Індекс Джині-2025: Україна в топі економічної рівності, але тіньові доходи ставлять цифри під сумнів
У сучасній економіці високий рівень добробуту далеко не завжди означає справедливий розподіл доходів. Одні країни демонструють потужне економічне зростання, але водночас стикаються зі значним розривом між найбагатшими та найбіднішими верствами населення. Інші, навпаки, підтримують відносно рівномірний розподіл доходів навіть за нижчого рівня ВВП на душу населення.
Саме для вимірювання цієї різниці використовується індекс Джині – один із найвідоміших показників економічної нерівності. Він не показує, наскільки багатою є країна. Його завдання інше – визначити, наскільки рівномірно розподіляються доходи або багатство між її громадянами.
За даними Світового банку, актуалізованими станом на 24 червня 2026 року, Україна залишається серед держав із найнижчим рівнем нерівності доходів у світі. За підсумками 2025 року її індекс Джині становить 25,6, що є одним із найкращих показників не лише в Європі, а й у глобальному рейтингу.
Водночас сам по собі низький індекс Джині ще не означає високого рівня життя. Він лише свідчить про те, що доходи населення розподілені більш рівномірно.
Як працює індекс Джині
Індекс Джині розробив італійський статистик та економіст Коррадо Джині ще на початку XX століття.
Його шкала вимірюється від 0 до 100:
- 0 означає абсолютну рівність, коли всі громадяни мають однакові доходи;
- 100 – ситуацію, коли всі доходи або багатство належать одній людині.
На практиці жодна країна не наближається до цих крайніх значень. У більшості європейських держав показники перебувають у межах від 24 до 40 пунктів.
Важливо також розуміти, що індекс Джині не оцінює абсолютний рівень доходів. Дві країни можуть мати однаковий показник нерівності, але кардинально різний рівень зарплат, пенсій чи соціальних стандартів.
Європейська карта нерівності: від Словаччини до Болгарії
Нові дані дозволяють побачити цікаву картину всередині самої Європи.
Найнижчий індекс Джині мають:
- Словаччина — 23,8;
- Білорусь — 24,4;
- Словенія — 24,7;
- Україна — 25,6;
- Нідерланди та Чехія — по 25,7.
До групи держав із відносно невеликим розривом між доходами також входять Норвегія, Ісландія, Бельгія, Молдова, Фінляндія, Польща, Данія, Австрія та низка інших країн.
Саме ці держави формують своєрідний європейський пояс відносно рівномірного розподілу доходів. Більшість із них характеризуються високими соціальними видатками, прогресивною системою оподаткування, розвиненою освітою та доступною медициною.
Проте навіть усередині Європейського Союзу різниця залишається помітною.
До країн із найбільшим розривом між доходами належать:
- Болгарія — 39,5;
- Косово — 38,3;
- Італія — 36,7;
- Литва — 36,0;
- Північна Македонія — 34,7;
- Іспанія — 34,4;
- Греція та Чорногорія — по 34,3;
- Латвія — 34,0;
- Португалія — 33,9;
- Швейцарія — 33,8;
- Німеччина — 33,7.
Цікаво, що серед країн із відносно високою нерівністю опинилися одразу кілька найбільших економік Європи. Високі доходи самі по собі не гарантують рівномірного їх розподілу.
Україна серед європейських лідерів
Україна посідає четверте місце серед європейських країн із найнижчим індексом Джині.
Після початку повномасштабної війни структура доходів населення суттєво змінилася. Частина великого бізнесу втратила активи, мільйони громадян виїхали за кордон, а економіка значною мірою перейшла на воєнні рейки.
Водночас експерти вже кілька років поспіль звертають увагу на те, що український показник може бути частково заниженим через масштабну тіньову економіку, виплату зарплат у конвертах, складність обліку доходів самозайнятого населення та значний сектор неформальної зайнятості. Через це реальний рівень майнової нерівності може бути вищим, ніж відображає офіційна статистика.
Чому багаті країни теж можуть бути нерівними
Європейська статистика ще раз підтверджує: високий ВВП не гарантує низької нерівності.
Швейцарія входить до числа найбагатших країн світу, однак її індекс Джині становить 33,8.
Німеччина має один із найвищих рівнів продуктивності праці в Європі, але демонструє показник 33,7.
Італія взагалі наблизилася до 36,7, хоча залишається третьою економікою єврозони.
Причини різняться. У багатьох країнах суттєво дорожчає нерухомість, фінансові активи концентруються у заможних домогосподарств, швидше зростають доходи власників капіталу, ніж працівників, а регіональні диспропорції лише посилюються.
Європейська модель все ще працює
Попри всі відмінності, Європа залишається одним із найбільш рівноправних регіонів світу.
Для порівняння, індекс Джині:
- у США становить 41,8;
- у Туреччині — 43,8;
- у Бразилії — 50,3;
- у ПАР — 54,1;
- у Намібії — 59,1.
Саме тому більшість європейських країн продовжують залишатися значно ближчими до моделі соціальної держави, ніж економіки багатьох інших регіонів світу.
Чому індекс Джині залишається важливим
Економічне зростання саме по собі ще не свідчить про добробут суспільства. Значно важливішим є те, хто отримує вигоду від цього зростання.
Висока нерівність здатна впливати на соціальну мобільність, доступ до освіти, якість медицини, політичну стабільність і довіру громадян до державних інституцій. Саме тому індекс Джині вже понад століття залишається одним із ключових міжнародних індикаторів соціально-економічного розвитку.
Європейські дані за 2025 рік демонструють, що навіть серед держав із близьким рівнем розвитку різниця у розподілі доходів може бути дуже суттєвою. Україна наразі перебуває серед країн із найнижчим рівнем нерівності, однак цей показник потребує обережної інтерпретації через особливості структури економіки, воєнний стан та масштаби тіньового сектору.
Саме тому оцінювати добробут країни варто комплексно, враховуючи рівень доходів, економічне зростання, якість державних інституцій і те, наскільки справедливо результати розвитку розподіляються між громадянами.
