підсумовує, що загалом Європа вже випередила США за загальним обсягом підтримки України. Це свідчить про те, що європейські країни беруть на себе дедалі більшу роль у забезпеченні фінансової, військової та гуманітарної допомоги, особливо на тлі невизначеності щодо майбутньої підтримки з боку Вашингтона.
Нагадаємо, що роль допомоги США Україні почала знижуватися ще в середині 2023 року, оскільки протягом дев’яти місяців Конгрес блокував ухвалення нових пакетів підтримки. Хоча в останні місяці обсяги американської допомоги знову зросли, аналітики попереджають, що з поверненням Дональда Трампа до влади військова підтримка з боку США, ймовірно, знову припиниться. Це означатиме, що європейським країнам доведеться посилити свої зусилля, щоб компенсувати втрату такого важливого донора, зазначає Крістоф Требеш.
Останні дослідження також свідчать, що війна дедалі більше залежить від можливостей оборонної промисловості. Якщо на початку вторгнення військова допомога Україні складалася переважно з озброєння, яке вже було в арсеналах країн-партнерів, то зараз через затяжний характер конфлікту дедалі більший обсяг зброї надходить безпосередньо від виробників.
Важливі не лише мільярди, а й відсотки
Оцінюючи міжнародну допомогу Україні, варто дивитися не лише на абсолютні цифри, а й на їхній відносний розмір щодо економіки донорів. Саме відсоток від ВВП країни показує справжню вагу підтримки: великі економіки можуть виділяти мільярди, але це не завжди означає, що їхній внесок є найбільш обтяжливим для бюджету.
Нагадаємо, що ВВП (валовий внутрішній продукт) — це сукупна ринкова вартість усіх товарів і послуг, вироблених у країні за певний період. Саме цей показник найчастіше використовують для оцінки економічної потужності держави, а відсоткове співвідношення допомоги до ВВП дозволяє зрозуміти, наскільки значущим є внесок тієї чи іншої країни.
Наприклад, США надали Україні величезну суму – 114,15 млрд євро, але це лише 0,53% їхнього ВВП. Натомість Естонія виділила набагато скромнішу суму – 0,76 млрд євро, однак ця цифра становить вражаючі 2,2% ВВП країни. Інші балтійські держави теж роблять вагомий внесок: Литва – 1,8% ВВП (1,11 млрд євро), Латвія – 1,53% ВВП (0,57 млрд). Данія, хоча й менша за населенням, ніж Німеччина чи Велика Британія, надала Україні 8,05 млрд євро, що дорівнює 2,17% її ВВП.
Для порівняння, Німеччина та Велика Британія, які є серед головних донорів, виділили 17,26 млрд євро (0,44 % ВВП) і 14,81 млрд євро (0,51 % ВВП) відповідно. Польща, будучи сусідкою України, спрямувала 5,03 млрд євро – це 0,8% її ВВП, а Нідерланди – 7,33 млрд євро (0,78% ВВП).
Таким чином, допомога від різних країн виглядає зовсім по-іншому, якщо оцінювати її пропорційно до економічних можливостей. Маленькі держави жертвують значно більше відносно своїх ресурсів, що підкреслює не лише їхню солідарність, а й справжню відданість підтримці України.
Наразі підтримка України багато в чому залежить від політичних змін у країнах-донорах. Зокрема, за тиждень вибори відбудуться в Німеччині. Це створює невизначеність: кожні вибори чи бюджетні кризи можуть суттєво вплинути на потоки допомоги. Водночас європейські держави вже шукають механізми для забезпечення більш стабільного фінансування.
