На російському державному порталі усиновлення знайшли анкети вихованців Херсонського будинку дитини: реакція омбудсмана

Історія викрадених українських дітей давно вийшла за межі окремих свідчень чи поодиноких епізодів, оскільки з кожним новим встановленим фактом дедалі чіткіше проглядається послідовна система. В ній примусове вивезення поєднується зі зміною документів, приховуванням походження і спробами включити дитину в чуже державне та сімейне середовище. Кожен такий випадок стосується ситуації, в якій зникнення ідентичності стає частиною насильства, спрямованого проти українських дітей як окремої групи.

Новий резонанс цій темі дало журналістське розслідування, після якого стало відомо, що анкети вихованців Херсонського будинку дитини, яких примусово вивезли у 2022 році, з’явилися на російському державному порталі усиновлення. Після цього Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до міжнародних партнерів із закликом допомагати Україні встановлювати місцеперебування дітей і долучатися до їх повернення як країни-посередники.

Омбудсман наголосив, що особливо показовою є одна деталь: у цих анкетах немає жодної згадки про Україну або про реальне походження дітей. За його словами, це свідчить про цілеспрямоване стирання української ідентичності і спробу надати викраденню вигляду законної процедури. У своєму повідомленні він написав:

“Завдяки журналістському розслідуванню стало відомо: анкети українських дітей, примусово вивезених із Херсонського будинку дитини у 2022 році, розміщено на російському державному порталі усиновлення. Найбільш показово: у цих даних повністю відсутні будь-які згадки про Україну чи їхнє справжнє походження”.

Дмитро Лубінець пов’язав цей факт з ширшою практикою, яку українська сторона фіксує вже багато років. На його переконання, розміщення анкет українських дітей у російській базі усиновлення підтверджує існування політики, спрямованої на вилучення дітей з українського середовища та подальше включення їх у російський простір через документи, побут, виховання і державну ідеологію.

Лубінець описав цю схему як послідовний ланцюг дій, у якому після примусового переміщення або депортації відбуваються зміна документів, передача в усиновлення, тотальне перевиховання та мілітаризація.

“Спершу — примусове переміщення або депортація. Далі — зміна документів, передача в усиновлення, тотальне перевиховання та мілітаризація. Це – не поодинокі випадки, а системна практика, яка триває ще з 2014 року”, – повідомив омбудсман.

Він наголосив, що в історії депортованих і викрадених дітей фактор часу має особливу вагу, оскільки кожен місяць, проведений у чужому середовищі, посилює ризик остаточного розриву з рідною мовою, культурою, пам’яттю та власним походженням. У такій ситуації затримка з міжнародною реакцією означає, що діти дорослішають у чужих сім’ях і в системі, яка нав’язує їм іншу державну належність.

За словами Лубінця, поки світ вагається, українські діти ростуть під прапором країни-агресора, в атмосфері тиску, примусу та страху. Він зауважив, що дітей позбавляють рідної мови, історичної пам’яті й ідентичності, натомість насаджують ворожу пропаганду та готують до військової служби проти власної держави. У цьому контексті він підкреслив, що ситуація потребує невідкладних дій, оскільки зволікання лише працює на закріплення наслідків викрадення.

Лубінець закликав партнерів допомагати Україні в межах Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, а також ставати країнами-посередниками. У своєму зверненні він написав:

“Звертаюся до міжнародних партнерів: допомагайте нам у зусиллях, спрямованих на повернення українських дітей. Долучайтеся до роботи Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Допомагайте дізнаватися їхнє місцезнаходження. Ставайте країнами-посередниками”.

У повідомленні омбудсмана ця ситуація окреслена не лише як гуманітарна проблема або наслідок війни, а як грубе порушення міжнародного права. Лубінець наголосив, що насильницька передача дітей до іншої національної групи суперечить IV Женевській конвенції, а також має ознаки геноциду відповідно до Римського статуту.

Таке формулювання показує, що українська сторона розглядає виявлені факти у площині міжнародної відповідальності, де значення мають не тільки обставини вивезення дітей, а й подальші дії з їх асиміляції, зміни документів та передачі в чужі сім’ї. У цій логіці сам факт появи анкет українських дітей у російській системі усиновлення набуває значення доказу ширшої практики, яка має системний характер.

Окремо Лубінець повідомив про результати роботи Офісу омбудсмана у межах ініціативи Bring Kids Back UA. За його словами, за сприяння цієї ініціативи вже вдалося повернути додому десятьох вихованців Херсонського будинку дитини.

Загалом, як зазначив омбудсман, від початку повномасштабного вторгнення Україна повернула 2083 дитини. Ці цифри він навів як свідчення того, що повернення є можливим, хоча кожен такий випадок вимагає окремих зусиль, міжнародної участі і швидкої реакції. У своїй заяві він додав:

“Офіс Омбудсмана системно працює над поверненням українських дітей. За нашого сприяння в межах ініціативи Bring Kids Back UA вже вдалося повернути додому 10 вихованців Херсонського будинку дитини. Загалом від початку повномасштабного вторгнення Україна повернула 2083 дитини. Ми маємо об’єднатися заради головного — повернути кожну українську дитину додому”.