Ми те, що ми читаємо, а також бачимо, чуємо, сприймаємо. Не новина, що наші думки формуються під впливом тих оцінок і суджень, які ми чуємо постійно, день у день. Цю закономірність враховують лідери думок, які намагаються формувати наше ставлення до того, що відбувається в країні і за кордоном. Зрозуміло, що інститут ключових комунікаторів у період війни має виняткове значення, адже він визначає лінію потрактування подій, а разом із нею стан громадської думки та суспільні настрої. До участі представників влади на всіх медіамайданчиках країни питань немає, адже саме вони диктують порядок денний новин і способи їх інтерпретації. Утім, є одне “але”. Чи повинні посадовці від владних інституцій вичерпувати своїми виступами увесь гостьовий ефір? Свого часу телемарафон “Єдині новини” створювався виключно задля того, аби запобігти різночитанням воєнної інформації та не допустити прояви моральної паніки в суспільстві. Нині ситуація у медіапросторі змінилася. Сформувалося мейнстримне трактування подій війни. Разом з тим глядачі шукають альтернативного контенту у питаннях, не пов’язаних із воєнними діями. “Марафонні” новини розбавили оцінки, судження, емоції медіаекспертів різних мастей – від політиків-опозиціонерів до “хороших росіян”. За даними “MediaMaker”, лише 20% глядачів і досі вважають формат марафону актуальним і споживають новини саме з “Єдиних новин. Відповідно до опитування КМІС 39% глядачів довіряє телемарафону. Що означає ця статистика? Те, що люди втомилися від журналістики, яка транслює їм лише одну точку зору – провладну. Серед ключових закидів на адресу телемарафону – обмеження свободи слова і контроль за телебаченням.
Подібні обвинувачення лунають від медіакритиків і на адресу телеканалу FreeDom, що забезпечує іномовлення. Канал є частиною інформаційної стратегії України, спрямованої на поширення інформації про події в Україні та довкола неї за межі країни. FreeDom оцінюється як важливий інструмент для поширення правдивої інформації про Україну на міжнародній арені, що є особливо важливим в умовах інформаційної війни і геополітичної напруженості. За оцінками платформи “Детектор медіа”, FreeDom виконує свою основну ціль – чітко влучає в потрібну аудиторію у диджитал-сегменті закордонного медіапростору. Щотижня по кілька відео каналу потрапляють у топ російського, а іноді і казахстанського ютубу.
Сукупно канал має 4 млрд переглядів. З них до 85% потрапляє до російської аудиторії. Очевидно, що FreeDom ефективно порається з роллю іномовника. Водночас підходи до формування контенту і особливо до організації гостьового ефіру потрапляють під приціл медіакритиків. Чому потрібно переглянути монополію влади на коментарі, оцінки, прогнози? Певно для того, аби канал не спіткала доля телемарафону, який сприймається як рупор влади.
Проаналізувавши ефір FreeDom, “Детектор медіа” повідомив про політичний рекорд липня. За місяць до студії каналу для тематичних коментарів був запрошений 21 політик. Всі всі вони – представники від «Слуги народу» чи Офісу президента. Перше місце за кількістю виступів на каналі цілком очікувано посідає Михайло Подоляк, який традиційно коментує всі внутрішньо- і зовнішньополітичні питання: допомогу Україні, червоні лінії Росії, F-16, економічне відновлення, позицію партнерів тощо.
У розрізі національної приналежності пальму першості серед коментаторів здобувають українці. Друге місце посідають росіяни, що можна пояснити аудиторною спрямованістю каналу. Хто ці люди? Найактивніше на каналі виступають Ольга Курносова, російська політична активістка, діячка антипутінської опозиції; соціолог Ігор Яковенко, відомий своєю проукраїнською позицією; Сергій Жирнов, колишній радянський розвідник (майор КДБ), який з 2001 року живе у Франції, де отримав статус політичного вигнанця. Про Жирнова видання “Бабель” жартує: “Колишній шпигун Сергій Жирнов знає про путіна і росію майже все”. Щоправда, такий імідж йому створили саме журналісти і медіа. Серед активних росіян варто назвати також Іллю Пономарьова, російського опозиціонера, екс-депутата Держдуми РФ від партії “Справедлива Росія”; Максима Бланта, економічного оглядача та публіциста Російської служби “Радіо Свобода”; військового оглядача ютуб-каналу “Популярна політика” Яна Матвєєва, якого в Росії нещодавно оголосили у розшук. Коментаторів російського походження можна побачити в британському сегменті гостьових ефірів. Це, наприклад, Андрій Остальський, письменник, екскерівник російської служби ВВС.
Доволі часто в гостьових ефірах FreeDom виступають білоруси. Серед них Франак Вячорка, радник Світлани Тихановської; Павло Латушко, член президії Координаційної ради білоруської опозиції; Тетяна Мартинова, білоруська журналістка, засновниця групи “Хватит бояться”, Анна Красуліна, прессекретарка Світлани Тихановської. Опозиційність цих ключових комунікаторів очевидна.
Зазвичай до ефірів FreeDom запрошуються спікери, які так чи інакше пов’язані з Україною і тому мають карт-бланш на висвітлення думок та оцінок. У британському сегменті лідерів думок це, наприклад, видавець журналів Business Ukraine i Lviv Today Пітер Дікінсон. або Пьотр Кульпа, директор програм школи міністрів Київської школи державного управління, екс-міністр праці Польщі, який відповідно представляє польський сегмент.
Що стосується тематики виступів гостей, то найбільше часу було витрачено на обговорення міжнародної політики — 46,6%. Кількість виступів про воєнні дії залишається стабільною і складає 26,1%. Теми, що стосуються суспільства, займають 14,3% ефірного часу. Про економіку говорять у 12,8% випадків, а гуманітарна ситуація є темою 3,2% коментарів.
Сподіваємося, що це ранжування тем відповідає очікуванням аудиторії каналу FreeDom.
В умовах війни роль іномовлення значно посилюється. Окрім репутаційно-іміджевих функцій, воно опікується питаннями публічної дипломатії, стає інструментом у просуванні та захисті національних інтересів за кордоном.
Разом з тим, потреба у збалансованій подачі інформації та різноманітті думок залишається актуальною для забезпечення об’єктивності та справжньої свободи слова у медіапросторі України та за кордоном.
